Номер провадження: 22-ц/813/2537/24
Справа № 496/43/23
Головуючий у першій інстанції Драніков С.М.
Доповідач Заїкін А. П.
22.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи 496/43/23
Номер провадження: 22-ц/813/2537/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ступник А.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою адвоката Фоміна Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Дранікова С.М. об 11 годині 45 хвилині 24 серпня 2023 року, повний текст рішення складений 01 вересня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить визначити додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі, тривалістю у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.
ОСОБА_1 обґрунтовані позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його рідний брат - ОСОБА_2 .. Вони мали спільну матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла - ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Донецьк, і різних батьків.
18.04.1968 року матір позивача, дошлюбне прізвище якої ОСОБА_4 , уклала шлюб з ОСОБА_5 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_2 .. Шлюб був розірваний у січні 1971 року. Після цього мати почала проживати з батьком позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким у 1994 році зареєструвала шлюб. У батьків позивача, крім нього ще народилися два сини - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та донька - ОСОБА_9 . Вони проживали завжди однією великою родиною спочатку в Грузії, а потім в Україні за адресою - АДРЕСА_1 . З ними до 1988 року проживав і брат позивача - ОСОБА_2 , який у подальшому переїхав до м. Одеси.
У подальшому, зв'язку з тимчасовою окупацією м. Донецьк, позивач теж переїхав до м. Одеси. Відповідно до довідки від 28.06.2022 року № 5106-5001823812 його взято на облік як внутрішньо переміщену особу. У грудні 2020 року позивач організовував поховання брата, оплатив необхідні витрати та отримав відповідні документи.
У зв'язку зі смертю брата позивача відкрилась спадщина на належне йому майно - житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_2 , загальною площею - 32,7 кв. м., та присадибну земельну ділянку за тією ж адресою, площею - 0,130 га., кадастровий номер 5121083900:02:001:0501. Заповіту покійний брат не залишив. Спадкоємців першої черги за законом у померлого не має. Позивач є спадкоємцем другої черги за законом. Його брати - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , сестра - ОСОБА_9 спадщину після брата - ОСОБА_10 не прийняли і на неї не претендують.
З метою оформлення своїх спадкових прав, на початку червня 2021 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Мірошниченко Н.М.. Нотаріус пояснила, що позивач повинен спочатку оформити статус внутрішньо переміщеної особи, оскільки він зареєстрований у м. Донецьк. Тому, тривалий час позивач був вимушений займатися оформленням цього статусу. Але зіткнувся з безліччю істотних, непереборних труднощів, викликаних спочатку оголошеним державою карантином з приводу пандемії коронавірусу, а потім воєнними діями та воєнним станом у зв'язку з агресією російської федерації. З 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусу (СОVID-19), термін дії якого було неодноразово продовжено. Тимчасово не працював громадський транспорт, у відповідних державних та місцевих органах був зупинений особистий прийом громадян, затягувалися відповідні перевірки спеціальних служб, тимчасово не працювали нотаріуси.
Позивач наголошує, що названі вище перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини (карантинні обмеження) та тривали до моменту звернення до нотаріуса та суду (воєнний стан та воєнні дії). Позивач витратив багато часу на отримання документів через відстань між місцем свого постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна, через обмеження, пов'язані з тимчасовою окупацією м. Донецьк. В результаті тільки 01.07.2022 року позивач отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач звернувся з нею та заявою про прийняття спадщини після смерті брата до приватного нотаріуса, який відмовив у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, та рекомендував звернутися до суду.
З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що існували об'єктивні, непереборні та істотні труднощі для прийняття ним спадщини після брата ОСОБА_2 , пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин (а. с. 1 - 3).
Позиція відповідача в суді першої інстанції
Маяківська сільська рада Одеського району Одеської області у відзиві на позовну заяву просить у його задоволенні відмовити.
Сільська рада вказує на те, що позивач не надає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які унеможливлювали подати заяву на прийняття спадщини у встановлений законом 6-ти місячний строк. Не надано доказів на підтвердження обставин щодо необхідності оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи. Крім того, міститься інформація що є інші спадкоємці другої черги за законом, які не залученні у справі як треті особи, та будь яких доказів на підтвердження обставин щодо їх відмови від спадщини. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не підтверджено родинні відносини із померлим (а. с. 47 - 49).
Позиція позивача в суді першої інстанції
ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначає, що він пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причин.
Вказує на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті брата, інші особи до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались. Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, адже дана обставина була обумовлена непереборними та незалежними від нього обставинами, а саме - встановленням загальнонаціонального карантину. Крім того, позивач зазначає, що він звертався із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Могили М.М., яка своїм листом повідомила позивача про необхідність звернутись до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. У відкритті спадкової справи приватний нотаріус не відмовляла. Його родинні відносини із спадкодавцем та поважність пропуску строку для прийняття спадщини повною мірою підтверджуються доказами, що додані до позову (а. с. 77 - 81).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 24 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 ..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не встановлено об'єктивних, поважних причин неподання позивачем в передбачений законом шестимісячний строк заяви нотаріусу про прийняття спадщини, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню(а. с. 131 - 135).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Фомін А.І., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду про неповажність причин пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Апелянт посилається на те, що протягом строку на прийняття спадщини існували об'єктивні, непереборні та істотні труднощі для прийняття спадщини, а саме - окупація м. Донецьк, оголошення на території України карантину, необхідність оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи; 2) судом не було враховано практику ЄСПЛ, Верховного Суду, положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на окупованій території України» (а. с. 138 - 146).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.10.2023 року залишено без руху апеляційну скаргу адвоката Фоміна А.І., діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 серпня 2023 року (а. с. 154 - 154 зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву якою усунуто недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_11 , діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 серпня 2023 року (а. с. 160 - 160 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.10.2023 року призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 166).
Позивач, його представник у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
21.02.2024 року від адвоката Фоміна А.І., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Представник Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області Гончаров В.М. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Посилання адвоката на зайнятість в іншому судовому засіданні не може бути підставою для відкладення розгляду справи. Адвокат самостійно має визначитися з пріоритетністю справи його клієнтів. Таким чином, вказані адвокатом причини неявки у судове засідання не є поважними.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Фоміна А.І., діючого від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22.12.2020 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №13569.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Галайко О.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 7216, ОСОБА_2 належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою - АДРЕСА_2 .
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №319565, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки, площею - 0,130 га., яка розташована за адресою - АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5121083900:02:001:0501.
30.12.2022 року позивач, як спадкоємець за законом, з пропуском встановленого законом шестимісячного терміну, звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могили М.М. із заявою про прийняття спадщини. Листом №207/02-14 від 30.12.2022 року йому було запропоновано надати документи, що підтверджують прийняття ним спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, а також документи, що підтверджують родинні відносини із померлим. Також ОСОБА_1 роз'яснено, що він має звернутись до суду за визначенням додаткового строку для подання ним заяви про прийняття спадщини у випадку відсутності вищевказаних документів.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Суд констатує, що прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування.
Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови
від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що: 1) в червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак остання направила апелянта оформлювати статус внутрішньо переміщеної особи, 2) у зв'язку з оголошенням на території України карантину та в подальшому воєнного стану виникли труднощі щодо оформлення ним статусу внутрішньо переміщеної особи. Довідка про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи була отримана лише - 01.07.2022 року.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19), від . При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави доля встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Враховуючи доводи апеляційної скарги та посилання апелянта на поважність пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що вказані обставини не можна вважати поважними з огляду на наступне.
ОСОБА_2 помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому останнім днем, визначеним законом для прийняття спадщини, було - 20 червня 2021 року.
Позивач зазначає, що на початку червня 2021 року він звертався до приватного нотаріуса Мірошниченко Н.М., однак остання пояснила заявнику, що йому необхідно оформити для початку статус внутрішньо переміщеної особи.
Колегія суддів критично відноситься до вищевказаних посилань апелянта, оскільки останнім не було надано належних та допустимих доказів як щодо звернення останнього до приватного нотаріуса, так і щодо відповіді останнього про необхідність оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи.
Крім того, апелянт посилається на впровадження карантину на території України та воєнного стану, що перешкоджали останньому в отриманні як статусу внутрішньо переміщеної особи, так і звернутись до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не було надано доказів неможливості звернення в нотаріальну контору в період з грудня 2020 року по червень 2021 року.
Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 розділу ІІ Порядку).
Пунктом 3.23 Глави 10 розділу ІІ Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.
Згідно з пунктом 2.1. розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261, 1262, 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.
Отже, позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому оголошення карантину, наявність якого не вплинула на звичайний режим роботи відділень поштового зв'язку, не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у період карантину чинним законодавством не було передбачано зупинення перебігу строків прийняття спадщини.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України установлений карантин, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-IX від 17.03.2020 року встановлено, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
У зв'язку із цим Міністерство юстиції України листом № 1534/19.5/32-20 від 17.03.2020 року «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» повідомило, що на період дії карантину в усіх державних нотаріальних конторах доцільно обмежити прийом громадян, зокрема не допускати скупчення людей у приміщенні контори. Прийом громадян здійснювати виключно для вчинення невідкладних нотаріальних дій, пов'язаних з можливим пропуском передбачених законодавством строків, а також порушенням прав громадян, за попереднім записом в телефонному режимі. Для здійснення прийому громадян в державних нотаріальних конторах за можливості запровадити чергування відповідно до встановленого графіку. Приватним нотаріусам рекомендовано також обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії. При цьому, як державним, так і приватним нотаріусам слід в обов'язковому порядку дотримуватися рекомендацій Міністерства охорони здоров'я України та здійснювати усі можливі профілактичні заходи, як щодо себе, так і щодо відвідувачів.
Тобто, з аналізу вказаних рекомендацій вбачається, що на час дії карантину органи нотаріату, хоча і з певними обмеженнями, але продовжували працювати, а ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини поштою.
Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про те, що він з червня 2021 року по день звернення до нотаріуса у грудні 2022 року займався оформлення статусу внутрішньо переміщеної особи.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не було надано докази, на які посилається апелянт, а саме - звернення ОСОБА_1 у період з червня 2021 року по 28.06.2022 року до відповідних державних органів з метою отримання довідки про внутрішньо переміщену особу та щодо відповідних труднощів в отриманні вказаного статусу.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка, датована 01.07.2022 року від 28.06.2022 року №5106-5001823812, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана ОСОБА_1 (а. с. 37).
Як вказує апелянт у своїй позовній заяві та в апеляційній скарзі, перешкодою для прийняття спадщини була відсутність у нього довідки про внутрішньо переміщену особу. Однак, навіть після отримання вказаної довідки - 01.07.2022 року, останній звернувся до приватного нотаріуса Одеського району Одеської області Могили М.М. лише 30 грудня 2022 року. Причин не звернення в період з 01.07.2022 року по 30 грудня 2022 року апелянтом не зазначено.
Жодних доказів щодо поважності причин зволікання зі зверненням до нотаріуса позивачем не надано.
За таких обставин, установивши, що у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Посилання у апеляційній скарзі, що у період з червня 2021 року позивач вживав заходів щодо збору документів, які підтверджують родинний зв'язок зі спадкодавцем, та отриманням статусу внутрішньо переміщеної особи, є необґрунтованими. Вказані обставини не свідчать про існування поважних причин у розумінні статті 1272 ЦК України.
Колегія суддів критично відноситься до доводів позовної заяви, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску звернення із заявою про прийняття спадщини та не надано належних да допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.
Вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Фоміна А.І., діючого від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Фоміна Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Фоміна Андрія Ігоровича, діючого від імені ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 24 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 26 березня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе