26.03.24
22-ц/812/500/24
Справа №489/7687/23
Провадження № 22-ц/812/500/24
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
26 березня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Миколаївська електропостачальна компанія»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кокорєвим В.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію
У листопаді 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - ТОВ «МЕК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувало, що між ТОВ "МЕК" та ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаною адресою, у ТОВ "МЕК" відкритий на ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2021 року ТОВ «МЕК» відмовлено у видачі судового наказу на підставі частини 9 статті 165 ЦПК України.
Після приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №12156627 від 01 січня 2019 року, відповідач взяв на себе зобов'язання, передбачені умовами публічного договору, зокрема стосовно здійснення повної оплати вартості електричної енергії.
Відповідно до пунктів 4.12,4.19 Правил роздрібного ринку електричної енергії, розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який становить один календарний місяць відповідно до умов договору. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вносить не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
За особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 15 листопада 2023 року існує заборгованість у сумі 1414,02 грн. за період з 01 серпня 2020 року по 01 листопада 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, просили стягнути на свою користь з ОСОБА_1 1414,02 грн боргу за спожиту електричну енергію та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "МЕК" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також не зареєстрований за вище вказаною адресою. Доказів того, що відповідач в період з 01 серпня 2020 року по 01 листопада 2021 року був зареєстрований за вищевказаною адресою, представником позивача до суду не надано. Доказів наявності договору з відповідачем також не надано.
Крім того, представником позивача не надано до суду доказів того, що відповідач в період з 01 серпня 2020 року по 01 листопада 2021 року дійсно був споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі ТОВ «МЕК» Вказує, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права на основі неповного з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та без надання належної правової оцінки обставинам, що були встановленні в ході розгляду справи.
Так, вказують, що при ухвалені рішення суд не взяв до уваги, що з 11 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019- VIII тим самим розпочався процес реформування електроенергетичної галузі в Україні.
Одним з основних етапів реформи стало відокремлення (розділення) діяльності з розподілу електричної енергії від функцій виробництва, передачі та постачання, тобто створення відповідних окремих юридичних осіб.
З 1 січня 2019 року ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКГІ від 14.06.2018 року № 429) та виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території Миколаївської області.
На виконання положень п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (надалі - Закон) під час відокремлення (розділення) діяльності з розподілу електричної енергії від функцій постачання, оператором системи розподілу AT «Миколаївобленерго» було передано ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», як постачальнику універсальних послуг, персональні дані споживачів. Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Отже, передача постачальнику універсальних послуг персональних даних відповідача від AT «Миколаївобленерго» до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» підтверджує законність та обґрунтованість відкриття у ТОВ «МЕК» особового рахунку на ОСОБА_1 .
Зазначають, що інші особи не звертались до них з метою укладення договору за даною адресою.
Також, вказують, що наявність між сторонами цивільно-правових відносин підтверджується витягом з особового рахунку, що підтверджує відкриття постачальником особового рахунку для обліку електричної енергії, спожитої в електроустановках споживача, довідкою про спожиту послугу електропостачання, що підтверджує фактичне споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 та особовою карткою боржника, що містить особисті дані споживача.
На їх думку, висновки суду про відсутність договірних відносин щодо постачання електричної енергії між ТОВ «МЕК» та ОСОБА_1 є такими, що суперечать наявним доказам у матеріалах справи та власним твердженням про обов'язок відповідача здійснювати оплату навіть за відсутності письмово оформленого договору з позивачем
Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до частин 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення боргу за електроенергію, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 є власником чи користувачем квартири або користувачем послуг з електропостачання, що надається за вищевказаною адресою, оскільки відкриття особового рахунку на ім'я фізичної особи не свідчить про користування нею житлово-комунальними послугами.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26липня 1999 року №1357 (далі - ПКЕЕН), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416.
Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 ПКЕЕН об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Правовідносини між енергопостачальником та побутовими споживачами електричної енергії з 11.06.2018 року регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 р. №312 (далі - ПРРЕЕ).
Згідно пункту1.1.2 ПРРЕЕ побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність), об'єкт побутового споживача - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
За приписами положень статті 29 ЦК України та статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" особа може мати декілька місць проживання, проте проведенням реєстрації місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період з серпня 2020 року по жовтень 2021 року надав електричну енергію у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачем спожито1028 Квт, вартість 1414 грн. 02 коп. За вищевказаний період за спожиту електричну енергію надійшла оплата не надходила.
Вартість спожитої відповідачем електричної енергії визначено відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Згідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15).
Між тим, позивач зазначає, що ОСОБА_1 проживає та користується електроенергією, яка поставляється за адресою: АДРЕСА_1 .
Жодних доказів того, що відповідач проживав за адресою: АДРЕСА_1 . у період з серпня 2020 року по жовтень 2022 року матеріали справи не містять.
Так само суду не надано позивачем інформацію і про власника житлового приміщення, послуги до якого були надані позивачем.
З інформаційної довідки №360860328 від 04 січня 2024 року вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою, де заявником надавались послуги, а також відсутні докази того, що відповідачу належить право власності на вказану квартиру, відтак не можливо встановити чи отримував саме відповідач вказані послуги, тому суд дійшов до висновку про залишення позову без задоволення.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки ним не було враховано, що між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини.
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, статтями 67, 68 ЖК України, Законом України "Про ринок електричної енергії" та на час виникнення заборгованості регулювалися Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 із наступними змінами та доповненнями та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, із наступними змінами та доповненнями.
Згідно з частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу приписів статей 11, 526 ЦК України договір не є єдиною підставою виникнення правовідносин між сторонами.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 164/1965/16-ц (провадження № 61-335б6св18): відсутність письмово оформленого договору не позбавляє відповідача обов'язку оплатити надані йому послуги за електроенергію.
Пункт 1.1.2 Правил також визначає: споживання електричної енергії - користування електричною енергією споживачем за допомогою електрообладнання для задоволення потреб споживача відповідно до укладених договорів; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Положеннями статей 67, 68 ЖК України визначено, що наймачі (власники) квартир зобов'язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з одержання електричної енергії.
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Договірні відносини існують на засадах публічного договору і конкпюдентних дій (споживання та оплата спожитої електричної енергії), які вважаються такими, що були направлені на укладення даного договору.
Договір про користування електричною енергією в порядку ч. 1 ст. 633 ЦК України є публічним договором, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Згідно частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзаці 2 пункту 1 ПКЕЕН, ці Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Згідно 19 ПКЕЕН розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку. Згідно з пунктом 20 ПКЕЕН розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до пункту 42 ПКЕЕН споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Пунктом 4.12. ПКЕЕН передбачено, що розрахунки між споживачем та електро-постачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Встановлено та позивачем доведено, що вартість спожитої відповідачем електричної енергії визначено відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до діючих пунктів 1.1.2 Правил відповідач ОСОБА_1 є споживачем, оскільки він споживає електричну енергію.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки предмет спору полягає саме в стягненні заборгованості за електроенергію, а не встановлення місця проживання споживача за відповідною адресою.
Позивачем надано до суду докази відкритого особового рахунку зі споживачем, тобто факту існування договірних відносин, а також докази існуючої заборгованості, що підтверджується розрахунком боргу.
В матеріалах справи відсутні будь-які застереження суду першої інстанції, які б підтверджували виникнення сумнівів в суду у добросовісному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, в тому числі позивача.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не надано належної оцінки всім наявним доказам в сукупності, у зв'язку із чим постановлено неправомірне рішення, яким було відмовлено у позовних вимогах ТОВ «МЕК» про стягнення основного боргу за спожиту електричну енергію у розмірі 1414 грн. 02 коп.
Отже, рішення суду відповідно до пунктів 2,4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «МЕК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 1414 грн. 02 коп.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України на користь ТОВ «МЕК» підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір в загальній сумі 6710 грн. (2684 грн. судовий збір, який сплачено позивачем за подання позовної заяви та 4026 грн. судовий збір, що сплачений позивачем за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (ЄДРПОУ 42129888) 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 02 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію та 6710 (шість тисяч сімсот десять) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.