Справа № 455/2646/23 Головуючий у 1 інстанції: Пошивак Ю.П.
Провадження № 33/811/229/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
22 березня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю захисника Чернянського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Чернянського Р.І. на постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення та обрано йому стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилученням транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.12.2023 року о 21 годині 35 хвилин в с.Тиха по вул.Центральній, №27, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем, марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожними рота, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду адвокат Чернянський Р.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на такі доводи: на момент руху автомобіля по вул. Центральній в с. Тиха, ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу, а був пасажиром; в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля та був учасником дорожнього руху; відеозапис не може бути допустимим доказом, оскільки відеозйомка велася не безперервно; ОСОБА_1 не роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП; в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на повторність вчиненого правопорушення та на судове рішення на підставі якого ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Адвокат Чернянський Р.І. не заперечив про розгляд апеляційної скарги без його участі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, прихожу до наступних висновків.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААД №548744 від 10.12.2023 року;
-рапортом інспектора СРПП ВП №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 11.12.2023 року;
-довідкою відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 12.12.2023 року;
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП СМР «Старосамбірська РЛ» від 10.12.2023 року;
-поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.12.2023 року;
-постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2023;
-відеозаписами.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 130 КУпАП.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП, та такі дії у встановленому законом порядку не оскаржувалися
Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому міститься лише фрагменти відеозапису, що на думку апелянта свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу порушили принцип безперервності її застосування, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об'єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився підписувати, отримувати протокол про адміністративне правопорушення та викласти в ньому свої заперечення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому він не є суб'єктом правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, вважаю безпідставними, оскільки такі спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили, що за кермом транспортного засобу був саме ОСОБА_1 (а.с. 8,9).
З огляду на те, що факт керування транспортним засобом доведений та не спростований, то ОСОБА_1 , як водій, не мав підстав для відмови на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння.
Що стосується доводів у апеляційній скарзі про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилення на повторність вчинення інкримінованого правопорушення, то такі апеляційний суд не бере до уваги та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, за нормативним визначенням ч.2 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Як вбачається з протоколу, фабула вчиненого адміністративного правопорушення викладена без зазначення повторності вчинення протягом року, разом з тим працівниками поліції в протоколі правильно кваліфіковано дії водія саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В даному випадку правового значення має правильність кваліфікації дій порушника, яка зазначається в графі «чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП», що фактично і зазначено працівниками поліції при кваліфікації дій правопорушника.
Таким чином, особа, яка притягується до відповідальності усвідомлює своє обвинувачення, яке працівниками поліції в протоколі зазначено як ч.2 ст. 130 КУпАП, тому і захищається саме від такого обвинувачення.
Вказана кваліфікуюча ознака, яка має місце в діях водія ОСОБА_1 доводиться зібраними по справі доказами, а саме довідкою Самбірського РВП ВП №1 ГУНП у Львівській області від 12.12.2023, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2023, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Всі інші доводи апеляційної скарги не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час проведення огляду та складення ними протоколу і інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
постанову судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП- залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Чернянського Р.І.- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк