Справа № 127/3329/24
Провадження № 33/801/241/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шидловський О. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
25 березня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Литвина С. С., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Боруха Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Латвія, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та з урахуванням положень ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 23 січня 2024 року о 12 год. 27 хв. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 4, в приміщені Вінницького районного управління поліції, ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії, а саме: виражався нецезурною лайкою, чим ображав людську гідність та громадську мораль.
Крім того, 26 січня 2024 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_3 , психологічне та фізичне насильство, а саме: умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою, висловлював образи, давав ляпаси, стусани, штовхав, висловлювався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої.
Крім того, 26 січня 2024 року, близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_3 , психологічне та економічне насильство, а саме: ображав, виражаючись нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та забрав телефон, чим могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Крім того, 27 січня 2024 року о 10 год. 00 хв., в м. Вінниці по вул. Зодчих, 8, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 730», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проведення огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що фіксувалось на портативний відео реєстратор №468866, №470741, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Крім того, 29 січня 2024 року о 23 год. 49 хв., в м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 108, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 730», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проведення огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що фіксувалось на портативний відео реєстратор №470761, №468865, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, адвокат Борух С. В. в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях особи складу адміністративних правопорушень.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що доказів керування ОСОБА_5 транспортним засобом матеріали справи, зокрема, долучені відеозаписи, не містять, що створює сумніви щодо обставин події, обґрунтованості та правомірності дій працівників поліції при виявленні правопорушення, встановлення особи, винної у його скоєнні та оформленні матеріалів справи.
Окрім того ОСОБА_6 повідомляв, що є громадянином Латвії, не розуміє українську мову та потребує послуг перекладача, якого йому не було забезпечено під час складення протоколів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а також йому не було роз'яснено право на захист.
У судове засідання в суді апеляційної інстанції, яке було призначене на 14 березня 2024 року з'явилися ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та її захисник - адвокат Тишківський С. Л. Захисник ОСОБА_4 - адвокат Борух С. В. приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За клопотанням ОСОБА_4 та його захисника судове засідання було відкладене на 25 березня 2024 року.
19 березня 2024 року на електронну адресу апеляційного суду від ОСОБА_4 надійшло клопотання про повторне відкладення розгляду справи на другу половину квітня у зв'язку із його хворобою.
До клопотання ОСОБА_6 долучив копії запису про огляд лікаря-травматолога та довідку, відповідно до якої 17 березня 2024 року він звертався у травмпункт КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», діагноз - коксартроз обох кульшових суглобів, больовий синдром.
До початку судового засідання 25 березня 2024 року від адвоката Боруха С. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, до якого захисник долучив довідку № 7684 від 20 березня 2024 року про те, що ОСОБА_6 з 18 березня 2024 року і по теперішній час перебуває у стаціонарному відділенні реабілітаційного центру ТОВ «Сітімедальянс».
Потерпіла ОСОБА_3 та її захисник - адвокат Тишківський С. Л. проти відкладення розгляду справи заперечували, покликаючись на те, що дата судового засідання узгоджувалася зі всіма учасниками справи заздалегідь, перебування ОСОБА_4 на реабілітації не є лікуванням та не може визнаватися поважною причиною для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вирішуючи клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні, зважаючи на обмежений строк апеляційного перегляду справи, а також те, що звернення ОСОБА_4 до травмпункту 17 березня 2024 року та перебування у реабілітаційному центрі з 18 березня 2024 року по 20 березня 2024 року не підтверджує неможливість з'явитися у судове засідання 25 березня 2024 року особисто, або прийняти участь у режимі відеоконференції.
При цьому адвокат Борух С. В. взагалі жодним чином не обґрунтував причини, які перешкоджали б йому з'явитися у судове засідання 25 березня 2024 року, проведення якого призначено за його участі в режимі відеоконференції.
Окрім того апеляційний суд звертає увагу, що клопотання надійшли у електронному вигляді, проте не підписані електронним цифровим підписом учасників справи.
Відтак апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_4 та його захисника, які були належним чином повідомлені про судове засідання, а зазначені причини неявки не можуть бути визнані судом поважними.
Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні 25 березня 2024 року пояснила, що між нею та ОСОБА_5 у 2020 році було розірвано шлюб, проте вона погодилася дати йому шанс зберегти сім'ю. Домашнє насильство той вчиняє постійно, поводиться зухвало, некоректно, погрожує, сцени домашнього насильства відбуваються у присутності їх п'ятирічної доньки, що травмує окрім самої ОСОБА_3 також і дитину. Обставини вчинення ОСОБА_6 домашнього насильства, що мали місце 26.01.2024 року викладені у протоколах та відповідають дійсності. Потерпіла ОСОБА_3 та її захисник просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 інкриміновано вчинення ряду адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і відповідні адміністративні матеріали були об'єднані в одне провадження постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2024 року.
Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №426958 від 26 січня 2024 року, 23 січня 2024 року о 12 год. 27 хв. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 4, в приміщені Вінницького районного управління поліції, ОСОБА_2 вчинив хуліганські дії, а саме: виражався нецезурною лайкою, чим ображав людську гідність та громадську мораль, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо події вказаного правопорушення, водночас апеляційним судом встановлено наступні обставини.
Так, із рапорту ст. інспектора СПДН ВП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції Олександра Бурлака встановлено, що 26 січня 2024 року ним було переглянуто відео з камери відеоспостереження з функцією аудіозапису приміщення Вінницького РУП по вул. Пирогова, 4-А м. Вінниці від 23 січня 2024 року на якому було зафіксовано факт вчинення дрібного хуліганства громадянином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме останній виражався нецензурною лайкою біля кімнати прийому громадян Вінницького РУП, чим ображав людську гідність та громадську мораль та після вчинення протиправних дій ОСОБА_8 залишив приміщення Вінницького РУП та направився у невідомому напрямку. В подальшому 26.01.2024 було відвідано місце проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 з яким було проведено роз'яснювальну бесіду норм адміністративного характеру та складено адміністративний протокол серії ВАВ 426958 на за ст. 173 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, що викладені у протоколі події мали місце 23 січня 2024 року, у той час як протокол складено 26 січня 2024 року. При цьому, ураховуючи, що подія мала місце у приміщенні Вінницького РУП, тобто у присутності працівників поліції, адміністративні матеріали мали бути складені не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, та події правопорушення.
У протоколі зазначено, що свідки події відсутні, відомості про відеофіксацію правопорушення у матеріалах № 127/3337/24 також відсутні, відтак жодних інших належних та допустимих доказів щодо вчинення ОСОБА_5 23 січня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, окрім вказаного протоколу №426958 від 26 січня 2024 року, матеріали справи не містять.
При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов передчасних висновків про наявність у діях ОСОБА_10 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд вважає, що провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Щодо інкримінованих ОСОБА_11 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першій статті 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо події вказаних правопорушень, водночас із матеріалів справи встановлені таке.
Із протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД №089051 від 26 січня 2024 року та серії АПР18 №216802 від 26 січня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , 26 січня 2024 року, близько 12 год. 00 хв., перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_3 , насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою, висловлював образи, давав ляпаси, стусани, штовхав, висловлювався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої. Після чого, 26.01.2024, близько 12 год. 20 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_3 , психологічне та економічне насильство, а саме: ображав виражаючись нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та забрав телефон, чим могла бути завдана шкода здоров'ю потерпілої.
Вказані події підтверджуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (та іншу подію) від 26 січня 2024 року від ОСОБА_3 , складеним інспектором СПДЕ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Шеметою І. о 12 год. 50 хв.; поясненнями ОСОБА_3 від 26 січня 2024 року, відібраними старшим інспектором СПДН Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Бурлакою О.; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (та іншу подію) від 26 січня 2024 року від ОСОБА_3 , складеним сержантом поліції Дукою М. о 17 год. 40 хв.; поясненнями ОСОБА_3 від 26 січня 2024 року, відібраними сержантом поліції ОСОБА_12 ; формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 26 січня 2024 року; за якими визначено високий рівень небезпеки; терміновими заборонними приписами стосовно кривдника від 26 січня 2024 року.
Враховуючи викладене, а також повторність вчинення ОСОБА_5 правопорушення протягом короткого проміжку часу, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані у справі докази дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_4 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Щодо наявності у діях ОСОБА_4 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп'яніння.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому згідно із вимогами пункту 11 Розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Із протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД №383670 від 27 січня 2024 року та серії ААД №709241 від 30 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 27 січня 2024 року о 10 год. 00 хв., в м. Вінниці по вул. Зодчих, 8, керував транспортним засобом «BMW 730», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проведення огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що фіксувалось на портативний відео реєстратор №468866, №470741, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Окрім того, ОСОБА_1 , 29 січня 2024 року о 23 год. 49 хв., в м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів, 108, керував транспортним засобом «BMW 730», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло. Від проведення огляду у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що фіксувалось на портативний відео реєстратор №470761, №468865, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У направленнях на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 27 січня 2024 року та 30 січня 2024 року ОСОБА_6 був направлений на огляд до КП ВОНД «Соціотерапія». У результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби у ОСОБА_6 виявлені ознаки сп'яніння: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці, зіниці очей не реагують на світло.
До матеріалів справи долучено відеозаписи із камер працівників поліції та вуличних міських камер.
На відеозаписах із вуличних міських камер №781 та №953 та нагрудних камер №470741 та №468866 зафіксовані події 27 січня 2024 року.
Так, на відеозаписі із вуличних міських камер зафіксовано як з 09 год. 50 хв. по 09 год. 52 хв. по вул. Пирогова рухається автомобіль «BMW» білого кольору. На перехресті вулиць Пирогова, Зодчих та ОСОБА_13 до вказаного автомобіля, який зупинився на світлофорі, підходить поліцейський та розпочинає розмову із водієм, проте той їде далі.
Із відеозаписів із нагрудних камер поліцейських встановлено, що о 10 год. 04 хв. поліцейські у дворі будинку по вул. Зодчих, 8, підходять до автомобіля «BMW 730», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходиться ОСОБА_6 та запитують чому він поїхав, на що той відповідає, що йому на світлофорі був зелений, та запитує причину його зупинки. Поліцейський роз'яснює, що він був зупинений для перевірки оскільки його автомобіль на іноземних номерах та просить пред'явити документи.
ОСОБА_6 обурюється, поводиться зухвало, підвищеним тоном неодноразово перепитує причину зупинки та які правила дорожнього руху він порушив. Потім просить поліцейських відійти від авто, бо йому холодно і він інвалід.
О 10 год. 08 хв. ОСОБА_6 телефонує на лінію 102 та повідомляє, що його незаконно зупинили поліцейські, перевищивши повноваження, а він є національний контроль, антикорупційний відділ.
О 10 год. 09 хв. поліцейські вкотре просять пред'явити документи, ОСОБА_6 вимагає перекладача.
О 10 год. 10 хв. поліцейський повідомляє ОСОБА_11 , що той має ознаки наркотичного сп'яніння, пропонують пройти огляд. ОСОБА_6 повідомляє, що він інвалід і огляд пройде, проте не з поліцейськими, після чого поліцейський роз'яснює, що за відмову від проходження огляду передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_6 повідомляє, що знає, що це 130-та та каже щоб оформлювали протокол, а він через дві години пройде огляд самостійно.
О 10 год. 33 хв. ОСОБА_6 починає рух на авто, поліцейські його наздоганяють на невеликій відстані, той паркується біля будинку та зачиняється всередині.
О 10 год. 35 хв. ОСОБА_6 виходить із авто і йде по тротуару. Поліцейські пропонують ознайомитися із протоколом, роз'яснюють йому права. Проте ОСОБА_6 продовжує йти від них, лається та кричить.
На відеозаписі із нагрудної камери №470761 зафіксовані події 29-30 січня 2024 року.
О 23 год. 50 хв. поліцейські підходять до автомобіля «BMW 730», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого сидить ОСОБА_14 . Поліцейський представляється, повідомляє, що ведеться відеозйомка. Також повідомляє, що ОСОБА_6 був зупинений через технічну несправність світлових приладів - лівої фари, та просить пред'явити документи. ОСОБА_6 просить перекладача, поліцейський запитує якою мовою той володіє, ОСОБА_6 показує документи. Поліцейський на телефоні вмикає перекладач та пропонує ОСОБА_11 прочитати його вимоги, але той зачиняється в авто.
О 00 год. 03 хв. поліцейський повідомляє ОСОБА_11 , що він має ознаки наркотичного сп'яніння, на що той відповідає, щоб той виписував 130-ту. Поліцейські просять пред'явити документи. ОСОБА_6 знову вимагає перекладача, повідомляє, що буде ночувати тут в автомобілі, бо вже комендантська година.
О 00 год. 09 год. поліцейський пропонує ОСОБА_11 пройти огляд у медичному закладі. ОСОБА_6 каже, що поліцейський йому не представився, не роз'яснив причину зупинки, не надає перекладача, каже поліцейським робити що вони хочуть, зачиняється в авто.
О 00 год. 13 хв. поліцейський запитує водія якою мовою він володіє, той повідомляє, що латвійською та знову зачиняється в авто.
О 00 год. 15 хв. поліцейський пропонує ОСОБА_11 прочитати суть його вимог із перекладача на телефоні. ОСОБА_6 виходить з авто. Поліцейський знову повідомляє, що у ОСОБА_4 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та пропонує пройти огляд у медичному закладі, ОСОБА_6 відповідає, щоб поліцейська писали 130-ту, а він через дві години зробить все сам. Поліцейський роз'яснює ОСОБА_11 його права, повідомляє, що відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, якщо він відмовиться від проходження огляду. ОСОБА_6 каже, щоб писав 130-ту. Після цього ОСОБА_6 іде у невідомому напрямку.
Відеозапис продовжується о 01 год. 05 хв. із того, що ОСОБА_6 сидить у своєму автомобілі разом з іншою особою. Поліцейський роз'яснює ОСОБА_11 , що він відсторонений від керування автомобілем.
ОСОБА_6 відповідає, що щойно був відбій, а тому поліцейські не могли завезти його на огляд у медичний заклад під час повітряної тривоги. Поліцейський повідомляє, що повітряна тривога не впливає на огляд на стан сп'яніння, але ОСОБА_6 відповідає, що нікуди не поїде і щоб поліцейський виписував 130-ту.
Поліцейський знову повідомляє ОСОБА_11 , що той відсторонений від керування транспортним засобом через виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, на що той відповідає, що це лише на його думку і каже виписувати 130-ту. Поліцейський повідомляє, що протокол уже складений.
О 01 год. 07 хв. поліцейський роз'яснює ОСОБА_11 про те, що на нього складена постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП за те, що він не пред'явив посвідчення водія, зачитує йому постанову, роз'яснює права. ОСОБА_6 запитує чи він затриманий, поліцейський відповідає, що ні. Після цього ОСОБА_6 телефонує на лінію 102 та скаржиться диспетчеру на поліцейських, зачиняється в авто.
О 01 год. 14 хв. поліцейський повторно пропонує ОСОБА_11 пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_6 відповідає, що не буде проходити огляд, запитує що поліцейському не ясно і чому він його змушує до огляду, каже виписувати 130-ту. Поліцейський знову роз'яснює, що ОСОБА_6 відсторонений від керування транспортним засобом, той відповідає, що знає і нікуди не поїде. Поліцейський запитує чи є тверезий водій, ОСОБА_6 відповідає, що це його пасажир.
О 01 год. 16 хв. поліцейський запитує у ОСОБА_4 чи розуміє він наслідки складення протоколу за ст. 130 КУпАП та постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП, той відповідає, що розуміє, вже говорив про це раніше і знає закони.
О 01 год. 21 хв. ОСОБА_6 заводить автомобіль. Поліцейський просить документи у пасажира, оскільки вже комендантська година. У цей час ОСОБА_6 повідомляє, що він має «дозвіл на комендантську годину».
О 01 год. 22 хв. ОСОБА_6 каже, що чекає аби йому видали копію протоколу, за який він розписуватись не буде і що він має дві години, щоб звернутися в наркодиспансер для проходження огляду. Також ОСОБА_6 повідомляє, що не поїхав з поліцейськими на огляд, бо хвилювався за свою безпеку під час повітряної тривоги, але зараз з ними теж не поїде.
О 01 год. 27 хв. поліцейський ознайомлює ОСОБА_4 з протоколом, запитує чи буде він ставити підпис, той відмовляється, просить копію. Поліцейський роз'яснює, що за це потрібно поставити підпис, тому протокол та постанова будуть надіслані ОСОБА_11 поштою.
О 01 год. 40 хв. поліцейський демонструє ОСОБА_11 як той рухався на авто перед його зупинкою із несправною фарою, той повідомляє, що заїхав у Вінницю із Черкаської області, їхав поганою дорогою. Після цього поліцейський ознайомлює його із постановою за ч. 1 ст. 122 КУпАП, роз'яснює права.
Протягом усіх відеозаписів ОСОБА_6 спілкується російською мовою, поводиться зухвало та зверхньо щодо поліцейських, лається.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування транспортним засобом повністю спростовуються належними та допустимими доказами.
Факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом як 27 січня 2024 року, так і 29 січня 2024 року підтверджується відеозаписами, наявними у матеріалах справи, а також поясненнями самого ОСОБА_4 працівникам поліції під час складання адміністративних матеріалів за обома подіями.
Апеляційний суд звертає увагу, на те, що під час спілкування із працівниками поліції ОСОБА_6 не заперечував проти того, що він керував авто, а навпаки особисто підтверджував цей факт, тому викладені в апеляційній скарзі твердження про відсутність доказів керування транспортним засобом суд не бере до уваги.
Чинним законодавством у сфері безпеки дорожнього руху саме працівникам поліції надані повноваження із виявлення ознак того чи іншого сп'яніння у осіб, які керують транспортними засобами, та при цьому проходження огляду на стан сп'яніння є обов'язком для такої особи, а відтак ОСОБА_6 зобов'язаний був пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на неодноразові законні вимоги поліцейських, проте такого обов'язку не виконав.
Окрім того із відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_6 вільно спілкувався із працівниками поліції, чітко розумів їх дії та вимоги, у тому числі щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано як ОСОБА_6 неодноразово особисто говорить поліцейським складати протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки огляд він проходити не буде, що також підтверджує факт розуміння української мови та змісту заявлених до нього вимог.
До того ж варто зауважити на тому, що під час звернення ОСОБА_4 на лінію 102 з метою повідомити про, на його думку, неправомірні дії поліцейських, диспетчери спілкувалися з ним українською мовою і при цьому ОСОБА_6 вів із ними змістовні діалоги.
Також апеляційний суд бере до уваги письмові пояснення потерпілої ОСОБА_3 , що надійшли до суду 14 березня 2024 року, у яких вона зазначає, що ОСОБА_6 чудово розуміє українську мову.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Водночас викладене дає підстави для висновку про те, що твердження у апеляційній скарзі про незалучення при складанні адміністративних матеріалів перекладача є виключно лінією захисту, спрямованою на уникнення покарання, адже наявні у справі належні та допустимі докази не свідчать про те, що ОСОБА_6 не розумів вимог, роз'яснень працівників поліції та не усвідомлював наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Наявність громадянства іншої держави у сукупності із наявними у справі доказами цього факту не спростовує.
З огляду на це апеляційний суд доводи скаржника у цій частині відхиляє як необґрунтовані.
Також не заслуговують на увагу твердження про те, що йому не було забезпечено право на захист, оскільки працівники поліції під час складання адміністративних матеріалів неодноразово роз'яснювали ОСОБА_11 , зокрема, право на захист, проте він таким правом не скористався.
За таких обставин слід констатувати, що працівники поліції у обох випадках забезпечували ОСОБА_11 реальну, об'єктивну можливість реалізувати свій обов'язок та пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у зв'язку із виявленням у нього відповідних ознак у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_6 такою можливістю не скористався.
Ураховуючи встановлені судом обставини, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, зводяться до незгоди із ними та факту відмови водія ОСОБА_4 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не спростовують.
Окрім того апеляційний суд звертає увагу на явне зневажливе ставлення ОСОБА_4 до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, характер якого створює небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до положень ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З огляду на встановлене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а твердження скаржника про відсутність в його діях складу зазначених адміністративних правопорушень є надуманими та безпідставними.
Водночас, як зазначалося, у ході апеляційного перегляду справи суд дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, тому постанову суду у цій частині слід скасувати.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_4 , суд першої інстанції, керувався положеннями ст. 36 КУпАП, що відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
При цьому апеляційний суд зауважує, що скасування постанови суду першої інстанції у частині визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не впливає на визначене судом першої інстанції адміністративне стягнення, оскільки воно накладене у межах, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою передбачене безальтернативне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року у частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а в іншій частині постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу адвоката Боруха Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року у частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, скасувати та закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.
У решті постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук