Справа № 686/13016/23
Провадження № 1-кс/686/106/24
25 березня 2024 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника скаржника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги вказав, що 17.05.2023 отримав лист №855зкп/14-01-01-1797/2023 від 01.05.2023 про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР, з яким не погоджується. Просить зобов'язати слідчого внести заяву-повідомлення про злочин до ЄРДР.
Представник скаржника у судовому засіданні вимоги скарги підтримала та просила її задовольнити.
Скаржник ОСОБА_4 у судове засідання в режимі відеоконференції не з'явився, однак про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином шляхом направлення повідомлення начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1», що засвідчено розписками останнього від 23.02.2024 та від 28.02.2024. У адресованій суду заяві від 11.03.2024 ОСОБА_4 зазначив, що у зв'язку із мусульманським постом Рамадан він протягом місяця не може приймати участь у судових засіданнях, просить перенести судові засідання у справах за його участю.
Вирішуючи питання про можливість проведення судового розгляду у відсутність заявника, слідча суддя враховує наступне.
Ч. 3 ст. 306 КПК України установлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Семантичний аналіз зазначеної норми закону дозволяє дійти висновку про те, що розгляд слідчим суддею скарги на бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу чи її представника, тобто альтернативно за участі однієї із зазначених у цій нормі осіб.
Адвокат ОСОБА_3 присутня в судовому засіданні та підтримала у повному обсязі подану ОСОБА_4 скаргу.
Окрім того, слідчою суддею враховано, що за правилами ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
У свою чергу ст. 306 КПК України встановлено скорочені строки розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора - не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги.
З огляду на це слідча суддя також зазначає, що ОСОБА_4 , подавши до суду скаргу на бездіяльність слідчого, набув статусу заявника та на нього поширюються права, передбачені ч. 2 ст. 60 КПК України.
Разом з тим на заявника також покладаються обов'язки добросовісного користування наданими правами.
У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його, утримуватися від використання приймів, які пов'язані із зволіканням розгляду справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд з прав людини у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
За наведених обставин, з урахуванням встановлених стислих строків розгляду скарги, тієї обставини, що скарга перебуває у провадженні суду з 25.05.2023 року та неодноразово призначалася до розгляду (02.06.2023, 12.06.2023, 05.07.2023, 18.07.2023, 04.08.2023, 14.08.2023, 04.10.2023, 26.10.2023, 09.11.2023, 24.11.2023, 07.12.2023, 04.01.2024, 17.01.2024, 01.02.2024, 20.02.2024), однак неодноразово розгляд скарги відкладався, в тому числі, у звязку із неявкою скаржника, посилання особи на неможливість участі в судовому розгляді через релігійний піст, який до того ж є тривалим у часі, свідчить про нехтування процесуальними правами, а тому, дотримуючись принципів законності і верховенства права та розумності строків під час здійснення судового розгляду, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності ОСОБА_4 .
Представник органу досудового розслідування, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду скарги, у судове засідання не з'явився, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України це не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши думку представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги з таких підстав.
Відповідно до матеріалів за зверненням ОСОБА_4 встановлено, що останній звернувся до Верховної Ради України із заявою про вчинення кримінального правопорушення суддею Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_5 .
У заяві вказував, що не погоджується із ухваленим рішенням, оскільки суддя Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_5 розглянула 09.02.2022 справу № 522/2951/22 без повідомлення ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи, без участі скаржника, з позбавленням права останнього на правову допомогу. Також зазначав, що ухвала від 09.02.2022 про залишення скарги без розгляду була надіслана ОСОБА_4 через 3 місяці, чим, на переконання скаржника, порушено його право на апеляційне оскарження.
Дану заяву адміністрацією ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» 27.03.2023 за № 8/32760 було направлено до Верховної Ради України.
У подальшому заяву ОСОБА_4 було зареєстровано у Апараті Верховної Ради України, звідки направлено до Офісу Генерального прокурора, а звідти - до Хмельницької обласної прокуратури.
Із Хмельницької обласної прокуратури заяву ОСОБА_4 супровідним листом № 31/1-2264ВИХ-23 від 12.04.2023 було направлено до Територіального управління ДБР розташованого у м. Хмельницькому та зареєстровано адресатом за № 855зкп.
За результатами перевірки за заявою ОСОБА_4 , листом керівника Першого СВ ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому ОСОБА_6 від 01.05.2023 року за вих. № 855зкп/14-01-01-1797/2023 заявнику було надано відповідь, в якій зазначено, що інформація, яка викладена у заяві, не містить обставин, які б вказували на кримінальне правопорушення, а тому підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні.
Положеннями частини 1ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
У своїй постанові від 16.05.2019 Верховний Суд у складі колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
На підставі п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 с. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під розпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення, крім випадків надходження заяви, повідомлення поштою або іншими засобами зв'язку.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У заяві ОСОБА_4 не викладено жодних відомостей про обставини кримінальних правопорушень, які б підлягали внесенню до ЄРДР, по суті скарга зводиться до незгоди із процесуальними діями судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_5 та прийнятими нею рішенням в ході розгляду справи за участю ОСОБА_4 .
Однак, можливе порушення суддями норм матеріального або процесуального права під час здійснення правосуддя, в тому числі щодо оцінки доказів у кримінальному провадженні, не може виключно кваліфікуватись як кримінальні правопорушення та слугувати підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності.
У разі їх наявності, відповідні порушення усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку, а також може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Отже, оцінка судових рішень, прийнятих суддями та їх поведінка під час розгляду конкретної справи може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
Окрім того, слідча суддя звертає увагу і на те, що рішенням Конституційного Суду України від 11червня 2020 року №7-р/2020 року визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 37 5Кримінального кодексу України. Ця обставина свідчить про те, що в силу неконституційності складу злочину «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови», ідентифікувати склад даного злочину не вбачається за можливе, що виключає кримінальне переслідування.
При розгляді скарги слідча суддя також враховує, що згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права. Відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Підстави для дисциплінарної відповідальності судді визначені ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За наявності обґрунтованих підстав, що визначені вище, скаржник наділений правом ініціювати питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за допущені, на його думку, процесуальні порушення.
Таким чином, при дослідженні матеріалів звернення ОСОБА_4 слідчою суддею підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування не встановлено, а тому, представник органу досудового розслідування обґрунтовано відмовив у внесенні відповідних відомостей до ЄРДР.
Керуючись статтями 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідча суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя