Справа №672/66/24
Провадження №2/672/98/24
21 березня 2024 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої - судді Пономаренко Л.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Ратушняк Л.В.,
в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 3% річних від суми боргу - 15781,26 доларів США за період з 27.01.2023по 09.01.2024 в сумі 451,36 доларів США та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.. В обґрунтування позовних вимог вказував, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.04.2014 року стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу 30000 доларів США та 3% річних від суми боргу 1978 доларів США, що еквівалентно 401935,41 грн. Дане рішення суду в повному обсязі не виконано, а тому відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
В судове засідання позивач, його представник не з'явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, виклавши свої обґрунтування у відзиві на позов.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.04.2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу - 30 000 дол. США та 3% річних від суми боргу - 1978 дол. США, а всього - 31978 дол. США, що було еквівалентно - 401935,41 грн.
Дане рішення суду перебувало на виконанні у Городоцькому районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
05.07.2016 року ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 405158,41 грн. на виконання вказаного виконавчого документа.
Постановою державного виконавця від 19.07.2016 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа Городоцького районного суду Хмельницької області №672/379/14ц від 19.05.2014 року закінчено у зв'язку з його повним виконанням. Вказана постанова на даний час є чинною.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області з скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 47265840 від 19 липня 2016 року.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року його клопотання про поновлення строку для подання скарги задоволено, прийнято до провадження матеріали № 4-с/672/4/17 за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця та призначено скаргу до судового розгляду.
Водночас ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за курсовою різницею, яка виникла у зв'язку зі зміною курсу долара США з моменту ухвалення рішення про стягнення боргу - 392027,54 грн. до його фактичного виконання. Рішення у цій справі переглядалось в апеляційній і касаційній інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02.08.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Чемеровецького райсуду від 21.06.2017 року і ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 391624,98 грн., в решті позову відмовлено.
Вказаним рішенням, яке набрало чинності з моменту його проголошення, встановлено, що борг в сумі 31978 дол. США стягнуто з визначенням заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом долара США на момент ухвалення рішення суду - 1256,9123 грн. за 100 дол. США, враховуючи що дане рішення тривалий час не було виконано з вини боржника ОСОБА_2 , станом на момент його виконання курс долара значно зріс, тому між цими сумами існує курсова різниця. Фактично вказаним рішенням було стягнуто кошти, які не були стягнуті під час виконання рішення Городоцького районного суду Хмельницької області № 672/379/14-ц від 11 квітня 2014 року (а.с. 95-98).
У зв'язку з цим ОСОБА_1 09 серпня 2017 року подано до Городоцького районного суду Хмельницької області заяву про залишення без розгляду його скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09.08.2017 року задоволена, скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 21.11.2018 року рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28.02.2019 року залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 , про стягнення боргу (курсової різниці) з ОСОБА_2 .
У грудні 2018 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 47265840 від 19 липня 2016 року. Однак згідно ухвали Хмельницького апеляційного суду від 19.02.2020 року така скарга була залишена без розгляду з підстав відсутності поважних причин для поновлення строку подання вказаної скарги.
Вказана ухвала постановою Верховного Суду від 15.04.2021 залишена без змін.
Крім того, 05.09.2017 року рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з останнього 3% річних від неповернутої частини боргу в розмірі15781.26 доларів США, в сумі 11909 грн. 65 коп. за період з 05.07.2016 року по 10.07.2017.
Вказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку. Як вбачається із постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року, було скасовано рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12.10.2017 року та залишено в силі рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 05.09.2017.
З вищевказаної постанови вбачається, що: «У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України не вважається належним виконанням.
Такий же правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц.
На підставі цього, суд прийшов до висновку, що враховуючи те, що судовим рішенням було зобов'язано відповідача сплатити на користь позивача 30000 доларів США, тоді як відповідачем на виконання цього рішення сплачено 401935 грн. 41 коп., що на день примусового виконання рішення суду становило лише 16196.74 долари США, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань перед позивачем.»
У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, в тому числі з врахуванням і вищевказаного судового рішення, судом визнається як об'єктивний факт те, що на даний час ОСОБА_2 є боржником по відношенню до ОСОБА_1 і сума неповерненого боргу становить 15781.26 доларів США.
Та обставина, що існує не скасована постанова державного виконавця про закриття провадження, може свідчити лише про неможливість позивача звернути вказане рішення суду до примусового виконання, однак не спростовує об'єктивного факту існування боргу.
Суд не бере до уваги позицію відповідача про відсутність у нього будь-яких боргів перед позивачем з посиланням на існування чинної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 47265840 від 19 липня 2016 року у справі про стягнення з нього боргу на користь позивача в сумі 31978 дол. США на підставі рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.04.2014 року також виходячи і з такого.
Так, на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, а тому його невиконання зумовлює застосування положень ч.2 ст. 625 ЦК України.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Отже, відповідач має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11.04.2014 року.
Права та інтереси стягувача у випадку невиконання боржником рішення суду про стягнення коштів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов'язання. Саме таку висловлено правову позицію щодо застосування положень статті 625 ЦК України висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч.1 ст.610 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Згідно ч.1,3 ст.1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судом об'єктивно встановлено, що відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання, а тому пред'явлені до нього позовні вимоги є обґрунтованими.
При обрахуванні 3% річних від суми боргу, суд виходить із такого: сума боргу 15781,26 доларів США, період стягнення з 27.01.2023 по 09.01.2024=348 днів, що становить: 15781,26 х 3% х 348:365= 451,36 доларів США.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати слід віднести на рахунок держави в порядку ч.6 ст.141 ЦПК України, оскільки сторони звільнені від їх сплати (п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).
Разом з тим, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
В матеріалах справи міститься лише Ордер на надання правничої (правової) допомоги, Договір про надання правничої допомоги №01/24 від 09.01.2024, розрахунок витрат на правову допомогу до Договору про надання правової допомоги №01/24 від 09.01.2024.
До договору не долучений Акт виконаних робіт та квитанції про дійсну оплату вказаних послуг у названій сумі.
При таких обставинах суд не вбачає за можливе задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вважає заявлену суму недоведеною.
Керуючись ст. ст. 263-265, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних від суми неповерненого боргу за період з 27.01.2023 по 09.01.2024, в сумі 451,36 (чотириста п'ятдесят один) долар США або суму, еквівалентну національній валюті України (гривні) на день виконання рішення суду за курсом Національного Банку України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Флис Василь Володимирович, вул.Проскурівська 74 А оф.342, 29007.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Л.Е.Пономаренко