Справа №672/1041/23
Провадження №2/672/18/24
20 березня 2024 року м.Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Пономаренко Л.Е.,
за участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Савлівої Л.О.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бейлика М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Макаренко Тетяна Геннадіївна,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина. Позивачу стало відомо, що мати за життя склала заповіт, згідно якого заповіла своє майно відповідачам у справі, котрі після смерті матері оформили спадщину. Вказав, що являється спадкоємцем майна померлої за законом, оскільки в силу вимог ст.1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у складі спадщини. 23.08.2023 звернувся до приватного нотаріуса, в якого була відкрита спадкова справа після смерті матері, з заявою про прийняття спадщини та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову з підстав пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, нотаріус повідомив йому про видачу свідоцтв про право на спадщину іншим спадкоємцям. Позивач зазначив, що у встановлений законом строк він не міг звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, оскільки сам є особою з інвалідністю, здійснює постійний догляд за хворою дружиною, котра не може самостійно пересуватися, він не мав можливості залишити її саму, оскільки вони проживають лише удвох. Вважає, що вказані обставини є поважними, тому просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 у шість місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Крім того, в позові зазначив, що з 29.02.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Так, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Вважає, що з врахуванням норм вказаної постанови строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері, становить - 28.08.2023. Оскільки до нотаріуса він звернувся 23.08.2023, то вважає, що фактично строк для прийняття спадщини ним не пропущено. Зазначив, що без встановлення додаткового строку для прийняття спадщини він не може захистити своє право на обов?язкову частку у складі спадщини, саме тому вимушений звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилась спадщина. Позивач в силу вимог ст.1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у складі спадщини, тому 23.08.2023 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що за її твердженням і є заявою про прийняття спадщини. З урахування постанови КМУ № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022р. строк прийняття спадщини продовжено до 10 місяців, тому вважає, що позивач звернувся до нотаріуса в межах встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини. Вказала, що позивач не міг вчасно звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він є особою з інвалідністю, здійснює постійний догляд за хворою дружиною, тому просила визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Також зазначила, що при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_6 за заявою іншого спадкоємця, нотаріус зобов?язаний був встановити коло спадкоємців та повідомити позивача про відкриття спадкової справи, однак не зробив цього. Вказала також на недобросовісність поведінки інших спадкоємців - відповідачів у справі щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Бейлик М.Б. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що доводи позивача про поважність пропуску строку для прийняття спадщини є безпідставними, оскільки згідно висновків Верховного Суду лише хвороба спадкоємця, а не членів його сім?ї, розглядається як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини. Зазначив, що посилання позивача на хворобу дружини не може вважатися поважною причиною пропуску даного строку, будь-яких об'єктивних перешкод у позивача для подання заяви про прийняття спадщини не було, оскільки він проживає в смт.Яромолинці в безпосередній близькості від трьох нотаріальних контор. При цьому зазначив, що позивач 23.08.2023 мав можливість приїхати до нотаріуса у м.Хмельницький та подати заяву про видачу йому свідоцтва на спадщину, тому твердження позивача про неможливість залишити свою дружину не відповідає дійсності. Вважає безпідставною позицію позивача про те, що строк подання заяви про прийняття спадщини, з урахуванням постанови КМУ №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» становить 10 місяців, оскільки Верховним Судом зроблено висновок про те, що строк для прийняття спадщини встановлений ст.1270 ЦК України та становить 6 місяців з часу відкриття спадщини. При цьому зазначив, що позивачем навіть у 10-місячний строк не подано заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Позивач не навів у позові будь-яких об'єктивних обставин, що унеможливлювали подання ним заяви про прийняття спадщини в період з 28.10.2022 по 28.04.2023, а також в період з 29.04.2023 по 04.09.2023. Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, подали відзив на позов, в якому просили відмовити в задоволенні позову, розгляд справи проводити без їх участі.
Третя особа - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Макаренко Т.Г. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 - мати позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина.
За життя, 08.12.2018, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження: земельну частку (пай) в розмірі 2,6281 га, посвідчену державним актом серії ЯЕ №021978 заповіла ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних долях; земельну частку (пай) в розмірі 2,41 га, посвідчену державним актом серії ЯГ №137115, заповіла ОСОБА_2 ; жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_3 .
З матеріалів витребуваної судом спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (прізвище до реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 ), ОСОБА_3 як спадкоємці за заповітом прийняли спадщину. 21.08.2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку у праві власності на земельну ділянку площею 2,6281 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21.08.2023 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,4144 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 21.08.2023 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстрували право власності на успадковане майно.
Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, що підтверджується пенсійним посвідченням, тому відповідно до ст.1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_6 .
У визначений законом шестимісячнй строк позивач не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
З матеріалів витребуваної судом спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що позивач не був зареєстрований та не проживав з ОСОБА_6 на день її смерті, в матеріалах спадкової справи відсутня його заява про прийняття спадщини після смерті матері.
23.08.2023 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про надання інформації про коло спадкоємців після смерті матері та просив видати свідоцтво про спадщину.
Як видно з повідомлення приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Макаренко Т.Г. №149/01-16 від 23.08.2023, нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов?язкову частку, оскільки він не вчинив дій, які б свідчили про прийняття спадщини.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає удень відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 26.09.2012 в справі № 6-85цс12, від 04.11.2015 в справі № 6-1486цс15 і підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.02.2018 в справі № 318/1037/15, від 21.10.2019 в справі № 662/1724/18, від 24.01.2020 в справі № 192/1663/17.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.
У постановах від 11.07.2018 в справі №381/4482/16-ц (провадження №61-12844св18) та від 11.112020 в справі № 750/262/20 (провадження №61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У постанові від 20.10.2021 в справі №405/7111/19 Верховний Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
В судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно пропустив строк прийняття спадщини та звернувся до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного ч.1 ст.1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивач посилався на те, щовін є особою з інвалідністю, здійснює постійний догляд за хворою дружиною ОСОБА_10 , тому не мав можливості залишити її саму, щоб звернутися до нотаріуса з відповідною заявою.
Ці обставини суд не визнає такими, що свідчать про поважність причин пропуску подання заяви для прийняття спадщини з огляду на наступне.
На підтвердження своїх вимог позивач надав копії виписки з медичної карти та інших медичних документів, виданих на ім'я ОСОБА_10 .
Суд не бере до уваги вказані медичні документи, надані позивачем на підтвердження поважності неможливості своєчасного звернення до нотаріальної контори з підстав хвороби дружини, оскільки дані документи не стосуються періоду шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті матері позивача та підтверджують лише наявність діагнозів ОСОБА_10 .
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснює постійний догляд за хворою дружиною та не має змоги виходити за межі будинку за місцем проживання.
Крім того, лише хвороба спадкоємця, а не членів його сім'ї, розглядається як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини (Постанова КЦС ВС від 12 листопада 2018 року по справі № 136/200/17).
Позивач проживає в населеному пункті, де на невеликій відстані знаходяться нотаріальні контори, куди він міг би вчасно звернутись з заявою про прийняття спадщини. Його посилання, що він постійно знаходився поруч зі своєю дружиною та не міг її залишити сприймаються судом як не відповідаючим дійсності, адже протягом шести місяців людина не може забезпечити свої потреби, не виходячи з будинку (покупка продуктів харчування, ліків, тощо).
Будь-яких інших доказів в підтвердження існування об'єктивних, непереборних та істотних труднощів, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, позивачем, його представником не надано.
Також суд визнає безпідставним посилання позивача на недобросовісність поведінки інших спадкоємців - відповідачів щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, оскільки вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.
Таким чином, судом встановлено, що у ОСОБА_1 не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини в нотаріальну контору та об'єктивно відсутні поважні причини невчинення дій з прийняття спадщини.
Крім того, позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про своєчасне прийняття спадщини, оскільки він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах 10 місячного терміну, який визначений постановою Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
Сама конструкція такого твердження виключає необхідність звернення до суду з заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини, адже на думку позивача він звернувся вчасно з заявою про прийняття спадщини.
Спадкове право передбачає подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини (ст.1269 ЦК України) та подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка не обмежена строками та передбачена ст.1297 ЦК України
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, позивач із заявою про прийняття спадщини не звертався, наявне лише його звернення до нотаріуса, датоване 23.08.2023.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позиція позивача щодо продовження строку прийняття спадщини до 10 місяцівзгідно постанови КМУ № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022р. є безпідставною з огляду на практику Верховного Суду з питання строків прийняття спадщини під час дії воєнного стану.
В постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №676/47/21 суд прийшов до наступних висновків:
«Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України). Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України). Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону.
Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.»
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , а пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
За вказаних обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Макаренко Тетяна Геннадіївна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: ОСОБА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце знаходження: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Представник відповідача: ОСОБА_12 , місце знаходження: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу у Хмельницькій області Макаренко Тетяна Геннадіївна, місце знаходження: вул..Інститутська, 15/1 м.Хмельницький, 29016.
Повне судове рішення складено 25.03.2024.
Суддя Л.Е.Пономаренко