Справа № 602/346/23
Провадження № 6/602/17/2024
Тернопільської області
"20" березня 2024 р. м.Ланівці
Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді - Холява Л.І.,
секретар - Домчук В.І.,
розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду,
Представник заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до Лановецького районного суду Тернопільської області із заявою про розстрочку виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року в цивільній справі №602/346/23, частково зміненого постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2024 року.
В обґрунтування заяви посилається на те, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року в частині відмови в стягненні тіла кредиту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 в користь АТ КБ «ПриватБанк» 103409 грн 29 коп заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 12 липня 2010 року та сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5557,90 грн.
На даний час ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, інших доходів не має, будь якого нерухомого майна за ним не зареєстровано, часто хворіє, був інвалідом ІІІ групи, на утриманні перебуває неповнолітня дитина та батьки пенсіонери, а тому просить розстрочити виконання рішення суду по справі №602/346/23 про стягнення заборгованості за кредитним договором на 12 місяців рівними частинами.
Заявник ОСОБА_3 , представник заявника ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, однак від представника заявника надійшла заява про розгляд даної справи без їхньої участі, заяву про відстрочення виконання судового рішення підтримує в повному обсязі, просила її задовольнити, так як ОСОБА_3 має намір виконати рішення суду.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд даної справи без участі їх представника.
Від представника АТ КБ «ПриватБанк» Меркулової В.В. до суду надійшов відзив, в якому вона просила у задоволенні заяви про розстрочення рішення суду відмовити. При цьому зазначила, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 12 липня 2010 року. Обставини, на які посилається боржник у своїй заяві не можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду. Крім того, заявник не надав доказів, що в разі розстрочки виконання рішення суду, воно в подальшому буде виконуватися належним чином. З моменту ухвалення рішення по справі ОСОБА_3 не здійснював жодних дій щодо погашення заборгованості, що свідчить про те, що заявник продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань. Розстрочення виконання рішення суду не буде мати значного ефекту для боржника, так як кредитні правовідносини будуть продовжуватися, що призведе до виникнення нового боргу на кінець виплат відповідно до розстрочення.
Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк, рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року в частині відмови в стягненні тіла кредиту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 в користь АТ КБ «ПриватБанк» 103409 грн 29 коп заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором б/н від 12 липня 2010 року та сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5557,90 грн.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Отже, відстрочення виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року з наступними змінами і доповненнями, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.
При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Суд вважає, що обставини, на які посилається представник заявника, не можна розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими, та у відповідності до приписів статті 435 ЦПК України, унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про недоведеність заявником належними та допустимими доказами підстав для відстрочення виконання рішення суду, а тому, заява представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про відстрочення виконання рішення не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 267, 354, 435 ЦПК України,
В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 20 березня 2024 року.
Суддя: Л. І. Холява