22 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/18792/23 пров. № А/857/22297/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Димарчук Т.М., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБЕРРА» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КУБЕРРА», 05.07.2023 звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000161/2 від 03 квітня 2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/000676.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товару відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позов задоволено.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБЕРРА» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що під час перевірки поданих в митних цілях на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару документах митницею виявлено розбіжності. Останні виявлено в числових показниках, а саме цінах на товар, які були вказані в рахунках-фактурах та проформах-інвойсах.
Відповідно до наданих проформ-інвойсів № В22LE09013 від 26 вересня 2022 року, № В22LE10013 від 25 жовтня 2022 року, № В22LE10015 від 25 жовтня 2022 року, сторони погодили, що вартість поставки цієї партії товару становить - 74897,44 дол. США. Однак, як вбачається із рахунку-фактури B22LE10013-2 від 12.01.2023 та МД № 23UA205050024110U2 від 29.03.2023 вартість товару становить - 74 785,34 дол США, що не співпадає з ціною зазначену у проформі-інвойсі та є меншою ніж погоджена сторонами, а тому не можливо упевнитися, яка ж саме є ціна цієї поставки товару.
Крім цього, зазначає, що зважаючи на відомості, що містяться у поданих платіжних документах, останні неможливо пов'язати з партією товару, що пред'явлена до митного оформлення, адже вище вказані платіжні доручення підтверджують сплату за товар на суму - 74 897,44 дол США, що є більша ніж заявлена у МД № 23UA205050024110U2 від 29.03.2023 - 74 785,34 дол США, що ставить під сумнів у достовірності наданих документах, а разом з тим, не можливо ідентифікувати сплату саме за вказану поставку товару.
Позивач, 01.01.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2022 року між ТОВ «КУБЕРРА» (покупець) та компанією NINGBO MULTI CHANNEL CО., Ltd (Китай) (постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20052022, згідно з яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, встановлених сторонами в цьому контракті, виготовити и та поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, зазначені у проформі-інвойсі до цього контракту. Кількість, асортимент, вимоги до якості, ціна товару, термін та/або дата виготовлення та її поставки визначаються у проформах-інвойсах, які оформляються на кожну партію товару та є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.4. контракту ціна товару встановлюється у проформах-інвойсах до цього контракту та може бути змінена лише за згодою сторін. Ціна товару зазначається у відповідній проформі-інвойсі на постачання партії товару, нерозривно пов'язана з умовою постачання (Інкотермс-2010), визначеною цим контрактом. Встановлення валюти контракту Долар. Загальна ціна контракту визначається сумою всіх проформінвойсів, що належать до нього, на поставку партій товару.
Відповідно до п.п. 4.1.-4.2. контракту товар за цим контрактом підлягає постачанню з використанням водного чи повітряного транспорту. Товар поставляється на умовах FOB NINGBO, FCA NINGBO відповідно до правил Інкотермс-2010. Порт відвантаження: порт NINGBO (КНР), якщо інше не вказане у проформі-інвойсі. Дата поставки товару 60 календарних днів з дати передплати.
Пункт 5.1. цього контракту передбачає, що оплата за товар за цим контрактом проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця таким чином: оплата кожної партії товару проводиться в доларах США таким чином: передоплата 30% від суми інвойсу та інші 70% оплачуються після відвантаження на підставі коносаменту, можлива передоплата у розмірі 100% або будь-якими іншими частинами за погодженням сторін, за умови зазначення цієї умови в інвойсі.
Оплата товару здійснюється прямим банківським переказом на рахунок бенефіціара за реквізитами, зазначеними сторонами у цьому контракті. Валюта платежу Долар (п. 5.2. контракту).
На виконання умов контракту компанія NINGBO MULTI CHANNEL CО., Ltd (Китай) для проведення передоплати за товари виставила позивачу проформи-інвойси № В22LE09013 від 26 вересня 2022 року, № В22LE10013 від 25 жовтня 2022 року, № В22LE10015 від 25 жовтня 2022 року (а. с. 22-34).
Замовлений товар було оплачено позивачем згідно платіжних доручень в іноземній валюті № 16 від 14 жовтня 2022 року, № 21 від 11 листопада 2022 року, № 22 від 11 листопада 2022 року, № 29 від 22 грудня 2022 року, № 30 від 22 грудня 2022 року, № 31 від 03 лютого 2023 року, № 32 від 14 лютого 2023 року, № 33 від 14 лютого 2023 року, № 34 від 14 лютого 2023 року (а. с. 41-49).
Декларантом позивача в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію № 23UA205050024110U2 (щодо 15 товарних позиції), в тому числі товарна позиція № 10: Засоби для манікюру (не містять психотропних і наркотичних речовин, що підлягають заходам контролю, не містять озоноруйнівних речовин у своєму складі): Гель UV для манікюру рожевий 15 мл арт. 22GJ085-1 500 шт; Гель UV для манікюру рожевий 15 мл арт. 22GJ085-1 - 503 шт; Гель UV для манікюру прозорий 15 мл арт. 22GJ085-2 - 500 шт; Гель UV для манікюру прозорий 15 мл арт. 2 2GJ085-2 - 503 шт; Праймер для манікюру арт. 22GJ089 600 шт; Праймер для манікюру арт. 22GJ089 303 шт; Гель UV для манікюру рожевий 15 мл арт. 22GJ085-1 - 1500 шт; Гель UV для манікюру прозорий 15 мл арт. 22GJ085-2- 1500 шт; Праймер для манікюру арт. 22GJ089 - 1800 шт; Праймер для манікюру арт. 22GJ089 - 300 шт; Лак для нігтів 7,5 мл арт. 22GJ098 2500 шт; Лак для нігтів 7,5 мл арт. 22GJ098 495 шт; Лак для нігтів 7,5 мл арт. 22GJ098 505 шт; Лак для нігтів 7,5 мл арт. 22GJ098 1600 шт; Лак для нігтів 7,5 мл арт. 22GG014 198 шт; База для нігтів 8мл арт. 22GJ098-1 -1512 шт; База для нігтів 8мл арт. 22GJ098-1 - 515шт; База для нігтів 8 мл арт. 22GJ098-1 - 396 шт; База для нігтів 8 мл арт. 22GJ098-1 80 шт; Топ для нігтів 8 мл арт. 22GJ098-2 33 шт; База для нігтів 8 мл арт. 22GG013 - 48 шт; Топ для нігтів 8 мл арт. 22GJ098-2- 576 шт; Топ для нігтів 8 мл арт. 22GJ098-2 410 шт; Топ для нігтів 8 мл арт. 22GJ098-2 484 шт. Торговельна марка: NINGBO MULTI CHANNEL, Країна виробництва: CN, Виробник: NINGBO MULTI CHANNEL CO., LTD., де в графі 22 МД вказано фактурну вартість (ціну товару) у розмірі 74785,34 дол. США. В графі 12 МД зазначено митну вартість товару 2920417,56 грн (еквівалентно - 79861,34 дол. США), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту. При розрахунку митної вартості товару до фактурної вартості (ціни товару) 74785,34 дол. США добавлено вартість транспортування товару в сумі 185622,37 грн (еквівалентно - 5076,00 дол. США) (а. с. 11-15).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 20 травня 2022 року № 20052022; проформи-інвойси № В22LE09013 від 26 вересня 2022 року, № В22LE10013 від 25 жовтня 2022 року, № В22LE10015 від 25 жовтня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року; пакувальний лист № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року; автотранспортну накладну (CMR) від 27 березня 2023 року; коносамент SXE 23010348 від 29 січня 2023 року; декларацію про походження товару № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року; платіжні доручення в іноземній валюті № 16 від 14 жовтня 2022 року, № 21 від 11 листопада 2022 року, № 22 від 11 листопада 2022 року, № 29 від 22 грудня 2022 року, № 30 від 22 грудня 2022 року, № 31 від 03 лютого 2023 року, № 32 від 14 лютого 2023 року, № 33 від 14 лютого 2023 року, № 34 від 14 лютого 2023 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати № ТИ+FCL240831 від 09 березня 2023 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544 (а. с. 10-60).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (в тому числі, інформацію щодо витрат на навантаження/розвантаження/перевантаження товарів); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявку-додаток згідно п. 2.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларантом було надано копію митної декларації країни відправлення № 292120230000044572 від 13 березня 2023 року та довідку про транспортно-експедиційні витрати № ТИ+FCL240831 від 09 березня 2023 року.
На пропозицію надати додаткові документи декларант відмовився від надання таких документів про що вказано у листі від 03 квітня 2023 року № 03/04(а. с. 50,75).
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000161/2 (а. с. 26).
Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, зокрема:
- надані декларантом банківські платіжні документи не відповідають умовам оплати, вказаним в п. 5.1 Контракту від 20 травня 2022 року № 20052022;
- наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544 не підписаний експедитором та не завірений печаткою експедитора. П 2.2. даного договору передбачено, що вартість наданих послуг та сума додаткових витрат експедитора вказується в заявках-додатках, які, згідно п.11.4 - є невід'ємними частинами даного договору. Заявку-додаток не надано;
- декларантом не надано жодних відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження товарів, хоча ці відомості є невід'ємними складовими митної вартості при умовах поставки FOB.
Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС, наявної в митного органу та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01 липня 2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», рівень митної вартості товару № 10 становить 16,15 дол США за кг. (МД №UA205050/2023/004714 від 09 січня 2023 року).
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2023/000676 від 03 квітня 2023 року (а. с. 25).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та з карткою відмови у прийнятті митних декларацій, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинська митниця, засобами електронного зв'язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
На вимогу митного органу декларантом надіслано лист від 03 квітня 2023 року № 03/04, згідно якого декларантом було надано копію митної декларації країни відправлення № 292120230000044572 від 13 березня 2023 року та довідку про транспортно-експедиційні витрати № ТИ+FCL240831 від 09 березня 2023 року (а. с. 75 том 1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем первинно до митного оформлення подано такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 20 травня 2022 року № 20052022; проформи-інвойси № В22LE09013 від 26 вересня 2022 року, № В22LE10013 від 25 жовтня 2022 року, № В22LE10015 від 25 жовтня 2022 року; рахунок-фактуру (інвойс) № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року; пакувальний лист № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року; автотранспортну накладну (CMR) від 27 березня 2023 року; коносамент SXE 23010348 від 29 січня 2023 року; декларацію про походження товару № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року; платіжні доручення в іноземній валюті № 16 від 14 жовтня 2022 року, № 21 від 11 листопада 2022 року, № 22 від 11 листопада 2022 року, № 29 від 22 грудня 2022 року, № 30 від 22 грудня 2022 року, № 31 від 03 лютого 2023 року, № 32 від 14 лютого 2023 року, № 33 від 14 лютого 2023 року, № 34 від 14 лютого 2023 року; довідку про транспортно-експедиційні витрати № ТИ+FCL240831 від 09 березня 2023 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544 (а. с. 10-60 том 1).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що:
- надані декларантом банківські платіжні документи не відповідають умовам оплати, вказаним в п. 5.1 Контракту від 20 травня 2022 року № 20052022;
- наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544 не підписаний експедитором та не завірений печаткою експедитора; п 2.2. цього договору передбачено, що вартість наданих послуг та сума додаткових витрат експедитора вказується в заявках-додатках, які, згідно п.11.4 - є невід'ємними частинами даного договору. Заявку-додаток не надано;
- декларантом не надано жодних відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження товарів, хоча ці відомості є невід'ємними складовими митної вартості при умовах поставки FOB.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання безпідставними, з огляду на таке.
Щодо надання декларантом платіжних документів, які не відповідають умовам оплати, вказаним в п. 5.1 Контракту від 20 травня 2022 року № 20052022, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5.1. зовнішньоекономічного контракту № 20052022 від 20 травня 2022 року, оплата за товар за цим контрактом проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця таким чином:
оплата кожної партії товару проводиться в доларах США: передоплата 30% від суми інвойсу та інші 70% оплачуються після відвантаження на підставі коносаменту, можлива передоплата у розмірі 100% або будь-якими іншими частинами за погодженням сторін, за умови зазначення цієї умови в інвойсі.
Оплата товару здійснюється прямим банківським переказом на рахунок бенефіціара за реквізитами, зазначеними сторонами у цьому контракті (п. 5.2 Контракту).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у зв'язку із тим, що контрактом передбачено передоплату, продавцем сформовано проформи-інвойси № В22LE09013 від 26 вересня 2022 року, № В22LE10013 від 25 жовтня 2022 року, № В22LE10015 від 25 жовтня 2022 року (а. с. 22 зворот 34 том 1), а в подальшому виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № В22LE10013-2 від 12 січня 2023 року (а. с. 35-38 том 1).
На підставі цих проформ-інвойсів, посилання на які міститься у платіжних дорученнях в іноземній валюті, була проведена передоплата за товари, що відповідає умовам оплати, вказаним в п. 5.1 Контракту від 20 травня 2022 року № 20052022 та оплата за весь поставлений товар (а. с. 41-49 том 1).
Щодо покликання відповідача в апеляційній скарзі, що відомості, які містяться у поданих платіжних документах, неможливо пов'язати з партією товару, що пред'явлена до митного оформлення, адже вище вказані платіжні доручення підтверджують сплату за товар на суму - 74 897,44 дол США, що є більша ніж заявлена у МД № 23UA205050024110U2 від 29.03.2023 - 74 785,34 дол США, що ставить під сумнів у достовірності наданих документах, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття спірного рішення.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що при безпосередньому відвантаженні товару постачальник з'ясував, що на його складі відсутні деякі замовлені товари, тому відвантаження згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № B22LE10013-2 від 12.01.2023 було здійснено на суму 74 785, 34 доларів США, а переплата згідно платіжних доручень була зарахована в якості передплати за товари, які будуть поставлені в майбутньому, адже позивач співпрацює з іноземним контрагентом Ningbo Multi Channel Co., Ltd (Китай) на постійній основі.
Вказані обставини підтверджуються копією Довідки від 09.08.2023 виданої Ningbo Multi Channel Co., Ltd (Китай) (а. с. 8 том 2).
Щодо покликання митного органу, що декларантом не надано жодних відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження товарів, хоча ці відомості є невід'ємними складовими митної вартості при умовах поставки FOB, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 368 МК України, врегульовано питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів.
Так, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 520/4787/19.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п. 4.1 контракту, товар підлягає постачанню на умовах «FOB» порт Нінбо (Китай), відповідно до Правил «ІНКОТЕРМС 2010».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що умови постачання «FOB», згідно «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження. Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України включаються у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.
Враховуючи вищенаведене, витрати на транспортування товару, за умовами постачання «FOB» відповідно до Правил «ІНКОТЕРМС 2010», є складовою митної вартості товарів, які сплачує покупець.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544, укладений між ТОВ Логістика ЮА (експедитор) та ТОВ «КУБЕРРА» (замовник); заявка на перевезення вантажу № ТИ+FCL240831 від 04 січня 2023 року на суму 275638,77 грн; довідку про транспортно-експедиційні витрати № ТИ+FCL240831 від 09 березня 2023 року, акт про надання послуг № 240831 від 05 квітня 2023 року на суму 275638,77 грн; рахунок на оплату № 240831 від 05 квітня 2023 року на суму 275638,77 грн.
Так, відповідно до цих документів, витрати по доставці товару за маршрутом: NINGBO (Китай) Гданськ (Польща) пп Ягодин (Україна) становлять 185622,37 грн; пп Ягодин (Україна) м. Дніпро становлять 90016,40 грн.
Вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 185622,37 грн, що еквівалентно 5076,00 дол. США, тобто витрати з перевезення вантажу з порту завантаження NINGBO (Китай) до кордону України (а. с. 55-63 том 1).
Враховуючи вищенаведене, оскільки визначена у митній декларації № 23UA205050024110U2 від 29 березня 2023 року митна вартість товару у розмірі 2 920 417,56 грн еквівалентно - 79861,34 дол. США, включає у себе вартість товару - 74785,34 дол США і вартість витрат на транспортування товару до кордону України - 5076,00 дол США, а тому на думку суду апеляційної інстанції безпідставними є покликання відповідача, що декларантом не надано жодних відомостей щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження товарів.
Щодо покликання відповідача, що наданий договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544 не підписаний експедитором та не завірений печаткою експедитора, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 липня 2022 року № U54544, підписаний директорами ТОВ «КУБЕРРА» та ТОВ «ЛОГІСТІК ЮА» та скріплений печатками суб'єктів господарювання.
Отже, проаналізувавши наведені вище документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов необхідно задовольнити, оскільки подані декларантом відповідачу документи надавали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, тобто за основним методом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови підлягають скасуванню.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБЕРРА» адвокат Дударенко А.Д., у зв'язку з наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції позивачу, просив стягнути з Волинської митниці судові витрати понесені позивачем у суді апеляційної інстанції.
Так, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБЕРРА» адвокат Дударенко А.Д. зазначає, що при розгляді апеляційних скарг Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року та додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року, позивачем було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу, що складаються з послуг адвоката з написання відзиву на апеляційні скарги у справі № 140/18792/23, у розмірі 7 000, 00 грн за 7 годин роботи адвоката з розрахунку 1000,00 грн за 1 годину роботи.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу у розмір 7000 грн відсутні, оскільки на підтвердження понесених витрат не подано відповідних доказів, зокрема, акта приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату послуг, розрахунок таких витрат тощо.
Таким чином, апеляційна скарга Волинської митниці не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 140/18792/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін