18 березня 2024 р.Справа № 520/2460/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., повний текст складено 06.12.23 по справі № 520/2460/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у 5-денний строк звіт про виконання судового рішення від 06.04.2020 та за наслідками його розгляду накласти на в.о.начальника ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_2 штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року заяву позивача в порядку ст.382 КАС України на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі №520/2460/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви в порядку ст.382 КАС України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.02.2019 року у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18, від 27.12.2019 року у справі №580/988/19, не дав будь-якої оцінки щодо тотожності правовідносин між тими ж сторонами щодо оскарження рішень відповідача від 23.07.2019 року та від 21.10.2020 року. Вказує, що за змістом дані рішення відповідача повністю співпадають, що свідчить про умисне невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020. Стверджує, що відповідачем не проведено розрахунку вислуги років позивача з урахуванням висновків суду щодо зарахування до вислуги років часу служби в армії у вже встановленому судом розмірі (3 роки 1 місяць) та періоду роботи на льотних посадах з 13.05.1988 року по 24.09.1999 року. Вважає, що наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у порядку ст.382 КАС України.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи поданої ним апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відмові ОСОБА_1 в переведенні з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортовому оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, та перерахувати пенсію з 26.04.2019 відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, та з урахуванням раніше проведених виплат здійснити її виплату.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що оформлено листом від 23.07.2019 №898/02.5-20 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортовому оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, враховуючи висновки суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020 набрало законної сили 11.09.2020 року та судом 15.03.2021 року видано виконавчий лист.
На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 року про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, за наслідками чого прийняло рішення від 21.10.2020 року №963040130191 про відмову у задоволенні заяви.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою в порядку статті 382 КАС України.
Повертаючи заяву позивача, подану в порядку ст.382 КАС України, без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником до суду не надано доказів, що підтверджують надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) даної заяви.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення заяви позивача без розгляду, з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ч.ч. 1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Колегія суддів зауважує, що встановлений ч.1 ст.167 КАС України обов'язок надсилання копії заяви іншим учасникам направлений передусім на задоволення права іншої (протилежної) сторони мати змогу бути почутою судом (надати свої заперечення, клопотання по суті питання, яке розглядається).
Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що правовою підставою для застосування вказаного наслідку у вигляді повернення заяви без розгляду є одночасна сукупність наступних умов: 1) невідповідність поданої заяви вимогами, визначеним у частині першій статті 167 КАС України; 2) неможливість розгляду заяви внаслідок таких недоліків.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для повернення без розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю слугувало те, що до такої заяви позивачем не додано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи.
Водночас, суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву позивача і зазначаючи про невиконання вимог ч.1 ст.167 КАС України, з метою дотримання справедливого балансу між вимогами процесуального законодавства та забезпечення права на належне виконання судового рішення, не дослідив належним чином тих обставин, яким чином не неподання позивачем доказів направлення заяви іншим учасникам справи перешкоджає розгляду такої заяви у цій справі, що свідчить про формальний підхід суду до вирішення питання щодо розгляду заяви позивача, поданої в порядку статті 382 КАС України.
Суд апеляційної інстанції також враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що ненадання доказів надіслання копій заяви іншим учасникам справи, саме по собі не є недоліком, що перешкоджає суду вирішити питання про призначення до розгляду заяви, поданої в порядку ст.382 КАС України, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення без розгляду такої заяви відповідно до ч.2 ст.167 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги позивача стосуються розгляду заяви про встановлення судового контролю по суті та не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 по справі № 520/2460/2020 скасувати.
Справу № 520/2460/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 25.03.2024 року