18 березня 2024 р.Справа № 520/2460/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., повний текст складено 15.06.23 по справі № 520/2460/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у 10-денний строк звіт про виконання судового рішення від 06.04.2020; за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду або в разі неподання звіту, встановити новий строк подання звіту, накласти на начальника ГУ ПФУ в Харківській області Ачкасова В.М. штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку статті 382 КАС України по справі №520/2460/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви в порядку ст.382 КАС України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не проведено аналіз змісту рішення відповідача від 23.07.2019 №898/02.5-20 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, та рішення від 21.10.2020 року №963040130191, прийнятого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020. Вказує, що за змістом дані рішення відповідача повністю співпадають, що свідчить про умисне невиконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020, яким, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, враховуючи висновки суду. Стверджує, що по теперішній час відповідач не обчислював спеціальний стаж роботи позивача (вислугу років) і без будь-якого обґрунтування, без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів приймає протиправні рішення про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років. Вважає, що наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у порядку ст.382 КАС України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року без змін. Зазначає, що на виконання рішення суду від 06.04.2020 у справі №520/2460/2020 Головне управління повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, за наслідками чого прийнято рішення від 21.10.2020 №963040130191 про відмову у задоволенні заяви. Вказує на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2021 ВП №65253622 з виконання виконавчого листа №520/2460/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом 15.03.2021. Зауважує, що в даному випадку відповідач прийняв нове рішення від 21.10.2020 №963040130191 на виконання судового рішення від 06.04.2020 у справі №520/2460/2020, з яким не згоден позивач, і яке має право оскаржити в судовому порядку, подавши відповідну позовну заяву, і встановлення судового контролю у вигляді подання звіту в порядку ст.382 КАС України вже є недоцільним.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Щодо поданої до суду заяви ОСОБА_1 від 18.03.2024 року в частині залучення до розгляду заяви в порядку ст.382 КАС України в.о. начальника ГУ ПФУ в Харківській області Баєвої Г.О., оскільки, за позицією позивача, ОСОБА_2 є основним безпосереднім контролером за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст.48 КАС України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Оскільки позивач просить залучити до розгляду справи в.о. начальника ГУ ПФУ в Харківській області Баєву Г.О. на стадії вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відсутні правові підстави для залучення до справи співвідповідача.
Крім того, суд наголошує, що в.о. начальника ГУ ПФУ в Харківській області не може виступати самостійним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За цим, заява ОСОБА_1 від 16.03.2024 року в частині залучення до розгляду заяви в порядку ст.382 КАС України в.о. начальника ГУ ПФУ в Харківській області Баєвої Г.О. не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відмові ОСОБА_1 в переведенні з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортовому оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, та перерахувати пенсію з 26.04.2019 відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, та з урахуванням раніше проведених виплат здійснити її виплату.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що оформлено листом від 23.07.2019 №898/02.5-20 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортовому оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, враховуючи висновки суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020 набрало законної сили 11.09.2020 року та судом 15.03.2021 року видано виконавчий лист.
На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 року про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, за наслідками чого прийняло рішення від 21.10.2020 року №963040130191 про відмову у задоволенні заяви.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020, що стало підставою для звернення до суду з даною заявою в порядку статті 382 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача в порядку статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач прийняв нове рішення від 21.10.2020 року №963040130191 на виконання судового рішення від 06.04.2020 у справі №520/2460/2020, з яким не згоден позивач, і яке має право оскаржити в судовому порядку, подавши відповідну позовну заяву, і встановлення судового контролю у вигляді подання звіту в порядку ст.382 КАС України вже є недоцільним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку ст.382 КАС України, з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з вимогами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ч.ч. 1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.8 ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року по справі №539/3406/17, що враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Матеріалами справи встановлено, що 26.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФ України в Харківській області прийнято рішення, оформлене листом від 23.07.2019 року №898/02.5-20, про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно з п. «а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2-1 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні відповідача, оформленого листом від 23.07.2019 року №898/02.5-20, зазначено, що відповідно до заяви, наданих документів та проведеної перевірки достовірності довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2-1 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі акту №2173 від 11.06.2019 року пільговий стаж роботи на посаді парашутиста позаштатної парашутно-десантної групи Богодухівського учбового авіаційного центру ТСОУ не підтверджено.
Суд враховує, що згідно з актом №2173 від 11.06.2019 року перевірки достовірності довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, проведено перевірку довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.04.2019 року №1/74, №1/75, №1/76, наданих ОСОБА_1 за період з 1988 року по 1999 рік.
Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відмові ОСОБА_1 в переведенні з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортовому оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, та перерахувати пенсію з 26.04.2019 відповідно до ч.3 ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, та з урахуванням раніше проведених виплат здійснити її виплату.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що оформлено листом від 23.07.2019 №898/02.5-20 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 26.04.2019 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортовому оператору, який виконував спеціальні роботи в польотах. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, враховуючи висновки суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що час військової служби позивача на льотних посадах в період з 23.04.1986 по 11.05.1988 (календарних 2 р. 0 міс. 20 дн.) при обчисленні «один місяць - за півтора місяці вислуги» зараховуються до вислуги років позивача, як працівника льотного складу, у розмірі 3 роки 1 місяць. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що посада, яку обіймав позивач у ІНФОРМАЦІЯ_1 та ВЧ НОМЕР_1 , є підставою для зарахування періоду роботи з 13.05.1988 по 24.09.1999 до вислуги років, як особі льотного складу, відповідно до статті 54 Закону «Про пенсійне забезпечення».
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.04.2019 року щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, враховуючи висновки суду.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку наведене вище рішення суду не містило зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області перевести ОСОБА_1 з 26.04.2019 року з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах.
На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 26.04.2019 року про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років як бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах, за наслідками чого прийняло рішення від 21.10.2020 року №963040130191 про відмову у задоволенні заяви.
У рішенні відповідача від 21.10.2020 року №963040130191 зазначено, що відповідно до заяви, наданих документів та проведеної перевірки достовірності довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній щодо призначення пенсії за вислугу років згідно з п. «а» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2-1 р. ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також на підставі акту №2173 від 11.06.2019 року пільговий стаж роботи на посадах бортового оператора, який виконував спеціальні роботи в польотах в Богодухівському учбовому авіаційному центрі ТСОУ не підтверджено.
Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем виконано зобов'язання в межах, визначених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020.
Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спору повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.
При цьому, необхідно зауважити, що суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, а тому, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, на переконання суду, в даному випадку заявлені позивачем вимоги в межах заяви, поданої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть слугувати підставою для звернення позивача із окремим позовом до суду.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивачем вчинялися дії, що спрямовані на виконання рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №520/2460/2020.
Так, в матеріалах справи міститься постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2021 року ВП №65253622 з виконання виконавчого листа №520/2460/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом 15.03.2021 року.
З урахуванням вищенаведеного, проаналізувавши доводи позивача щодо поданої заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача подати у 10-денний строк звіт про виконання судового рішення від 06.04.2020 року.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З приводу вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали щодо головуючого в суді першої інстанції судді Мар'єнко Л.М., викладеної у заяві від 16.03.2024 року, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.8 ст.249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
А позаяк таких порушень головуючим в суді першої інстанції суддею Мар'єнко Л.М. при постановленні оскаржуваної ухвали не встановлено, на переконання колегії суддів, відсутні й підстави для постановлення окремої ухвали щодо вказаного судді
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі № 520/2460/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 25.03.2024 року