Справа № 358/325/24 Провадження № 1-кс/358/108/24
22 березня 2024 року м. Богуслав
Слідчий суддя Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Богуславі Київської області скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Богуславського районного суду Київської області зі скаргою у якій зазначила, що 13 лютого 2024 року о 17 год. 55 хв. вона подала заяву до відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про злочин, який полягає у службовій недбалості слідчого ОСОБА_4 , яка відмовилася приймати заяву про злочин і ти самим приховує злочини зареєстровані ОСОБА_3 13.02.2024 року за ЖЄО № 487, 489, 492, 493 та 495. Дана заява прийнята відділенням поліції № 2 (м.Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області і зареєстрована Журналі єдиного обліку за № 486 від 13.02.2024 року. Однак, в порушення вимог ст.214 КПК України, відомості за її заявою до ЄРДР станом на 20 лютого 2024 року внесені не були, досудове розслідування не розпочато. Просить визнати бездіяльність слідчого відділення поліції № 2 (м.Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області вчинити певні дії, а саме внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування за її заявою від 13 лютого 2024 року у відповідності до вимог КПК України.
В судовому засіданні ОСОБА_3 доводи скарги підтримала, просила її задовольнити. Вважає, що в її заяві від 13.02.2024 нею зазначено виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Представник відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, до суду не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, заяв та клопотань не надали.
Неявка представника ВП № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області не є перешкодою для розгляду скарги.
Вислухавши заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, критерієм, що дає змогу вважати заяву про злочин такою, що підлягає внесенню до ЄРДР, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Заявник у заяві про вчинення кримінального правопорушення (згідно матеріалів скарги подана заявником 13.02.2024 до відділення поліції № 2 м. Богуслав Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київської області, отримана ним, відомості за заявою вчинення кримінального правопорушення від 13.02.2024 до ЄРДР не внесені) вказувала, що, на її думку, зазначені в заяві дії слідчої ОСОБА_4 містять ознаки кримінального правопорушення - службова недбалість. При цьому заявником в поданому повідомленні наводяться виключно власні міркування та припущення щодо незаконності дій вказаної у повідомленні особи- слідчого ОСОБА_4 , однак злочинність таких дій не підтверджується достатніми об'єктивними даними, а тому зазначене не може бути підставою для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування.
В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Об'єктивна сторона службової недбалості характеризується: 1) діянням, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків через не¬сумлінне ставлення до них; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам (ч. 1) чи тяжких наслідків (ч. 2); 3) причинним зв'язком між вчиненим діянням та наслідками.
Службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб'єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов'язки, або б) дії, коли покладе¬ні на нього службові обов'язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що скла¬лися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.
Указівка закону на невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об'єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала ре¬альну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби. Тому для наявності об'єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов'язків, по¬кладених на неї цим актом; б) які саме обов'язки, в якому обсязі та порядку вона по¬винна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в умовах, що склалися; г) у чому саме вияви¬лися допущені особою порушення службових обов'язків і які наслідки вони спричи¬нили; ґ) чи перебували службові порушення у причин¬ному зв'язку з тими наслідками, що настали.
Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи обов'язково по¬винно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи ви¬конала неналежним чином, входили в коло її службових обов'язків. Тому невиконан¬ня або неналежне виконання не службових, а інших (наприклад, суто професійних) обов'язків не може розглядатися як службова недбалість і кваліфікується за наявнос¬ті до того підстав за іншими нормами (наприклад, за статтями 131, 135, 139, 140 КК). Не може бути застосована ст. 367 КК і тоді, коли несумлінне ставлення службової особи до виконання своїх службових обов'язків передбачено як самостійний склад злочину в спеціальних нормах КК (наприклад, статті 271, 287 КК).
Указівка закону на несумлінне ставлення службової особи до виконання службових обов'язків виключає можливість кваліфікації діяння як службова не¬дбалість у випадках, коли істотна шкода була заподіяна внаслідок недосвідченос¬ті, недостатньої кваліфікації, відсутності належних навичок або з інших обставин, що не залежать від службової особи і виключають реальну можливість належного виконання покладених на неї службових обов'язків. Виключається відповідальність за службову недбалість і тоді, коли службова особа не виконує чи виконує нена¬лежним чином свої службові обов'язки за наявності обставин, передбачених статтями 39 чи 40 КК.
Службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який за ч. 1 ст.367 КК визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди, а за ч. 2 ст. 367 КК - спричинення тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.
Як вбачається із заяви доводи заяви зводяться до непогодження із процесуальними рішеннями та діями працівника поліції - слідчого ОСОБА_4 . Разом із тим, не згода заявника з діями слідчого не може слугувати підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а підлягає оскарженню у порядку, передбаченому Законом.
Таким чином, доводи заявника у заяві від 13.02.2024 є її особистою оцінкою дій слідчого ОСОБА_4 і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого кримінально-караного характеру дій, а тому не відповідають вимогам ст. 214 КПК України. Реалізація права особи на оскарження рішень, дій (бездіяльності) працівників поліції не свідчить про кримінально-караний характер рішень, дій (бездіяльності) останніх.
Отже, чинним законодавством фактично передбачено випадки прийняття службовими особами рішень, вчинення дій (бездіяльності), з якими не згодні учасники провадження, що не позбавляє їх права реалізації своїх прав шляхом оскарження. Таким чином, незважаючи на те, що заявник вважає заяву від 13.02.2024 заявою про вчинення вищевказаною службовою особою слідчим ОСОБА_4 злочину, проте остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу відповідного злочину, а тому таке повідомлення, з огляду на його зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до ЄРДР за вказаною кваліфікацією дій, про що просить заявник.
Отже, згідно наведених вище норм законодавства за такою заявою про внесення відомостей до ЄРДР ВП № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київської області, не порушено вимог кримінального процесуального законодавства, що регламентують порядок розгляду заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення.
Згідно вимог ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для внесення заяви ОСОБА_3 від 13.02.2024 до ЄРДР, а тому в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб ВП № 2 (м.Богуслав) Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київської області, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід відмовити.
Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність відділення поліції № 2 (м. Богуслав) Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошений 25 березня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1