Справа № 751/2766/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/277/24
Категорія - ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач ОСОБА_2
21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2023 року щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.м.т. Макарів, Київської області, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2023 року ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 , зобов'язання періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
Початок іспитового строку ухвалено обраховувати починаючи з 13 грудня 2023 року.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 , моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього, за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або змінити вирок суду та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу, та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 5000 грн. Вказує, що суд, при винесенні вироку послався виключно на показання потерпілого та свідків, які перебувають у товариських відносинах з потерпілим, що може свідчити про їх заінтересованість у результатах кримінального провадження. Крім того, в основу вироку покладено протоколи слідчих експериментів проведених за участі вказаних осіб. Зазначає, що судом не надано оцінки його показанням, а саме, що між ним і ОСОБА_7 дійсно був конфлікт, однак не супроводжувався з його боку застосуванням фізичного впливу і він тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв. Звертає увагу, що при призначенні покарання, судом не було враховано, що він являється багатодітним батьком, на його утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, які, крім того, мають статус дітей, що постраждали в наслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Вказує, що місцевим судом не було надано оцінки тому, що він приймав активну участь у подоланні наслідків агресії рф, про що свідчить подяка начальника ГУНП в Чернігівській області, також його було нагороджено почесним нагрудним знаком від командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України. Звертає увагу, що потерпілим не було надано суду доказів на підтвердження понесення ним моральних страждань, в зв'язку з чим розмір стягнення на користь ОСОБА_7 в сумі 20 000 грн. слід визнати необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 . прокурор Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_10 просить залишити її без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_9 без змін.
Суд першої інстанції встановив, 09.11.2022 близько 10 год. 20 хв. ОСОБА_9 , знаходячись у складському приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , в ході конфлікту, з мотивів особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров'ю та бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_7 не менше трьох ударів руками в область голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, саднами та забоями м'яких тканин голови, які згідно висновку експерта №543 від 29.12.2022 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в них підстав, думку прокурора, потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_9 . Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання:
- обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтвердив наявність словесного конфлікту з потерпілим, однак заперечував застосування фізичного впливу, відносно останнього;
- потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що після повідомлення ОСОБА_9 про своє звільнення, в складському приміщенні, обвинувачений почав бити його руками, ногами та пивними банками з пивом в різні частини тіла, після чого він втратив свідомість і присів біля стіни. Коли прийшов до тями і вийшов на подвір'я, він зустрів товариша - ОСОБА_11 , який провів його до воріт бази. Біля воріт він зустрів іншого знайомого ОСОБА_12 , який поміг йому дійти до житла;
- свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 09 листопада 2022 року, близько 10-00 год., зустрівся з потерпілим на базі АДРЕСА_3, при цьому ніяких тілесних ушкоджень у нього не було. Після цього ОСОБА_7 покликав обвинувачений до свого складського приміщення. Невдовзі він почув з нього крик потерпілого щоб його не били. Він відразу підійшов до входу в це приміщення і побачив як обвинувачений бив потерпілого руками в область голови, після чого останній вийшов із вищезгаданого приміщення накульгуючи, побитим та з синіми вухами. Він відвів його до воріт бази де їх зустрів ОСОБА_12 ;
- свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що біля воріт бази зустрів потерпілого у якого на скроні голови побачив гематому, червоне вухо, синяк під лівим оком, а на обличчі помітив кров. У зв'язку з тим, що останній себе погано почував, ОСОБА_11 попросив його відвести до дому, що він і зробив;
- свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, 09 листопада 2022 року, в першій половині дня, був на базі Ріпкинска, 4. Проходячи повз відчинене складське приміщення обвинуваченого, почув шум та побачив, як в ньому навприсідки сидів потерпілий, а обвинувачений хаотично наносив по ньому удари руками. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_12 і повідомив про фізичний стан потерпілого, він приїхав до нього до дому, побачив у останнього на обличчі кров та садни, гематому на голові, багряні вуха, вони викликали швидку медичну допомогу, а згодом, він особисто відвіз потерпілого у лікарню.
На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- виписці №15803 від 21 листопада 2022 року із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого відносно ОСОБА_7 , згідно якої основний діагноз - струс головного мозку, садна і забої м'яких тканин волосяної частини голови;
- рентгенологічному дослідженні КТ головного мозку і черепа ОСОБА_7 від 10 листопад 2022 року, згідно якого виявлено ознаки внутрішньочерепної гіпертензії;
- довідці №167 від 16 травня 2023 ркоу про перебування потерпілого на амбулаторному лікуванні;
- протоколах проведення слідчих експериментів від 10 січня 2023 року за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 13 січня 2023 року за участю потерпілого ОСОБА_7 ;
- висновку експерта №543, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 , виникли від тупих твердих предметів, в тому числі і внаслідок нанесення ударів ногами, руками.
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінальних правопорушень саме в тому об'ємі, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9 так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченим.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення інкримінованих дій відносно потерпілого колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки показання свідків повністю узгоджуються та підтверджують, як показання потерпілого, щодо нанесення останньому тілесних ушкоджень саме ОСОБА_9 , так і повно висвітлюють перебіг досліджуваних подій. Зокрема, свідок ОСОБА_11 вказував про відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 до зустрічі з обвинуваченим та нанесення їх саме обвинуваченим, що також підтверджено показаннями інших свідків.
Колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав ставити під сумнів показання свідків у кримінальному провадженні, про що наголошує обвинувачений у апеляційній скарзі, з огляду на попередження свідків про кримінальну відповідальність і відсутність будь-яких даних, які б могли вплинути на достовірність їх показань та викликати обґрунтовані сумніви.
За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_9 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а його дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що воно призначено обвинуваченому без достатнього урахування суспільної небезпечності вчиненого, обставин справи, та даних про особу обвинуваченого, а тому є несправедливим внаслідок суворості і його необхідно пом'якшити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Згідно з приписами ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення та його наслідки, дані про особу обвинуваченого, який є багатодітним батьком, приймав активну участи у подоланні наслідків агресії РФ, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, на обліку у Комунальному некомерційному підприємстві «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Також врахував відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, висновок органу пробації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обвинуваченому призначене максимально суворе покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, хоча санкція ч. 2 ст. 125 КК України є альтернативною щодо основного покарання. В оскаржуваному вироку не наведено будь-яких мотивів того, чому суд призначив ОСОБА_9 найбільш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинення цього кримінального правопорушення і чому менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
За встановлених обставин, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду відносно позитивних характеризуючих даних щодо ОСОБА_9 , судова колегія приходить до переконання що визначене місцевим судом покарання у виді обмеження волі є надто суворим і через це явно несправедливим.
Враховуючи викладене, дослідивши характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_9 дані, суд апеляційної інстанції вважає, що обвинуваченому може бути призначене покарання мінімальний вид покарання, передбачений санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, але в максимальних межах визначених законодавцем.
Щодо вимоги апеляційної скарги щодо необґрунтованого визначення стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., то колегія суддів не може визнати такі вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
На переконання апеляційного суду, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції у повній мірі враховував, глибину душевних страждань потерпілого та ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості прийшов до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. буде відповідати глибині їх душевних страждань, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції зміні в частині призначеного обвинуваченому покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2023 року щодо ОСОБА_9 - змінити в частині призначеного покарання.
ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисяча сімсот) гривень.
В решті цей вирок - залишити без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4