Справа № 601/905/23Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/211/24 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
19 березня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Сович Н.А.,
та сторін:
апелянта - ОСОБА_1 ,
представника апелянта - адвоката Корфа П.К.,
представника відповідача - адвоката Сідорової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №601/905/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року, ухвалене суддею Клим Т.П., повний текст якого складено 05 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
У квітні 2023 року до Кременецького районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 , в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що про смерть батька він дізнався лише в липні 2022 року, коли повернувся із с.Троянів Житомирського району в с.Жолоби Кременецького району. Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме спадкове майно було зареєстровано в Кременецькому РК БТІ за реєстровим №454, книга 2 за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_5 , згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Жолобівської сільської ради народних депутатів №22/55 від 12 грудня 1994 року.
Після повернення в с.Жолоби він дізнався, що його брат ОСОБА_4 11 червня 2013 року звернувся у Кременецьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті їхнього батька - ОСОБА_5 . За його заявою в держнотконторі було заведено спадкову справу №139/2013.
20 вересня 2013 року відповідачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не виділена частка померлого в майні колгоспного двору і рекомендовано звернутися до суду.
ОСОБА_4 , брат позивача, 15 липня 2018 року звернувся до Кременецького районного суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно після смерті батька. Рішенням Кременецького районного суду від 08 серпня 2018 року в цивільній справі №601/1375/18 його позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 , що належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого на підставі рішення виконкому Жолобівської сільської ради №22/55 від 12 грудня 1994 року.
Стверджує, що ОСОБА_4 в заяві в Кременецьку державну нотаріальну контору та в позовній заяві до суду вказав неправдивий факт і шляхом обману скрив від нотаріуса і суду ту обставину, що відповідно до ст.1261 ЦК України, як він, так і позивач є спадкоємцями першої черги за законом, і заявив позов до неналежного відповідача - Жолобівської сільської ради.
Вказує, що на початку вересня 2022 року позивач в апеляційному порядку оскаржив рішення Кременецького районного суду від 06 серпня 2018 року до Тернопільського апеляційного суду. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2023 року його апеляційну скаргу задоволено. Рішення Кременецького районного суду від 06 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Жолобівської сільської ради про визнання власності на житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.
Після отримання постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2023 року позивач 06 квітня 2023 року звернувся із заявою до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно. Від нотаріуса одержав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. в якій зазначено про те, що оскільки його постійне місце проживання зі спадкодавцем (батьком) ОСОБА_5 не підтверджено відповідними документами і в 6-ти місячний термін, встановлений ст.1270 ЦК України, який починається з часу відкриття спадщини, він як спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщини. Рекомендовано звернутись до суду.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане вище рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимог задовольнити.
Зокрема зазначає, що він на час смерті батька постійно проживав у с.Троянів Житомирського району Житомирської області, є інвалідом 2-ї групи з дитинства, не був вчасно повідомлений про смерть свого батька, не отримав вчасно належної правової консультації, мав матеріальні труднощі. І лише в липні 2022 року дізнався про смерть батька, після того як повернувся в с.Жолоби Кременецького району Тернопільської області.
Звертає увагу на те, що друга група інвалідності з дитинства спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Вказує, що дізнавшись про смерть батька та про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, головою якого був його батько - ОСОБА_5 і частка в якому належала йому - ОСОБА_1 , у вересні 2022 року звернувся до Тернопільського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кременецького районного суду від 06 серпня 2018 року у справі №601/1375/18, яким право власності на вищевказаний будинок в порядку спадкування за законом було визнано за його братом - ОСОБА_4 , та постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2023 року задоволено його апеляційну скаргу та скасовано вищевказане рішення Кременецького районного суду.
Зазначає, що його рідний брат ОСОБА_4 , який є відповідачем у даній справі, ще в 2018 році оформив все спадкове майно після смерті батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому не повідомив нотаріуса про існування інших спадкоємців, зокрема позивача, чим порушив його права, як спадкоємця першої черги за законом.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Корф П.К. просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача - адвокат Сідорова І.А. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін по справі - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Кременецьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05 червня 2018 року (а.с.10), після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.
Згідно свідоцтва на право особистої власності, виданого на підставі рішення виконкому Жолобівської сільської Ради народних депутатів №22/55 від 12 грудня 1994 року, жилий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременецького районного управління юстиції у Тернопільській області від 22 жовтня 2013 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Згідно погосподарської книги №3 за 1991-1995 роки склад сім'ї колгоспного двору по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року наступний:
- ОСОБА_6 - голова домогосподарства;
- ОСОБА_5 - син,
що підтверджується довідкою Жолобівської сільської ради №298 від 23 травня 2018 року.
З Витягу із акту огляду у МСЕК №078160 вбачається, що ОСОБА_1 особа з інвалід з дитинства довічно.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 серпня 2018 року задоволено позов ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та визнано за ним право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 березня 2023 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 06 квітня 2023 року державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П. ОСОБА_1 відмовлено у прийняті заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рекомендовано звернутись до суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк.
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17 (провадження № 61-21751св18) зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
В даній цивільній справі судом встановлено належним чином той факт, що позивач знав про смерть свого батька, що, серед іншого, підтверджено і показаннями допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким суд дав вірну оцінку.
Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, який на час смерті спадкодавця не проживав з ним, для прийняття спадщини мав подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог ч.1 ст.1270 ЦК України, чого ним протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зроблено.
При цьому свідок ОСОБА_8 зазначила, що вона телефонувала позивачу та повідомляла його про те, що помер його батько, а навесні 2013 року останній приїжджав в село і вона показувала, де похований ОСОБА_13 .
Крім того, факт перебування позивача в с.Жолоби підтверджується і тим, що 10 квітня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , викрав в потерпілої ОСОБА_14 мобільний телефон, що підтверджується вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2017 року, згідно з яким між потерпілою ОСОБА_14 та обвинуваченим ОСОБА_1 затверджено угоду про примирення, а ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обставини, на які посилається апелянт, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, а оскільки причин, пов'язаних з наявністю об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, позивач не навів, не довів наявність обставин, що перешкоджали звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт на час смерті батька постійно проживав у с.Троянів Житомирського району Житомирської області, є особою з інвалідністю 2-ї групи з дитинства, не був вчасно повідомлений про смерть свого батька, не отримав вчасно належної правової консультації, мав матеріальні труднощі і лише в липні 2022 року дізнався про смерть батька, після того як повернувся в с.Жолоби Кременецького району Тернопільської області, колегія суддів не приймає до уваги як поважність причин пропуску строку, оскільки як судом першої, так і апеляційної інстанцій було належним чином встановлено факт обізнаності позивача про смерть батька. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 143/1486/19 (провадження № 61-16570св21) та постанову Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 456/2380/19, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши доводи позивача, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не надав належних та достовірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2023 року - залишити без змін.
Судові витрати, понесені за апеляційний розгляд справи - покласти на сторони, в межах ними понесених.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.
Головуючий
Судді