Справа № 607/20327/23Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/311/24 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
22 березня 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірський Б.О.
суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,
за участю секретаря - Жук В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/20327/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 грудня 2023 року (ухвалене суддею Братасюком В.М.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс” (далі - ТОВ “Укр Кредит Фінанс”) звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ “Укр Кредит Фінанс” зазначало, що 03.05.2023 року між сторонами був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1199-9622 за допомогою веб-сайту (https://navse.ua).
Кредитний договір, у відповідності до норм частини першої статті 13 Закону України “Про споживче кредитування” був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг”, а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про електронну комерцію”.
Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А7611, для підписання Кредитного договору №1199-9622 від 03.05.2023 року та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 21600 грн.; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка - 1,20% в день; стандартна % ставка 1,50% в день. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 03.10.2023 утворилась загальна сума заборгованості - 54928,80 грн, яка складається із: 19872 грн прострочена заборгованість за кредитом, 35056,80 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до умов Договору у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування.
Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про усунення порушень умов Кредитного договору №1199-9622 від 03.05.2023 щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована Позичальником та порушення усунуто не було.
У зв'язку з наведеним просили стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 грудня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс” заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1199-9622 від 03.05.2023 року у розмірі 54928,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс” 2147,20 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що позивачем не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по відсотках на суму 35056,80 грн і така вимога не ґрунтується на умовах договору і наданому позивачем розрахунку.
Зазначає, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитом, підготовлені працівниками організації, - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Стверджує, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.
Посилається на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 35056,80 грн. не є співмірною сумі кредиту, оскільки розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочення, є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ “Про захист прав споживачів”, суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника.
Вказує на те, що кредитний договір вона укладала на веб-сайті, проте не була ознайомлена із умовами кредитного договору, що додані позивачем до позовної заяви.
Також заперечує той факт, що після підписання кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, в автоматичному режимі на її електронну адресу направлено копію кредитного договору, що долучена до матеріалів позовної заяви, оскільки договір про відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та правила відкриття кредитної лінії не містять її підпису.
Вважає, що позивачем не доведено, що при підписанні договору про відкриття кредитної лінії, сторони договору погодили умови надання всіх послуг, зокрема - предмет договору, порядок та умови надання кредиту, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, відповідальність.
Від представника ТОВ “Укр Кредит Фінанс” - Шевченко В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначають, що згідно кредитного договору відповідач взяла на себе зобов'язання та не виконала їх належним чином.
Стверджують, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Вказують на те, що проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства, а відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась із ними.
Вважають, що розрахунок заборгованості відповідає вимогам законодавства, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
Крім того, відповідачем не надано власного розрахунку.
Вказують на те, що проценти за користування кредитом не є неустойкою (пенею), тому ці поняття не слід ототожнювати.
Вважають, що позовні вимоги та рішення суду першої інстанції є обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву в їх межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.05.2023 року між ТОВ “Укр Кредит Фінанс” та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1199-9622 за допомогою веб-сайту (https://navse.ua), який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складають єдиний договір. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7611.
Пунктом 2.2. зазначеного договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користування Кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у даному Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою процентними ставками (п. 4.3. Договору).
Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду (п. 4.4. Договору).
Відповідно до п. 4.5. Договору, сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду.
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.50% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою) (п. 4.6. Договору).
Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 26.02.2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування (п. 4.9 Договору).
Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 122040 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом (п. 4.11 Договору).
Відповідно до п. 8.5. Договору, у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування, визначеного п. 4.8. даного Договору.
Згідно із довідки ТОВ “Укр Кредит Фінанс” здійснив видачу кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії №1199-9622 від 03.05.2023 шляхом перерахування кредитних коштів за допомогою платіжної системи LiqPay на картковий рахунок у сумі 21600 грн.
Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 21600 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів, де може бути використано право користування кредитом за зниженою процентною ставкою; знижена % ставка - 1.20% в день; стандартна % ставка 1.50% в день.
Згідно із довідки про укладений договір станом на 03.10.2023 року, що складено представником ТОВ “Укр Кредит Фінанс”, у відповідача наявна заборгованість у сумі 54928,80 грн, яка складається із: 19872 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 35056,80 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
28.09.2023 року позивачем направлено ОСОБА_1 вимогу № 1199-9622/в про усунення порушення умов Договору №1199-9622 від 03.05.2023 року, у якій відповідачу надано 10 календарних днів з дати отримання цієї Вимоги для усунення порушення умов Кредитного договору шляхом сплати заборгованості за процентами. У разі невиконання зобов'язань за процентами ТОВ “Укр Кредит Фінанс” буде змушено вимагати повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування у судовому порядку.
Згідно наданого позивачем розрахунку, прострочена заборгованість за кредитом станом на 03.10.2023 року становить 19872 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 35056,80 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що між сторонами 03.05.2023 року було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1199-9622, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 21600 грн. та зобов'язалася сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначений договором, однак відповідач не виконувала зазначені зобов'язання, що призвело до порушення прав позивача, та до утворення у відповідачки заборгованості за договором.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Так, з матеріалів справ вбачається, що Договір про відкриття кредитної лінії №1199-9622 від 03.05.2023 року містить електронний підпис відповідача із одноразовим ідентифікатором А7611, який було надано позичальнику для підписання договору та підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Крім цього, у вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту.
Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що умови Договору про відкриття кредитної лінії №1199-9622 від 03.05.2023 є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.
Відтак колегія суддів вважає безпідставними та відхиляє доводи апеляційної скарги, в яких відповідачем заперечується факт ознайомлення її з умовами кредитування.
Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочення, є несправедливим у розумінні ст. 18 ЗУ “Про захист прав споживачів”, суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України “Про захист прав споживачів” встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.
У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Однак, при розгляді даної справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам ЗУ “Про захист прав споживачів”.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на порушення статті 18 Закону України ЗУ “Про захист прав споживачів”, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, вирішення цього питання в межах даної справи є неможливим.
Твердження апелянта про те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції, а також в апеляційній скарзі, відповідачем фактично не заперечувався факт укладення кредитного договору та отримання нею грошових коштів в розмірі 21600 грн.
Більше того, Акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» підтвердило, що ТОВ “Укр Кредит Фінанс” через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02 грудня 2019 року перерахувало 03 травня 2023 року за номером договору 1199-9622 на картковий рахунок НОМЕР_1 , який згідно матеріалів справи належить ОСОБА_1 21 600 грн.
Колегія суддів вважає зазначений доказ належним, яким підтверджується факт перерахування позичальнику на визначений ним рахунок кредитних коштів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 грудня 2023 року залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 березня 2024 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді:
Хома М.В.
Храпак Н.М.