Справа №203/1265/24
Провадження №1-кс/0203/1028/2024
25 березня 2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у кримінальному провадженні №42018040000000211,
1. 12 березня 2024 року заявниця через представника звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого третього СВ (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, у кримінальному провадженні №42018040000000211. Заявлену скаргу обґрунтовано тим, що 01.03.2024 представник в інтересах заявниці звернувся до слідчого з клопотанням №2 від 28.02.2024 про проведення низки слідчих (розшукових) дій, проте слідчий не розглянув його. Викладене стало причиною звернення заявниці до суду зі скаргою, у якій вона просить зобов'язати слідчого розглянути заявлене клопотання (а.с.а.с. 1, 2).
2. Представник заявниці до суду повторно не з'явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 2).
3. Слідчий до суду також не з'явився, надав матеріали кримінального провадження.
4. Дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про необхідність її відхилення з таких підстав.
5. Відповідно до частини 3 статті 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
6. При цьому норми КПК не визначають порядку розгляду таких скарг у випадках неявки до суду їх ініціаторів.
7. Разом з цим аналіз другого речення частини 3 статті 306 КПК у логічному зв'язку з рештою зазначеної норми абсолютно свідчить про те, що відсутність у судовому засіданні особи, яка подала скаргу, її захисника, представника є перешкодою для розгляду скарги.
8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантоване право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у яких вона є стороною.
9. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
10. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, метою яких є недопущення перетворення судового розгляду у безладний процес.
11. Таким чином, небажання представника заявниці брати участь у розгляді ініційованої ним же скарги суд сприймає як законну підставу для залишення її без задоволення.
12. Відмовляючи у задоволенні заявленої у справі скарги, суд також вважає за необхідне звернути увагу представника заявниці на недотримання ним принципу добросовісності.
13. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, 06.12.2007).
14. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).
15. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
16. У цій справі суд вважає за можливе застосувати доктрину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
17. Очевидно, що дії представника заявниці, який звернувся до суду зі скаргою, а згодом попри імперативний характер частини 3 статті 306 КПК ігнорував судові засідання, суперечать одна одній і містять ознаки недобросовісності.
18. Суд зважає на неможливість вирішення справи в іншій спосіб (зокрема, повернення скарги), оскільки відповідної правової підстави, передбаченої частиною 2 статті 304 КПК, у справі не встановлено.
19. Суд не вбачає й підстав для подальшого відкладення розгляду справи, оскільки представник заявниці не з'явився повторно, отже таке відкладення потягне істотне порушення строків, визначених частиною 2 статті 306 КПК.
20. Суд також звертає увагу представника заявниці на свідоме нехтування ним інституту розгляду справ у режимі відеоконференції (у разі неможливості з'явитися до суду).
21. Керуючись статтями 303, 306, 307, 369 - 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у кримінальному провадженні №42018040000000211 залишити без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1