Справа № 203/6229/23
1-кп/0203/441/2024
іменем України
21 березня 2024 року Кіровський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-суді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9
представника потерпілого - ОСОБА_10
розглянувши у судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022040000000705 від 19.12.2022 відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених за ч. 4 ст. 189 КК України, -
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , строком на 60 днів, ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб, в обґрунтування якого посилалася на те, що на волі обвинувачені зможуть перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_8 щодо продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_4 заперечували та просили змінити на більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просили змінити на домашній арешт у нічний час.
Представник потерпілого та потерпілий підтримали клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників провадження, та ознайомившись із обвинувальним актом, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, в тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, судове дослідження доказів по справі не проведене, а отже перебуваючи на волі обвинувачені зможуть перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
При цьому, судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для розгляду провадження. Крім того, дані про офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання ОСОБА_4 відсутні, приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану та тимчасову окупацію територій, де зареєстрований обвинувачений та відсутність контролю за зобов'язаннями обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою.
На підставі наведеного, суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлена наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та подальшого продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Суд наголошує, що на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду, за результатами повного дослідження всіх доказів.
З долучених до матеріалів кримінального провадження медичних висновків не вбачається такого стану здоров'я ОСОБА_4 , щоб унеможливлювало продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1122 від 21 листопада 2012 року затверджено Порядок надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, за яким визначеним особам безперешкодно надається медична допомога в закладах охорони здоров'я за специфікою захворювання за встановленим порядком, їх доправлення до них та госпіталізація.
Враховуючи, що матеріали кримінального провадження не містять даних щодо тяжкості захворювань обвинуваченого ОСОБА_4 та за вказаним порядком він не позбавлений можливості отримувати належну медичну допомогу, у зв'язку з чим, стан здоров'я обвинуваченого не може бути визначальним для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший.
Також суд вважає необхідним продовжити міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту..
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 315, КПК України, суд
Клопотання прокурора- задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжити на строк 60 днів, тобто до 19 травня 2024 року включно.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , який обвинувачується за ч. 4 ст. 189 КК України, у вигляді домашнього арешту, вважати продовженим, а саме заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобовона строк два місяці, тобто, до 21 травня 2024 року, за виключенням прибуття на виклик слідчого, прокурора чи суду за необхідності проведення слідчих та процесуальних дій за його участю, а також окрім випадків необхідності отримання ОСОБА_5 невідкладної медичної допомоги.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Дніпровське ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
На ухвалу протягом 7 днів з дня її винесення може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_11 Підберезний