нп 2/490/394/2024 Справа № 490/5655/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 березня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі :
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
представника позивача - адвоката Чуб Т.В.,
представника третьої особи Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради -Батовської Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради,-
Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою,а саме спілкування з дитиною шляхом телефонного зв'язку та засобами електронного зв'язку в режимі відеоконференції, у кожний четвер, п'ятницю, суботу з 17-30 до 19-00 години, з можливістю зміни графіку з врахуванням об'єктивних обставин та врахування інтересів дитини.
В обґрунтування позову представник позивача вказав наступне.
До 24.02.2022 року разом з дружиною та донькою мешкали разом. Після повномасштабного вторгнення рф до території України, був мобілізований до ЗСУ та наданий час є військовослужбовцем.
З 27.04.2022 року ОСОБА_2 разом з донькою знаходиться у Німеччині, що привело до розриву сімейних відносин, та відповідач подала до суду позови про стягнення аліментів, розірвання шлюбу та розподіл майна.
Відносини між подружжям позбавили його можливості приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, відповідач намагається залишити йому лише можливість утримувати дитину, позбавивши права спілкування з донькою.
Однак він має право на підтримання родинних зв'язків з дитиною, контактів з нею, має право на спілкування, оскільки це не перешкоджає нормальному вихованню дитини.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 року головуючим у справі визначено суддю Черенкову Н.П.
Після виконання вимог ст. 27, 187 ЦПК України, ухвалою судді від 27.06.2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 07.09.2023 року, запропонувано ОСОБА_1 до підготовчого судового засідання надатирішення органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні доньки та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідачу роз'яснено право на надання відзиву та доказів.
06.09.2023 року ОСОБА_2 направила клопотання про надання можливості реалізувати право на правовий захист, відкласти справу на іншу дату, надавши можливість приїзду на територію України.
Підготовче судове засідання відкладено на 02.11.2023 року.
02.10.2023 року до суду від Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради надійшов висновок про врегулювання способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_3 , а саме: спілкування з дитиною шляхом телефонного зв'язку, та засобами електронного зв'язку в режимі відеконференції кожні четвер, п'ятницю, суботу з 17-30 до 19-00 (за бажанням дитини - особисте спілкування з батьком), з можливістю зміни способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки з об'єктивних обставин та врахування інтересів дитини та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 02.11.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 28.11.2023 року.
23.11.2023 року ОСОБА_2 направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи, надання їй можливості реалізувати право на правовий захист, надати час для приїзду в Україну. Слухання справи відкладено на 22.02.2024 року.
Ухвалою суду від 22.02.2024 року постановлено про відкладення судового засідання на 21.03.2024 року, в порядку ст. 12 ЦПК України, роз'яснити ОСОБА_2 право на:
- участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції;
- право на надання заперечення на позовну заяву з наданням доказів в обґрунтування;
- право на отримання безоплатної правничої допомоги.
Позивач до судового засідання не з'явився, просив про розгляд справи у його відсутності та направив до суду свого представника - адвоката Чуб Т.В., яка підтримала позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 направила клопотання про відкладення розгляду справи, надання ій можливості реалізувати своє право на правову допомогу, надати можливість приїхати до України.
Представник Органу опіки та піклування - Батьвська Ю.В. підтримала наданий Висновок, та вважала позов таким, що підлягає задоволенню.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності позивача та відповідача, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Обставини справи, встановлені судом, та належні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Сторони є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, Серія НОМЕР_1 від 22.12.2015 року.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Преамбулою, ст.ст. 5, 9 Конвенції про права дитини встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов'язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Частиною 1 ст.150 СК України визначені головні напрями виховного процесу, який мав би зосереджуватися на основних суспільних цінностях повазі до інших людей, любові до членів своєї сім'ї, родини.
Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини (ст. 157 СК України).
За частинами першою та другою ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов'язків щодо неї.
Таким чином, законодавство України закріпило право одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, на спілкування з нею та право брати участь у її вихованні.
Законодавством також встановлений обов'язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина не чинити перешкоди у здійсненні батьком прав щодо виховання дитини та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.
Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001р. №2402-III, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
У відповідності до ч.2 ст.15 цього ж Закону, батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватись з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами на даний час позивач та відповідач проживають окремо, спільного побуту не ведуть.
ОСОБА_1 мобілізований до лав ЗСУ та на даний час є військовослужбовцем.
ОСОБА_2 разом з донькою проживає за кордоном.
Органу опіки та піклування ОСОБА_2 надала пояснення, що після розриву шлюбних відносин батько дитини намагається принизити її в очах дитини та донести думку, що вона погана матір. У зв'язку з цим вважає, що дитина має спілкуватись з батьком у присутності соціального працівника або психолога. Півтори години спілкування по телефону є надмірним для дитини. При цьому, ОСОБА_2 вказала, що в суботу з 7.30 до 16-00 дитина зайнята в німецькій школі, групі продовженого дня, а потім має добиратися додому позайматися з 18.00 години на курсах німецької мови та робити домашні завдання.
За поясненнями представника органу опіки та піклування заперечення матері не знайшли свого підтвердження, та ОСОБА_4 підтримала Висновок про можливість спілкування ОСОБА_1 з донькою шляхом телефонного зв'язку та засобами електронного зв'язку в режимі відеоконференції кожні четвер, п'ятницю, суботу з 17-30 до 19-00 години, з можливістю зміни способу його участі у спілкуванні та вихованні доньки з об'єктивних обставин та врахування інтересів сторін .
Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Згідно ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Статті 158, 159 СК України визначають порядок вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Зокрема, спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, попередньо розглядає орган опіки і піклування.
Підставою для подання позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є: чинення перешкод тим з батьків, з ким проживає дитина, спілкуванню та вихованню дитини другим з батьків, який проживає окремо від неї; недодержання вимог рішення органу опіки та піклування.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Як встановлено судом, позивач не звертався із заявою до Органу опіки та піклування про визначення способу участі у вихованні його доньки.
Суд враховує, що батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Однак, судом не встановлено, та позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_2 чинила ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та зустрічах з донькою, а тому доводи позову в цій частині є необгрунтованими.
В той же час, суд вважає, що сторони не погоджуються з визначеним Органом опіки та піклування порядком участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою, а тому такий порядок необхідно встановити суду.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На рівні внутрішнього законодавства України це право дитини конкретизовано, зокрема у статті 171 СК України, яка регулює врахування думки дитини при вирішенні питань, які стосуються її життя.
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю.
При цьому слід враховувати, що думка неповнолітньої дитини є достатньо вразливою для нав'язування певних ідей та думок близькими родичами, з якими вона постійно проживає. Тому думка неповнолітньої дитини є важливою, але не може бути абсолютною для суду.
Верховний Суд у Постанові від 24 травня 2022 року у справі № 334/11217/13-ц зазначив, що зайняття одним з батьків, який проживає окремо від дитини, пасивної позиції в участі у вихованні дитини у подальшому може призвести до настання для нього негативних наслідків у виді втрати зв'язків між батьком та дитиною, віддалення дитини від батька, і налагодження цих зв'язків може бути значно ускладнено.
Запропонований позивачем у позовній заяві порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідає порядку, визначеного органом опіки та піклування у рішенні виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.09.2023 № 3944\09.02.01-22\06\14\23.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що запропонований позивачем порядок його участі у вихованні та спілкуванні із донькою не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
А тому, при визначенні порядку участі позивача у вихованні та в спілкуванні з донькою, суд бере за основу той порядок, який був визначений рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
При цьому, враховуючи обставини справи, знаходження відповідача з дитиною за кордоном, емоційний стан сторін з врахуванням повномасштабного вторгнення російської федерації до території України, вік дитини, суд вважає за недоцільне проводити допит дитини,та відповідно до якого визначені судом спілкування батька з донькою проводити у присутності соціального працівника або психолога, оскільки мати знаходиться з дитиною.
Зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні слід задовольнити частково та встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування шляхом телефонного зв'язку в режимі відео-конференції кожні четвер, п'ятницю, суботу з 17-30 до 19-00 години 9 за бажанням дитини-особисте спілкування з батьком), з можливістю зміни способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки з врахуванням об'єктивних обставин та врахуванням інтересів сторін, оскільки такий порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою на даний час буде сприяти найкращим інтересам дитини.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положенняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вище стоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Керуючись 4, 12, 13, 76-79, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 151, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою донькою, третя особа - Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради - задовольнити частково.
Встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : спілкування з дитиною шляхом телефонного зв'язку та засобами електронного зв'язку в режимі відео-конференції кожні четвер, п'ятницю, суботу з 17-30 год. до 19-00 год. (за бажанням дитини - особисте спілкування дитини з батьком ), з можливістю зміни способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 з врахуванням об'єктивних обставин та з врахуванням інтересів сторін та дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень:http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення суду складено 22 березня 2024 року
Суддя : Черенкова Н.П.