490/663/23 22.03.2024
нп 1-кп/490/366/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/663/23
22 березня 2024 року м.Миколаїв
Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000001669 від 21.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.111-2, ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2, ч.1 ст.161 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000001669 від 21.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.111-2, ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2, ч.1 ст.161 КК України.
21.03.2024 року на електронну пошту суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі. Вважає, що на момент судового розгляду продовжують мати місце ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. У випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об'єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, унеможливить запобігти спілкуванню обвинуваченого з іншими не встановленими на даний час особами, які причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, а також створює ризик вчинення інших злочинів проти основ Національної безпеки України. Вважає, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів. В той же час, зазначені ризики також не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, колегія суддів приходить до наступного.
Так, під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.08.2022 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави в сумі 700 000 гривень, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 30.01.2024 року до 29 березня 2024 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_5 і щодо яких останньому органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування). Крім того, обвинувачений, маючи проросійські політичні погляди, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора РФ та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, що унеможливить його розшук, створює ризик переховування останнього на цих територіях.
Також, зважаючи на характер злочинних дій у яких обвинувачується ОСОБА_5 , його проросійські політичні погляди та зважаючи на той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії, в тому числі поблизу Миколаївської області. Поряд з цим, необхідно врахувати обставини, що на сьогодні не затримано особу, що отримала від ОСОБА_5 відомості щодо місцезнаходження ЗС України, останній може продовжити злочини в яких обвинувачується, а саме проти основ Національної безпеки України.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_5 одружений, офіційно не працює (дані у суду відсутні), не має постійного та стабільного джерела прибутку, а також стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, суворість покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , на думку колегії суддів, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Відтак, суд, керуючись ст.ст.179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк на 60 діб.
Доводи захисника ОСОБА_7 в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для продовження тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 20 травня 2024 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.08.2022 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3