нп 2-о/490/64/2024 Справа № 490/9376/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
19 березня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
27 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м.Миколаєва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У своїй заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що після загибелі свого чоловіка вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оформлення одноразової грошової допомоги, під час чого виявилася розбіжність написання прізвища в свідоцтві про народження чоловіка та в свідоцтві про смерть, а саме: " ОСОБА_4 " замість вірного " ОСОБА_5 ".
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2023 року у справі №490/226/23 (нп 2-о/490/4/2023) встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , є чоловіком та дружиною.
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02 березня 2023 року у справі №144/97/23 (провадження № 2-о/144/14/23) встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
При цьому, заявниця зазначає, що для оформлення одноразової грошової допомоги необхідно додатково встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Також вказує, що іншого способу аніж звернення з відповідною заявою до суду, для встановлення цього факту не має.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 року дана справ передана на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенковою Н.П. від 04.10.2023 року прийнято справу до свого провадження, справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження з повідомленням сторін.
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася, від її представника - адвоката Мішанова С.В. надав заяву про розгляд справи за відсутності заявниці та її представника за наявними в матеріалах справи документами, вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, у постанові КЦС у складі ВС від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц та вказала наступне.
«КЦС у складі ВС у постанові від 22.03.2023, від висновку якого просить відступити КАС у складі ВС, застосувавши наведену правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, виснував про те, що оскільки вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
ВП ВС вважає помилковими такі висновки КЦС у складі ВС, оскільки вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, ВП ВС вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц, у постанові КЦС у складі ВС від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.»
Відповідно до пункту 1 часини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Як роз'яснено в п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 про виплату матеріальної допомоги у зв'язку із загибеллю чоловіка, але отримала відмову через розбіжності у прізвищах членів родини, а саме: прізвище чоловіка у свідоцтві про смерть вказано " ОСОБА_5 ", тоді як прізвище його батька та матері вказані як " ОСОБА_4 ".
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.02.1973 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Брідок Теплицького району Вінницької області, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено актовий запис № 4, у графі "Батько" зазначено ОСОБА_3 , в графі "Мати" зазначено ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.02.2019 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець с. Брідок, Теплицького району, Вінницької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також цей факт підтверджується наявними копіями документів, які додані до матеріалів справи, а саме: лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_4 від 14.11.2022 року.
Згідно сповіщення сім'ї № 239 від 11.11.2022 № 1/2/6750 рядовий ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2023 року у справі №490/226/23 (нп 2-о/490/4/2023) встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , є чоловіком та дружиною.
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 02 березня 2023 року у справі №144/97/23 (провадження № 2-о/144/14/23) встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розбіжність у написанні прізвища батька та сина у свідоцтві про народження та у свідоцтві про смерть виникла внаслідок технічної помилки.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту зазначеної норми права, а також роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вбачається, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, в судовому порядку можуть встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника та лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 необхідне для оформлення виплат, встановлених законом (пенсій та інших виплат (одноразової грошової допомоги сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця)).
Приймаючи до уваги підтвердження обставин родинних відносин між ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_3 , а також те, що встановлення факту родинних відносин між зазначеними особами не суперечить закону і направлене на захист інтересів та прав заявниці, суд вважає за можливе встановити факт родинних відносин між вказаними особами.
Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням меж дозволеного втручання, а також, враховуючи те, що з'ясована мета встановлення факту родинних відносин та встановлений сам факт, який повністю підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви в повному обсязі.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положенняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 293, 294, 315, 316, 319, 352,354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2024 року.
Суддя Черенкова Н.П.