Провадження № 22-ц/803/3194/24 Справа № 185/6653/23 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
25 березня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що має 39 років 3 місяці загального страхового стажу, з них 15 років 2 місяці у шкідливих підземних умовах праці у відповідача. На виробничо-структурних підрозділах підприємства ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” працював з повним робочим днем під землею в шкідливих умовах. 28 грудня 2012 року позивача було звільнено відповідачем ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” із займаної посади за ч.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. Позивачу було призначено пенсію в органах Пенсійного фонду України. Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії первинно безстроково за професійними захворюваннями від 19 травня 2014 року серія АВ № 0253809 та серія АБ №0004395 позивачу встановлено 45% втрати працездатності - по професійним захворюванням (30% - остеоартроз в поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого - другого ступеня), двобічний плечелопатковий періоартроз, ПФ другого ст., 10% - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, ЛН першого ступеня; 5% - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Відповідно до акту по формі П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2013 року хронічні професійні захворювання (отруєння) виникли за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Порушення режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту, аварійних ситуацій, пошкодження захисних засобів та механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря, порушення правил охорони праці, гігієни праці, відсутність засобів індивідуального захисту, відсутність заходів та засобів рятувального характеру. Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”, позивач втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійні захворювання. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля, роботи шахтних анізмів і машин, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (піднесення матеріалів та обладнання тощо). Також внаслідок недосконалості механізмів гірничо- шахтового обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування. Позивач зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, у зв?язку з отриманими професійними захворюваннями за роки трудової діяльності в відповідача. Відповідачем ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” позивача звільнено з займаної посади за станом здоров'я. Внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживаних страждання, стрес та депресію. Факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобам доказування. Тому позивач вважає, що відповідач ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” повинен відшкодувати спричинену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров?я в сумі 241 000 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров?я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він став особою з інвалідністю, роботодавець звільнив його за станом здоров?я, його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на його користь в якості відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 241 000 грн., без урахування утримань з цієї суми податків з доходів фізичних осіб та військового збору.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь ОСОБА_1 90 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь держави судовий збір у розмірі 900 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” просять рішення суду від 27 грудня 2023 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я до 45000 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів, та відповідно судового збору на користь держави до 450 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ст. 4 Закону України “Про охорону праці”, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 має 39 років 3 місяці загального страхового стажу, з них 15 років 2 місяці у шкідливих підземних умовах праці у відповідача ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”. 28 грудня 2012 року позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи. (а.с.14-21).
17 травня 2013 року начальником Першотравенського міськрайонного Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 (а.с. 26).
Згідно п.14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2013 року позивачу ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1) Остеоартроз, у поєднанні з періартозом, колінних та остеоартроз ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ст); 2) Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) ЛН першого ступеня; 3) Нейросенсорна приглуховатість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
Відповідно до п.16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2013 року професійне захворювання виникло за таких обставин: в результаті тривалої роботи пов'язаною з важкою працею в умовах високої запиленості рудничного повітря в підземних виробках шахт, підвищеного рівня шуму.
Згідно п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2013 року причина виникнення професійного захворювання: - запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: середній максимальний 26,79 мг/м3 (SiO2 6,62%) при ГДК 4 мг/м3 , 56 % за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.1 - кл. 3.3); - загазованість повітря робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їх гранично допустима концентрація); - підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони; - рівень шуму 81 дБ «А» при ГДР 80дБ, 100% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.3 - кл. 3.1,); - рівень загальної та локальної вібрації; - рівень інфразвукового коливання, ультразвуку; - рівень електромагнітного випромінювання; - рівень барометричного тиску; - рівень вологості та рухомості повітря; - рівень іонізуючого випромінювання; - контакт із джерелами інфекційних захворювань, конкретні найменування захворювань; - рівень фізичного перенавантаження (параметри, ступінь, важкість роботи) підіймання вантажу вагою до 60 кг.,17% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.2), сумарна вага до 600 кг. (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.1); вимушена поза (на колінах, ліктях) до 20% за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.1); нахили корпусу (вимушені, більше 30 град.) до 300 разів за зміну (Гіг. кл. таб. 4.11.7 - кл. 3.1); - інші виробничі фактори згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості на напруженості трудового процесу.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 19 травня 2014 року серії АВ № 0253809 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності з 01 липня 2014 року безстроково, переогляду не підлягає, причина інвалідності - професійне захворювання (а.с.24).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 24 липня 2013 року серії АБ № 0002218 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено: 40 % втрати працездатності, з них: 25% - остеоартроз, 10% -ХОЗЛ, 5% - туговухість, дата переогляду 21 червня 2014 року (а.с.25).
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 19 травня 2014 року серії АБ № 0004395 позивачу ОСОБА_1 повторно встановлено: третю групу інвалідності, 45% втрати працездатності, з них: 30 % - деформуючий артроз, 10% -ХОЗЛ, 5% - туговухість з 01 липня 2014 року безстроково, переогляду не підлягає. Рекомендовано медикаментозне та стаціонарне лікування, палиця (а.с.25).
Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 45% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило нормальні життєві зв'язки позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві”.
Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - 19 травня 2014 року.
Отже, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, встановлено трудове каліцтво у період перебування у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” 19 травня 2014 року - дата встановлення непрацездатності у період роботи у відповідача, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України
Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 90000 грн. без утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 45000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі.
Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 25 березня 2024 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова