21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
05 жовтня 2010 р. Справа 9/151-10
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Вінницька дирекція" ПАТ "Індустріально-експортний банк", код ЄДРПОУ 26176127 (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", код ЄДРПОУ 30006132 (вул. Жовтнева, 59, с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332)
про стягнення 538522,80 грн.
Головуючий суддя Балтак О.О.
Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.
Представники сторін:
позивача: Коваль В.А. - представник за довіреністю;
відповідача: не з'явився;
Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область) на користь Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Вінницька дирекція" ПАТ "Індустріально-експортний банк" заборгованості по кредитному договору в розмірі 538522,80 грн., що включає: 440222,26 грн., в тому числі по простроченому кредиту 177999,98 грн. і строковому кредиту 262222,28 грн., по відсотках - 81838,14 грн., в томі числі по простроченим відсоткам - 79170,28 грн. і нарахованим за період з 26.07.2010р. по 04.08.2010р. - 2667,86 грн., пені за простроченим кредитом за період з 26.02.2010р. по 04.08.2010р. - 4582,83 грн., пені за простроченими відсотками за період з 04.02.2010р. по 04.08.2010р. - 11879,57 грн.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.08.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.09.2010 р.
На визначену дату з'явився представник позивача. Відповідач подав, через канцелярію суду, клопотання про відкладення слухання в зв'язку перебуванням директора на лікарняному, що унеможливлює виконати вимоги ухвали суду. Подане клопотання судом задоволено, ухвалою суду від 14.09.2010р. розгляд справи відкладено на 05.10.2010р.
В судовому засіданні 05.10.2010р. представник позивача подав заяву б/н від 05.10.10р., якою уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача по кредиту - 440222,26 грн., в тому числі по простроченому кредиту 177999,98 грн. і строковому кредиту 262222,28 грн., по відсотках - 81838,14 грн., в томі числі по простроченим відсоткам - 79170,28 грн. і нарахованим за період з 26.07.2010р. по 04.08.2010р. - 2667,86 грн., пені за простроченим кредитом за період з 26.02.2010р. по 04.08.2010р. - 11879,57 грн., пені за простроченими відсотками за період з 04.02.2010р. по 04.08.2010р. - 4582,83 грн.
Дослідивши подану представником позивача заяву, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання вдруге не направив, документів витребуваних попередніми ухвалами суду не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу від 14.09.2010 року відповідачу було надіслано рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 12.08.2010 року, отримання якої відповідачем стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20181502 від 23.08.10р.
Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 14.09.2010 року про відкладення розгляду справи, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/151-10, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
12.05.2008р. між Акціонерним товариством "Індустріально-експортний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс" (позичальник) укладено кредитний договір № 423-ю, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відзивну відновлювальну кредитну лінію у розмірі 797000,00 грн., для придбання основних засобів з відсотковою ставкою 17% (пп. 1.1., 1.3., 1.4. договору).
Згідно п. 1.2., договору строни визначили строк функціонування кредитної лінії з 12.05.2008р. до 11.05.2011р. та графік зменшення ліміту кредитної лінії.
Відповідно до п. 2.10 кредитного договору відповідач зобов"язався забезпечити повне погашення кредиту, відсотків та плати за обслуговування кредитної лінії у визначені кредитним договором терміни.
20.06.2008р. між сторонами укладено договір № 423-ю-2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно п. 1.1 якого розмір кредитної лінії збільшено до - 944000,00 грн.
26.12.2008р. між сторонами укладено договір № 423-ю-3 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно п. 1.4 якого змінено відсоткову ставку на 22% річних.
Відповідно до нової редакції статуту та свідоцтва про державну реєстрацію позивача з 22.09.2009р. змінено його найменування з Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" на Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк".
На виконання договірних умов, позивач надав відповідачу кредитні грошові кошти в сумі 944000,00 грн., шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача на його поточний рахунок, що підтверджується меморіальним ордером №423-ю від 12.05.2010р. на суму 797000,00 грн. та меморіальним ордером № 423-ю від 24.06.2010р. на суму 147000,00 грн. (а.с. 15-16).
Проте відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором кредиту зобов'язання, неналежним чином проводив кредитні платежі.
На дату подачі позовної заяви відповідачем сплачено по кредиту - 503777,74 грн., по відсотках - 205853,10 грн.
Таким чином, станом на 05.08.2010р. (04.08.2010р. включно) загальна суму заборгованості відповідача перед позивачем становить: по кредиту - 440222,26 грн., в тому числі по простроченому кредиту -177999,98 грн. і строковому кредиту - 262222,28 грн., по відсотках - 81838,14 грн., в тому числі по прострочених відсотках - 79170,28 грн. і нарахованим за період з 26.07.2010р. по 04.08.2010р. - 2667,86 грн.
На підтвердження проведених відповідачем розрахунків та існування суми боргу у вказаному в позовній заяві розмірі позивачем надано платіжні доручення, оборотні відомості, розрахунок заборгованості тощо.
Позивач з метою досудового врегулювання спору надсилав відповідачу повідомлення-вимогу №24/4/3756 від 29.06.10р. про погашення заборгованості в сумі 532040,06 грн. Факт отримання відповідачем вказаної вимоги підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 67125675 від 08.07.2010р. Проте дана вимога залишилась без реагування.
Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 2.17. договору передбачено, що банк має право достроково вимагати повернення суми заборгованості за даним кредитним договором (кредиту, відсотків за кредитом, плати, обслуговування кредитної лінії, пені та штрафів) в разі порушення позичальником умов цього договору.
Пунктом 5.5. договору встановлено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, сплати належних відсотків, і передбаченої даним договором пені та штрафів, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку кредит, сплатити належні відсотки, пеню та штрафи, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або відсотків за кредит та/або плати за обслуговування кредитної лінії.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 177999,98 грн.- по простроченому кредиту, 262222,28 грн. - строковому кредиту, 79170,28 грн. - по прострочених відсотках, 2667,86 грн. - по відсотках нарахованих за період з 26.07.2010р. по 04.08.2010р. підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 11879,57 грн. - пені за простроченим кредитом за період з 26.02.2010р. по 04.08.2010р., 4582,83 грн. - пені за простроченими відсотками за період з 04.02.2010р. по 04.08.2010р. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Відповідно до п. 4.1. договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на протязі існування простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11879,57 грн. - пені за простроченим кредитом за період з 26.02.2010р. по 04.08.2010р., 4582,83 грн. - пені за простроченими відсотками за період з 04.02.2010р. по 04.08.2010р. заявлено правомірно та обґрунтовано, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору. Перевіркою розрахунку суми пені за порушення строків здійснення платежів на погашення кредиту та відсоткам, судом не виявлено помилок.
При цьому суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення пені проведено з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 12.08.2010р. та від 14.09.2010р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс", код ЄДРПОУ 30006132, вул. Жовтнева, 59, с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332 (п/р 26007205024001 в ФВД ПАТ "Індекс-Банк", МФО 302537) на користь Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Вінницька дирекція" ПАТ "Індустріально-експортний банк", код ЄДРПОУ 26176127 , вул. Театральна, 10, м.Вінниця, 21050 (п/р 37395000000122 в ПАТ "Індекс-Банк" МФО 300614, код за ЄДРПОУ 14361575, вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, 01004) 177999,98 грн.- по простроченому кредиту, 262222,28 грн. - по строковому кредиту, 79170,28 грн. - по простроченим відсоткам, 2667,86 грн. - по відсоткам нарахованих за період з 26.07.2010р. по 04.08.2010р., 11879,57 грн. - пені за простроченим кредитом, 4582,83 грн. - пені за простроченими відсотками, 5385,22 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 11 жовтня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Жовтнева, 59, с. Тростянець, Тиврівський район, Вінницька область, 23332)