22 березня 2024 року
м. Київ
справа №280/1011/23
адміністративне провадження № К/990/36607/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 (головуючий суддя - В.А. Шальєва, судді - С.М. Іванов, В.Є. Чередниченко)
у справі № 280/1011/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України,
Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу, починаючи з 19.07.2022;
- зобов'язати відповідача-1 забезпечити відповідача-2 бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022;
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо невиплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022;
- зобов'язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що указом Президента України від 23.08.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя, а наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01.10.2012 позивача зараховано до складу цього суду. 25.02.2022 позивача призвано на військову службу. Відповідно до наказу голови від 19.07.2022 позивачу зупинено з 19.07.2022 виплату середнього заробітку на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. З огляду на те, що з 19.07.2022 суддівська винагорода, яка гарантована статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, позивач звернувся за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 19.07.2022. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022 із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
4. При постановленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що положення статті 119 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки за приписами статті 130 Конституції України суддівська винагорода регулюється саме Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. А тому виснував про протиправність дій відповідача-2 щодо ненарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди з 19.07.2022у відповідності до приписі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Враховуючи те, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю відповідача-1, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду), суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу з 19.07.2022.
5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
6. При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем-2, як розпорядником бюджетних коштів, виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19.07.2022 припинено на підставі наказу № 13-ос від 19.07.2022, а законність цього наказу позивачем не ставиться під сумнів, цей наказ позивачем не оскаржується, тому відсутні ознаки протиправності в діях відповідача-2 щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022. Крім того, апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про протиправність дій відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу з 19.07.2022, оскільки в межах цієї справи не досліджувалися докази, які б давали підстави вважати, що відповідач-1 допустив протиправну бездіяльність щодо не забезпечення відповідача-2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
8. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, заявник зазначає, що на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України замість статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у подібних правовідносинах. Більше того, як вказує скаржник, відсутній висновок Верховного Суду щодо необхідності оскарження наказу, яким мобілізованому судді припинено виплату середнього заробітку на час його увільнення у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період.
9. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки наказ № 13-ос від 19.07.2022, яким зупинено ОСОБА_1 виплату середнього заробітку є доказом, який не стосується предмета доказування, оскільки не регулює питання виплати суддівської винагороди. НА думку скаржника, оскільки вказаний наказ не стосується виплати суддівської винагороди, він позивачем до суду і не оскаржувався.
10. Також, заявником касаційної скарги вказується, що ОСОБА_1 з незалежних від нього причин через збройну агресію рф позбавлений можливості здійснювати правосуддя, оскільки своїм обов'язком вважає захист України від нападу агресора, що є конституційним обов'язком кожного громадянина України. ОСОБА_1 при мобілізації не втратив свій статус судді, отже не втратив гарантії незалежності, які забезпечуються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (зокрема і щодо суддівської винагороди), а тому вважає, що отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема, суддівської винагороди, нерозривно пов'язує його з статусом судді.
11. На думку позивача, суд апеляційної інстанції фактично зробив висновок про пріоритетність застосування положення частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України замість статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою врегульовано питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди.
Позиція інших учасників справи
12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
13. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти задоволення касаційної скарги позивача, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Рух касаційних скарг
14. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
15. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16. Указом Президента України «Про призначення суддів» № 484/2012 від 23.08.2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком на п'ять років.
17. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 2 з 25.02.2022 ОСОБА_1 зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення (а.с.12).
18. На підставі зазначеного наказу, законів України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» головою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя виданий наказ від 07.03.2022 № 22-В «Про проходження військової служби суддею ОСОБА_1 », за пунктом 2 якого за позивачем зберігалася виплата середнього заробітку по проходженню служби до дня фактичного звільнення з Збройних Сил України.
19. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2353-ІХ, відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, частини четвертої статі 148 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно наказу № 22-В від 07.03.2022 про проходження військової служби, витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 2 головою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя був виданий наказ від 19.07.2022 № 13-ос, за яким зупинено з 19.07.2022 судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 виплату середнього заробітку, який зберігався відповідно до пункту 2 наказу № 22-В від 07.03.2022 про проходження військової служби, до дня фактичного звільнення з Збройних Сил України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
20. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить із такого.
23. Зі змісту ухвали від 16.11.2023 слідує, що касаційне провадження у справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України замість статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у подібних правовідносинах.
24. Колегія суддів враховує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок щодо застосування положень частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у подібних правовідносинах, який викладено у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/5033/22. Висновки, викладені у вказаній постанові є релевантними до спірних правовідносин, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
25. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
26. Частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
27. Приписами частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
28. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
29. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.
30. Так, у рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі № 1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов'язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов'язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.
31. Конституційний Суд України у своїх рішеннях також послідовно вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, встановлена система гарантій незалежності суддів не є їх особистим привілеєм; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
32. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 № 2 про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини, законів України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» головою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя прийнято наказ від 07.03.2022 № 22-В «Про проходження військової служби суддею ОСОБА_1 ».
33. Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час.
34. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди. Натомість ці питання урегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтею 119 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
35. Відповідно до частин першої, четвертої, чотирнадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
36. За приписами частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.
37. Частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України (в редакції до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ) визначала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 07.03.2022 № 22-В «Про проходження військової служби суддею ОСОБА_1 » за позивачем зберігалася виплата середнього заробітку по проходженню служби до дня фактичного звільнення з Збройних Сил України.
39. Водночас, Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», тобто з 19.07.2022 законодавцем не передбачена виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
40. У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.07.2022 № 13-ос позивачу припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022.
41. Предметом цього спору, переданого на вирішення суду, позивач визначив бездіяльність відповідача-1 щодо незабезпечення відповідача-2 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу та бездіяльність відповідача-2 щодо невиплати йому суддівської винагороди у період перебування на військовій службі.
42. У цьому аспекті необхідно зазначити, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
43. У постанові від 01.09.2022 у справі № 990/46/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
44. Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.
45. Суд, своєю чергою, при вирішенні спору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України має, зокрема, перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
46. Відповідно до частини першої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
47. Частинами першою та четвертою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
48. Частиною другою статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
49. Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.
50. Отже, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області є фактично виконавцем наказів голів суддів і при нарахуванні та виплаті заробітної плати, зокрема, суддівської винагороди суддям, управління не є самостійним суб'єктом.
51. За встановлених обставин цієї справи відповідачем-2, як розпорядником бюджетних коштів, на підставі наказу голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 19.07.2022 № 13-ос припинено виплату позивачу середнього заробітку на час проходження ним військової служби з 19.07.2022.
52. У той час, законність означеного наказу позивачем не ставиться під сумнів та ним не оскаржується, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідач-2 допустив протиправну бездіяльність в частині невиплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді.
53. Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 23.11.2023 у справі № 340/5033/22, від 30.11.223 у справі № 340/5033/22.
54. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 280/1011/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк