21 березня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/5037/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
І. РУХ СПРАВИ
1.1. У поданому до суду позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у його звільненні з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за інвалідом II групи, оскільки відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд на підставі поданого ним рапорту про звільнення.
1.2. Ухвалою суду від 20.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби в Збройних силах України на підставі абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», однак відповідач не погодив звільнення позивача. Вказану відмову позивача вважає протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
Аргументи відповідача
2.2. Від відповідача надійшов відзив на позов в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, у зв'язку з тим, що позивачем при поданні рапорту на звільнення не було додано висновку органу опіки та піклування щодо встановлення піклування за громадянином ОСОБА_2 . Вказує, що договір довічного утримання укладений між позивачем та громадянином ОСОБА_2 не є підставою для звільнення з військової служби в розумінні вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зазначає, що оскільки позивач та громадянин ОСОБА_2 не є членами однієї сім'ї, не мають ніяких родинних відносин, ним не надано доказів, що саме він зобов'язаний здійснювати постійний догляд за громадянином ОСОБА_2 , а не інша особа, то підстави для задоволення позову відсутні.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено наступне.
3.2.Позивач був призваний до лав Збройних сил України з 07.03.2022 року та проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .
3.3. 25.02.2023 позивач звернувся з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 на звільнення з військової служби за абз.7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивачем додано наступні документи:
- нотаріально посвідчену копію паспорту ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчену копію військового квитка ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчену копію Договору довічного утримання від 22.02.2023 року;
- нотаріально посвідчену копію паспорту ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчену копію Довідки виданої відділом обслуговування громадян № 2 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 21.02.2023 року № 114, про те, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи;
- нотаріально посвідчену копію Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 065970 від 12.12.2022 року про наявність у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи;
- витяг з реєстру Сокирянської територіальної громади від 21.03.2023 № 2023/001610820 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ;
- витяг з реєстру Сокирянської територіальної громади від 13.04.2023 року № 2023/002977751 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ;
- довідка про зареєстрованих у житловому будинку осіб, видана 13.04.2023 року № 213 видана ОСОБА_2 ;
- пояснення ОСОБА_2 від 22.02.2023 року щодо відсутності у нього інших осіб, які можуть забезпечити його стороннім доглядом.
3.4. 17.04.2023 позивач повторно звернувся з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 на звільнення з військової служби за абз.7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи.
3.5. 06.06.2023 помічником командира з правової роботи начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_1 подано правовий висновок командиру військової частини НОМЕР_1 з клопотанням по суті рапорту позивача, в якому зазначено, що позивач не підлягає звільненню з військової служби за абз.7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки:
- відсутнє подання командування військової частини НОМЕР_2 з уточненими даними про проходження особою військової служби, періодами служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, розрахунок вислуги років військової служби;
- військовослужбовцем не надано Висновок органу опіки та піклування щодо встановлення піклування за громадянином ОСОБА_2 відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сімї та молоді, Міністерства освіти України, міністерства охорони здоров'я України, міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 №34/166/131/88. В відповідно до п. 3.1. зазначених Правил опікун чи піклувальник призначається, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб;
- договір довічного утримання укладений між військовослужбовцем та громадянином ОСОБА_2 - не є підставою для звільнення з військової служби в розумінні вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
3.6. Командир військової частини НОМЕР_1 листом №1504/1363нт від 06.06.2023 повідомив представника позивача, що рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд - розглянуто. Звільнення військовослужбовця не погоджено юридичною службою військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим в звільненні ОСОБА_1 - відмовлено.
ІV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
4.1. Згідно з частинами 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
4.2. У силу ст. 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
4.3. Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.4. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
4.5. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
4.6. Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
4.7. Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII.
4.8. Відповідно абз. 7 до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку із необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
4.9. Згідно з ч.7 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
4.10. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
4.11. Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
4.12. Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 Положення №1153/2008.
4.13. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
4.14. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
4.15. На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює спірні правовідносини в умовах воєнного стану.
4.16. Відповідно до пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
4.17. Згідно з положеннями п.233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
4.18. Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
4.19. Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
4.20. Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
4.21. Відповідно до п.14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
4.22. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
4.23. Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають командиру (начальнику) військової частини рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
4.24. Судом встановлено, що позивач звертаючись з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 на звільнення з військової служби за абз.7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, надав наступні документи:
- нотаріально посвідчену копію паспорту ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчену копію військового квитка ОСОБА_1 ;
- нотаріально посвідчену копію Договору довічного утримання від 22.02.2023 року;
- нотаріально посвідчену копію паспорту ОСОБА_2 ;
- нотаріально посвідчену копію Довідки виданої відділом обслуговування громадян № 2 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 21.02.2023 року № 114, про те, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи;
- нотаріально посвідчену копію Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ № 065970 від 12.12.2022 року про наявність у ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи;
- витяг з реєстру Сокирянської територіальної громади від 21.03.2023 № 2023/001610820 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ;
- витяг з реєстру Сокирянської територіальної громади від 13.04.2023 року № 2023/002977751 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ;
- довідка про зареєстрованих у житловому будинку осіб, видана 13.04.2023 року № 213 видана ОСОБА_2 ;
- пояснення ОСОБА_2 від 22.02.2023 року щодо відсутності у нього інших осіб, які можуть забезпечити його стороннім доглядом.
4.25. Проте, суд звертає увагу, що вказані документи не є достатніми для підтвердження обставин (в розумінні абз.7 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») того, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду.
4.26. Суд зазначає, що поняття "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
4.27. Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2024 року, справа № 120/1909/23 (адміністративне провадження № К/990/27884/23), сформував такий висновок щодо застосування права у подібних правовідносинах:
"63. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
64. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
65. Крім того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
.... 67. При цьому, підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.
68. Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком".
4.28. Підсумовуючи наведене вище, слід прийти до висновку, що за відсутності висновку медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (залежно від статусу особи) про необхідність здійснення постійного догляду за особою, позивач не може бути звільнений з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
4.29. Водночас суд звертає увагу на те, до наявність договору довічного утримання між позивачем та ОСОБА_2 не свідчить про те, що останній потребує постійного догляду, в розумінні Закону №2232-ХІІ. Наведений договір не підмінює обов'язок в отриманні висновку медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії про необхідність здійснення постійного догляду за особою.
4.30. За таких обставин, суд вважає, що такий позов не підлягає задоволенню повністю.
V. ВИСНОВКИ СУДУ
5.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
5.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
5.3. Вище судом встановлено, що позивач не має право на звільнення з військової служби, оскільки ним не подано до рапорту з проханням про звільнення висновку медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії про необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_3 .
5.4. При цьому суд звертає увагу на те, що позиція правового висновку помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , не в повній мірі є обґрунтованою, однак не погодження звільнення позивача з військової служби є правильним, що було враховано командуванням військової частини при вирішенні питання щодо звільнення.
5.5. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов не підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. Оскільки у цій справі позивачем судовий збір не сплачувався, суд не стягує та присуджує його на користь будь-якої сторони.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя О.В. Анісімов