Справа № 420/6944/24
22 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не застосування за період з 22.01.2019 по 13.11.2023 при обчислені йому - ОСОБА_1 , розміру усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат, відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №708;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок йому - ОСОБА_1 , за період з 22.01.2019 по 13.11.2023 усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019-2023 роки, грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2019-2023 роки, як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення за 2019-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 р, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV у разі задоволення позовних вимог здійснити виплату йому - ОСОБА_1 , усіх видів грошового забезпечення за 2019-2023 роки без утримання з нього сплати єдиного соціального внеску.
Ухвалою суду від 04.03.2024 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Залишаючи позов без руху, суд враховував наступне.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно п.2 ч.5 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вказаних вимог у позові не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
Відповідно до ч.6 ст.160 КАС України якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у п. 2 ч.5 цієї статті стосовно представника.
Позивач визначив по справі два представника - адвоката Збарацьку А.І. та представника на підставі довіреності ОСОБА_2 .
Однак у позові електронна адреса позивача зазначена ідентична із електронною адресою представників адвоката Збарацької А.І. та ОСОБА_2 , що не відповідає вимогам ст.160 КАС України. Зазначення електронної адреси представників позивача та позивача не можуть бути тотожними.
Також згідно з ч.1-2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2 ст.43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи (п.1 ч.1 ст.59 КАС України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (п.1-3 ч.4 ст.59 КАС України).
Поданий адміністративний позов підписаний власне позивачем, до позову долучено копію довіреності НСМ №913788 від 20.01.2024 року, виданої довірителем ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 . Однак документів на підтвердження повноважень адвоката здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 в суді, передбачених п.1-3 ч.4 ст.59 КАС України - до позову не надано.
Таким чином, повноваження адвоката Збарацької А.І. на здійснення представництва інтересів позивача у суді - є непідтвердженими. Водночас, у змісті позову позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Пояснень з приводу вказаних протиріч у позові не викладено.
Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, крім іншого, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст.5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, під змістом позову розуміють вид (спосіб) судового захисту, з яким позивач звертається до суду.
Визначальною в розумінні способу захисту права є правова норма. Тобто позивач, обираючи спосіб захисту, має керуватися вимогами, встановленими в законі. У всіх випадках визнання тієї або іншої дії як способу захисту пов'язується із зазначенням у нормативних актах.
Позивач наводить в обґрунтування позовних вимог положення постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка діяла до 20.05.2023 року, та відповідно Правові висновки Верховного Суду, якій наведений у позові стосується положень постанови КМУ в редакції до внесення і нього змін та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині та визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Верховним Судом визначено, що суб'єктами, до повноважень яких віднесено виготовлення довідок повинно застосовуватися норма щодо визначення посадового окладу та оклад за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач посилається на постанову Верховного суду, зокрема по справі №440/6017/21, якою врахована саме редакція постанови, яка містила посилання на прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Між тим, постановою КМУ №481 від 12.05.2023 року внесені зміні та п.4 постанови викладений у наступній редакції «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, з 20.05.2023 року посадовий оклад військовослужбовців встановлюється виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, зміст позовних вимог позивача не є чітким та зрозумілим щодо способу захисту прав з посиланням на постанову КМУ, яка з 21.05.2023 року містить інші положення ніж зазначає позивач. Також не є чіткими і зрозумілими вимоги щодо застосування положень постанови з 22.01.2019, тобто до прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст.77 КАС України).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.01.2019 року його зараховано до особового складу в/ч НОМЕР_1 , однак належних доказів на підтвердження вказаних обставин не надає (копія наказу в/ч НОМЕР_1 ).
Серед іншого згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач у позові зазначає, що 13.11.2023 року його звільнено з військової служби у в/ч НОМЕР_1 , у січні 2024 року він дізнався про порушення свого права в частині нарахування та виплати неповного грошового забезпечення.
Дослідивши позов та надані до нього документи суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущений, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з тим, частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з правової позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23 - зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
До 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, відповідно перехідні положення щодо продовження строків на час дії карантину не міг стосуватися вказаної норми, яка не передбачала будь-яких строків. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Тобто такий строк повинен обчислюватися з 19.07.2022 року.
Однак Верховний Суд дійшов висновку, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, у тому числі у випадку положень ст.233 КЗпП України, якими не встановлювався будь-який строк.
Постановою КМУ «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також у постанові від 28.09.2023 по справі №140/2168/23 з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
На підстав ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23 та від 28.09.2023 по справі №140/2168/23, та вважає, оскільки позивача звільнено з військової служби 13.11.2023 року і спірні правовідносини виникли після набуття чинності змін до ст.223 КЗпП України (19.07.2022 року), початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом обчислюється з 13.11.2023 року (з урахуванням того, що з 01.07.2023 року завершений строк дії карантину).
В такому разі, звертаючись до суду з цим позовом 01.03.2024 року, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням причин поважності його пропуску, а саме об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.
Суд вважав необхідним залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, та роз'яснює, що недоліки повинні бути усунуті шляхом надання до суду: - належним чином оформленої позовної заяви; - належних доказів на підтвердження обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження повноважень адвоката; - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням причин поважності його пропуску.
Ухвалою суду від 04.03.2024 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
До суду від представника позивача за довіреністю Дишкантюк Ю.І. на виконання ухвали суду надійшла заява, у якій викладено пояснення щодо недоліків позовної заяви.
Зокрема у заяві зазначено, що у позивача відсутній електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Також у позивача відсутні відомості про наявність чи відсутність електронного кабінету у відповідача.
Щодо повноважень представника адвоката Збарацької А.І. зазначено, що у позивача як сторони процесу наявне право вибору представника, втручання суду у цей процес є незаконним.
Також представником в заяві вказано, що незгода суду з правовим обґрунтуванням позовної заяви не є підставою для визнання її неподаною і повернення позивачу.
Також у поданій заяві про усунення недоліків позивач в одному з її розділом заяви щодо строку звернення до суду просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку для усунення недоліків позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Таким чином у разі пропуску строку звернення до суду позивач долучає до позову окрему заяву про його поновлення із зазначенням поважних причин його пропуску. Така заява розглядається судом у відповідності до положень ст.123 КАС України.
Представником позивача не дотримано вимог ч.6 ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (ч.2 ст.79 КАС України).
Всупереч вказаних вимог до позову не надано доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що 22.01.2019 року позивача зараховано до особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Оскільки недоліки позову усунуті позивачем частково, суд вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду: - належних доказів на підтвердження обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог; - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом із зазначенням причин поважності його пропуску.
Щодо підтвердження повноважень адвоката суд зазначає наступне.
В ухвалі суду про залишення позову без руху зазначалось, що повноваження адвоката Збарацької А.І. на здійснення представництва інтересів позивача у суді - є непідтвердженими.
Позивачем на виконання ухвали суду не надано жодного документа на підтвердження повноважень адвоката Збарацької А.І. здійснювати представництво його інтересів в суді, передбачених ч.4 ст.59 КАС України.
Суд вважає, що реалізація позивачем його права вибору представника не нівелює передбачений законом обов'язок надавати документи на підтвердження повноважень такого представника.
При цьому, у змісті позову зазначено, що у адвоката Збарацької А.І. наявний електронний кабінет ЄСІТС.
Згідно з ч.5 ст.18 КАС України електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до п.37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21 підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя.
Таким чином, використання інструментів та технологій ЄСІТС забезпечує можливість звертатися до суду, отримувати документи, знайомитись з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи в електронній формі кожному учаснику справи, в тому числі адвокату, чиї повноваження представництва є підтвердженими. В іншому випадку адвокат, який хоча і має електронний кабінет, не підлягає включенню до автоматизованої системи діловодства суду та отримання доступу до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд», як представник повноваження якого не підтверджені у встановленому КАС України порядку.
Частинами 1 та 2 ст.60 КАС України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Отже, необхідність подання до суду документів на підтвердження повноважень адвоката Збарацької А.І. на представництво інтересів ОСОБА_1 зумовлена подальшим вирішенням судом питання доступу адвоката до матеріалів справи через систему «Електронний суд», тобто включення/виключення в автоматизовану систему діловодства суду представника позивача як учасника по справі №420/6944/24 для отримання доступу до справи в електронному вигляді електронного кабінету ЕСІТС.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху, продовживши строк на усунення недоліків позову.
Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Е.В. Катаєва