Справа № 530/1459/23 Номер провадження 11-кп/814/976/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
19 березня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового розгляду ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
та її захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12023175490000223 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.10.23, -
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, заміжня, маюча на утриманні малолітню дитину, з повною загальною середньою освітою, непрацююча, раніше не судима, -
визнана винною у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді 150 ( сто п'ятдесят ) годин громадських робіт .
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно вироку суду 21.09.2023 року близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_7 , правомірно знаходячись в приміщенні житлового будинку ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки із ОСОБА_9 , умисно завдала останній близько чотирьох ударів долонею правої руки по обличчю, в результаті чого спричинила ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синця в області кута нижньої щелепи зліва, припухлості, крововиливу та забійної рани на верхній губі справа, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №306 від 22.09.2023 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Захисником в інтересах обвинуваченої подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок суду змінити та призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такі вимоги апелянт аргументувала, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, яку не має на кого залишити вдома, оскільки її чоловік призваний на військову службу, а інших осіб, які б могли допомогти у догляді за дитиною немає, що ускладнює відбуття громадських робіт. ОСОБА_7 веде підсобне господарство, з якого отримує доходи, та має можливість сплатити штраф.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачена та захисник в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор вважає вирок суду законним та обгрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, заслухавши обвинувачену, захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження були досліджені в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, доведеність винуватості та кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України сторонами та учасниками судового розгляду не оспорюються, а тому відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
При призначені обвинуваченій покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як проступок, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на утриманні має малолітню дитину, прийняв до уваги обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, а саме повне визнання своєї вини і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Колегія суддів обговоривши всі наведені судом першої інстанції обставини, які були враховані при призначенні покарання, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався положень ст. 65 КК України призначивши обвинуваченій суворе покарання.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вказавши на наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з врахуванням особи обвинуваченої, яка раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину, призначив обвинуваченій покарання у виді громадських робіт , і при цьому фактично не врахувавши її сімейні обставини, а саме перебування чоловіка в ЗСУ, та одноособове утримання малолітньої дитини, що ставить обвинувачену у скрутне становище пов'язане з доглядом за малолітньою, а фактично грудної, дитиною.
Згідно довідки про склад сім'ї за адресою проживання ОСОБА_7 зареєстровані три особи : ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_10 та син ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11 .10.2023 р. ОСОБА_10 призваний на військову службу під час мобілізації 02.10.2023 року.
Тобто на даний час обвинувачена ОСОБА_7 виховує малолітню дитину самостійно, що об'єктивно може ускладнити відбування покарання у виді громадських робіт.
Дані обставини не були враховані судом першої інстанції при визначенні виду покарання щодо обвинуваченої.
З урахуванням усіх наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченої покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 125 КК України, а саме штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, яке у даному випадку відповідатиме вимогам ст. 65 КК України та буде справедливим.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а вирок суду необхідно змінити в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом 3-х місяців з моменту проголошення.
ОСОБА_12
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4