Справа № 234/14951/21
Провадження № 2/202/1207/2024
Іменем України
21 березня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, -
01 листопада 2021 року на адресу Краматорського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2021 року встановлений факт постійного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 з наймачем квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 з 01.12.2001 року по день смерті останньої ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також факт мешкання ОСОБА_1 у зазначеному приміщенні з 01.12.2001 року по теперішній час.
Звернувшись до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання у житлі, позивач отримала відмову у зв'язку із відсутністю ордеру на право користування житловим приміщенням. Звернувшись до управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради з приводу отримання ордеру, позивач отримала відмову у зв'язку із відсутністю реєстрації місця проживання за вказаною адресою, пославшись на пп. 4 п. 18 Правил для реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. за № 207, згідно до якого, зокрема, для реєстрації місця проживання необхідно надати рішення суду про визнання за особою права користування житловим приміщенням.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить визнати за нею право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 02 листопада 2021 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
10 грудня 2021 року від представника відповідача Краматорської міської ради Ворощук О. надійшов відзив на позовну заяву в якому остання зазначила, що ордер на квартиру АДРЕСА_1 ) був виданий на ім'я ОСОБА_2 17.11.1961 року, Житловим управлінням НКМ3 ім. Сталіна. На підставі рішення Краматорської міської рад від 06.03.2003 року № 8/IV-16 «Про внесення змін та доповнень в рішення міської ради у зв'язку удосконаленням системи житлово-комунального господарства», на теперішній час квартира АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності Як встановлено рішенням Краматорського міського суду у справі № 234/15538/20 від 02.03.2021 року, яким встановлений факт постійного проживання та ведення спільного господарства разом з наймачем квартири по АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , позивач проживала у вказаному житлі з реєстрацією до 15.12.1999 року. При цьому, повторного вселившись у житло в грудні 2001 року, позивачем не дотримано встановленого порядку - без отримання письмової згоди наймача квартири та членів її родини. ІНФОРМАЦІЯ_1 наймач квартири ОСОБА_2 померла та в спірній квартирі залишились проживати позивач та її чоловік ОСОБА_3 , який жодних дій щодо визнання його наймачем квартири не вчиняв, договір найму з ним не укладався, правом приватизації останній також не скористався. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, а позивач без достатніх на те правових підстав, залишилась проживати у спірній квартирі, що перебуває у комунальній власності, де й проживає по теперішній час. При цьому, з 13.04.2000 року по 12.10.2020 року позивач мала на праві власності інше житло - квартиру АДРЕСА_3 , в якій вона була зареєстрована з 14.06.2020 року. Однак, з метою приховання майна та подальшого визнання право користування житлом комунальної власності, остання уклала договір дарування, яким передала належну їй квартиру своїй доньці. Окрім того, позивач не перебуває на обліку як така, що потребує поліпшення житлових умов. З урахуванням наведеного, представник відповідача просила залишити позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 19 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні 07 лютого 2022 року, яке відкладено на 22 лютого 2022 року. За результатом розгляду справи судове рішення не прийнято.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
23 жовтня 2023 року цивільна справа № 234/14951/21 надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 року, для її розгляду, визначено суддю Мачуського О.М.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, натомість в матеріалах справи наявна заява останньої про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дате, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв, клопотань до суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням позиції відповідача, викладений у відзиві на позовну заяву.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо права користування житловим приміщенням.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 березня 2021 року по справі № 234/15538/20 встановлено факт постійного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 з наймачем квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 з 01.12.2001 року по день смерті останньої ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також факт мешкання ОСОБА_1 у зазначеному приміщенні з 01.12.2001 року по теперішній час.
Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 з 18.04.1981 року по 06.04.1999 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 та з 24.12.1982 року по 14.06.2000 року ОСОБА_1 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
Вказана квартира була видана ОСОБА_2 на родину з 2-х чоловік відповідно до ордеру КУ НКМЗ від 11.11.1961 року. В даному приміщенні були зареєстровані ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 29.01.2010 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 03.04.2017 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки комітету мікрорайону № 2 Краматорської міської ради від 31.10.2019 року № 01-19/658, ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично з 01.12.2001 року по теперішній час мешкає в АДРЕСА_5 . Вказані відомості підтвердили сусіди - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..
Відповідно до листа Відділу житлового господарства Краматорської міської Ради від 20.09.2019 року, ОСОБА_1 відмовлено у зміні договору найму житлового приміщення в АДРЕСА_5 , у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини між членами сім'ї наймача даного житлового приміщення.
Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради № 47/03-04/1753 від 24 вересня 2021 року, позивачу відмовлено у отриманні ордеру на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , у зв?язку із відсутністю реєстрації місця проживання за вказаною адресою, пославшись на пп. 4 п. 18 Правил для реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. за № 207, згідно до якого, зокрема, для реєстрації місця проживання необхідно надати рішення суду про визнання за особою права користування житловим приміщенням.
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статтею 61 ЖК УРСР встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до вимог частини першої статті 63 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Частиною першою статті 106 ЖК Української РСР передбачено, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Тобто за змістом вказаної норми закону будь-який член сім'ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Виходячи з принципу рівності прав та обов'язків наймача та членів його сім'ї (ст. 64 ЖК), члени сім'ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24 лютого 2021 року у справі N 296/4642/19, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК Української РСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістом статті 65 ЖК Української РСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
Статтею 107 ЖК Української РСР визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв'язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім'я члена сім'ї, який має право користуватися квартирою.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала та вела спільне господарства з наймачем квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 з 01.12.2001 року по день смерті останньої (28.01.2010 року).
Оспорюючи позовні вимоги, представник відповідача вказує, що у власності позивача з 13.04.2000 року по 12.10.2020 року перебувала квартира за адресою: АДРЕСА_6 , де остання була зареєстрована з 14.06.2000 року.
Разом з тим, як встановлено рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02.03.2021 року по справі № 234/15538/20, ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично з 01.12.2001 року по теперішній час мешкає в АДРЕСА_5 .
Також, представник відповідача вказує, що на те, що після смерті ОСОБА_3 , тобто з 01.04.2017 року позивач залишилась проживати у квартирі без достатніх на те правових підстав.
При цьому, законність проживання позивача у спірній квартирі відповідачем не оспорювались, вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом відповідачем протягом усього часу проживання позивача у вказаному житлі не заявлялось.
Враховуючи наведені норми матеріального права та встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд доходить висновку про те, що позивач довела факт постійного та тривалого проживання із померлим наймачем у спірній квартирі до дня його смерті, вела із ним спільне господарство, не має іншого житла, а тому має право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 12, 13, 16, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 274-279,353, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський