Рівненський апеляційний суд
Іменем України
19 березня 2024 року м. Рівне
Справа № 572/423/23
Провадження № 11-кп/4815/70/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Сарненським районним судом Рівненської області кримінальне провадження № 12023186200000019 щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2023 року -
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, і призначено покарання - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 34 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 151024 грн. та вирішено питання щодо речових доказів.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_7 17.01.2023 року в світлу пору доби, знаходячись на зупинці громадського транспорту, що поблизу буд. АДРЕСА_2 , привласнив для особистого вживання без мети збуту знайдений поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження - особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, канабісом масою 5,812 г, який незаконно зберігав до моменту вилучення - 19.01.2023 року.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 , не оспорюючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 , доводить, що судом безпідставно призначено покарання у вигляді штрафу, оскільки ОСОБА_7 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності і позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, не є особою, яка займається підприємницькою діяльністю, а, відтак, не зможе забезпечити належне виконання покарання.
Просить вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Іншими учасниками судового розгляду вирок в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, доводи прокурора, яка просить залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, які не досліджувалися за згодою учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 381 КПК України, і яким дана правильна юридична оцінка, що не заперечується апелянтом.
Твердження апелянта про призначення ОСОБА_7 надто суворого покарання не є переконливими, оскільки термін “явно несправедливе покарання” означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність, між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом і розміром покарання, та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, і ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м'якого покарання.
Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі “Довженко проти України”) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття “особа обвинуваченого” вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України поняття “особа винного”.
При обранні покарання ОСОБА_7 суд, як видно з вироку, дотримався положень ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та роз'яснень, що містяться в п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року (з послідуючими змінами) „Про практику призначення судами кримінального покарання”, врахував особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, віднесеного до кримінальних проступків, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і призначив ОСОБА_7 найбільш м'яке покарання, передбачене законом за вчинене, - штраф у розмірі, найбільш наближеному до його мінімальної межі.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 є повнолітньою, працездатною особою, що не знайшло заперечень при розгляді апеляційної скарги, і захисником не надано доказів, які б унеможливлювали виконання ОСОБА_7 призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б слугували безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту оголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2