Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/82/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
18.03.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку у м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження № 120210000000233 від 01.09.2021 року за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_9 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_8 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2023 року.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Світловодськ Кіровоградської області, українки, громадянки України, з неповною вищою освітою, не працюючу, заміжню, зареєстровану АДРЕСА_1 , проживаючу АДРЕСА_2 , раніше не судиму;
визнано винуватою та призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
До набрання вироком законної сили, застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.
Строк покарання відраховувати з дня взяття обвинуваченої під варту. Зарахувати в строк відбування покарання період перебування ОСОБА_9 під вартою з 01.09.2021 по 06.09.2021 включно.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 140000 грн. 00 коп.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальність «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_10 216000 грн. страхове відшкодування утриманцям по втраті годувальника та 72000 грн. страхове відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави за проведення судових експертиз 10 125 грн. 42 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винною в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілої та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_9 , 01.09.2021 близько 04 год. 00 хв., керуючи належним їй на праві приватної власності технічно-справним автомобілем «MAZDA 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в темну пору доби, в межах населеного пункту, по АДРЕСА_3 зі сторони вул. Гоголя в напрямку вул. Паркової, проявила особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушила вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну ..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху).
Так, ОСОБА_9 , рухаючись на вищезазначеному автомобілі по прямій ділянці дороги з перевищенням допустимої в даних дорожніх умовах швидкості руху (більше 50 км/год), здійснюючи маневр об'їзду перешкоди (тварини їжака), виїхала на зустрічну смугу руху, де в подальшому відбулося занесення автомобіля, у результаті чого, транспортний засіб, перебуваючи в стані юзу, виїхав на праве узбіччя щодо напрямку руху з подальшим контактуванням із залізобетонним люком пожежного гідранту. Після чого, автомобіль під керуванням ОСОБА_9 , не зупиняючись, продовжив рух та виїхав на тротуар, де на відстані 4,57 м. від буд АДРЕСА_4 відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка рухалась в попутному напрямку. Після здійснення наїзду на пішохода, автомобіль «MAZDA 6» контактував із фасадом магазину «Центральний», що розташований у вищезазначеному будинку та зупинився безпосередньо на тротуарі.
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода перебуває у прямому причинному зв'язку із неправомірними діями водія ОСОБА_9 , що не відповідали вимогам п. 12.1, 12.3 та 12.4 ПДР України (п. 12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; 12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.), оскільки остання рухаючись з безпечною швидкістю, при якій можливо контролювати рух автомобіля та при своєчасному застосуванні гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху (заносу автомобіля) мала технічну можливість зупинити керований нею автомобіль до місця виїзду за межі проїзної частини, тим самим мала можливість уникнути подальшого виїзду на тротуар та наїзду на пішохода
ОСОБА_11 результаті дорожньо-транспортної пригоди : пішохід ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з наявністю забійних ран в ділянці верхнього повіка зліва з переломом кісток лицевого черепу зліва, забійної рани в лівій тім'яній ділянці, перелому склепіння та основи черепу зліва, забою мозку в базальній частині обох скроневих долей, крововиливу під м'яку мозкову оболонку з обох боків, крововиливу під тверду мозкову оболонку (зліва 5 мл., справа 2 мл.), великого садна обличчя зліва, закритого перелому лівого стегна, відкритого перелому обох кісток лівої гомілки, забійної рани у правій підколінній ямці, відкритого переламу обох кісток правої гомілки, травматичної ампутація в дистальній частині правої стопи, забою легень, множинних розривів печінки, з невеликою кількістю крові в черевній порожнині (50мл), множинних саден (плечового, ліктьового суглобів, ділянці гребня клубових кісток, тильних поверхностей кісток), які в сукупності несуть ознаки тяжких, як небезпечних для життя і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Крім того, пасажир автомобіля «MAZDA 6» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №128 від 28.09.2021 отримав тілесні ушкодження у вигляді: двох забійних ран на голові, внутрішньочерепної травми у вигляді струсу головного мозку, закритого перелому верхньої третини лівої малогомілкової кістки, що у своїй сукупності відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації дії обвинуваченої, просив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 змінити в частині призначеного покарання. Призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 75 КК України з випробування з іспитовим строком на 3 роки. Далі в уточненні до апеляційної скарги просив призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України з випробування з іспитовим строком на 3 роки. Своє уточнення до апеляційної скарги в судовому засіданні в частині призначення основного покарання в розмірі 3 років позбавлення волі не підтримав. Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_9 визнала свою провину повністю, шкодує про свій вчинок, попросила вибачення у потерпілого, надала критичну оцінку своїй протиправній поведінці, не проявила байдужість по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 , частково відшкодувала спричинену моральну шкоду у розмірі 160 000 гривень 00 коп., встановила пам'ятник загиблій, що свідчить про те, що вона розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається. Окрім того, при призначенні покарання за ч.2 ст.286 КК України істотне значення має думка потерпілого щодо виду і розміру покарання, який необхідно призначити винуватцю ДТП. Однак суд не приділив належної уваги позиції потерпілого ОСОБА_10 , що при винесені покарання обвинуваченій він не бажав щоб її позбавляли свободи. Судом в повній мірі не було взято до уваги данні про особу обвинуваченої і обставини ДТП : а саме обвинувачена заміжня, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, добровільне відшкодування завданої шкоди, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, а також її ставлення до вчиненого діяння та його наслідків. Під час ДТП ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження. Крім того, як під час досудового та судового слідства не було доведено про перевищення швидкості автомобіля в момент ДТП - більше 50 км на годину. Так, згідно автотехнічної експертизи № СЕ-19/112-21/8097-ФП, згідно якого автомобіль ОСОБА_9 рухався зі швидкістью - 51.8 км/год + - 3,6 км/год. ДТП відбулася в біля 4 години ранку, в той час як рух автомобілів та людей фактично відсутні і знаходження потерпілої в зоні інерціного руху некированого автомобіля після наїзду на залізобітонну перешкоду є збігом обставин. Юз автомобіля відбувся із за волого покриття асфальту в нічний час (роса), а огляд місця місця ДТП відбувся в денний час з 11.20 до 12.00 години, тобто через 7 годин. Під час ДТП ОСОБА_9 не знаходилась в стані сп'яніння ( а.с. 182,183).
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та юридичної кваліфікації своїх дій, просила вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання. При цьому ставить аналогічні вимоги та обґрунтування, як і в апеляційній скарзі захисника.
Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_9 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити подані апеляційні скарги, прокурора та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 , які заперечували щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_9 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 286 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.
Вина обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю доведена матеріалами кримінального провадження.
Оскільки, учасниками процесу обставини вчинення кримінального правопорушення та юридична кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_9 не оспорюються, колегія суддів не входить в обговорення вини та кваліфікації дій обвинуваченої і вважає, що її дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілої та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_9 суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, заміжня, за місцем реєстрації та проживання характеризується як особа, на яку скарг не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має не повну вищу освіту за спеціальністю бухгалтерський облік. (т.2 а.с. 65-81).
Відповідно до висновку уповноваженого органу з питань пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_9 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. (т.1 а.с. 150-151).
Врахував обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Та обґрунтовано призначив обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону строком на 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, та дійшов правильного висновку, що її виправлення можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, без застосування ст. 69, 75 КК України, яке на переконання колегії суддів буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченої, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як нею самою, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст. 50 КК України.
Враховуючи викладене доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченої стосовно неврахування судом першої інстанції особи обвинуваченої всіх пом'якшуючих обставин покарання та призначення надто суворого покарання, є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження та викладеним у вироку суду першої інстанції.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали. При призначені обвинуваченому покарання судом враховується те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод особи та має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Крім того, колегія суддів також враховує, що обвинувачена хоча і вчинила злочин який вчинений з необережності проте від нього настали тяжкі наслідки смерть потерпілої та отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншим потерпілим.
При цьому, колегія суддів також враховує, позицію потерпілого ОСОБА_10 позицію якого в судовому засіданні суду апеляційної інстанції виловила представник - адвокат ОСОБА_7 , яка наполягала на залишення вироку суду першої інстанції без зміни, та на призначенні обвинуваченій покарання лише у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому зазначила, що остання фактично вину не визнала, щиро не покаялась, завдану в результаті скоєння злочину моральну та матеріальну шкоду відшкодувала частково та почала відшкодовувати її перед винесенням вироку. В результаті вчинення злочину загибла потерпіла, матір трьох малолітніх дітей, одній з яких на момент скоєння було лише 2 місяці, які залишилися з батьком потерпілим ОСОБА_10 .
На переконання колегії суддів підстави для застосування положень ст.69, 75 КК України пом'якшення покарання та призначення покарання з випробуванням з іспитовим строком відсутні.
Порушень вимог кримінального процесуального та кримінального закону які б стали підставою для скасування або зміни по суті правильного винесеного судом рішення колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду першої інстанції є законним, мотивованим та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні, а тому подані апеляційні скарги обвинуваченої та захисника задоволенню не підлягають.
Разом із тим колегія суддів, заслухавши учасників процесу, доходить висновку, що клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 стосовно повернення сум застави ОСОБА_14 та ОСОБА_15 внесених ними на стадії досудового розслідування за ОСОБА_16 підлягає задоволенню, з таких підстав.
Так, 02 вересня 2021 р. слідчий суддя Ленінського районного суду м.Кіровоград підозрюваній ОСОБА_9 задовольнив клопотання прокурора про застосування до неї запобіжного заходу - тримання під вартою у кримінальному проваджені внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120211120000000233 від 01.09.2021 року. Суд також визначив розмір застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 340 500 грн.
06 вересня 2021 року, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно до квитанцій №0.0.2255250655.1 від 06.09.2021 року та №0.0.2255242062 від 06.09.2021 року, було внесено вище зазначену заставу в розмірі 340500 грн., що підтверджується доданими до заяви квитанціями на 41 500 грн. та 299 000 грн.
13 жовтня 2023 року, вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, ОСОБА_9 визнано винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України, на підставі якої призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 05 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 02 роки.
До набрання вироком законної сили, до ОСОБА_9 Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, та було взято її під варту в залі суду.
Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. N 15 (у редакції постанови КМУ від18.01.2012 р. N 27) передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка-готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).
Згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Тому вищевказані суми внесеної застави підлягають поверненню заставодавцям.
Крім того колегія суддів, заслухавши учасників процесу, доходить висновку, що не підлягає задоволенню клопотання обвинуваченої про зміну їй запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов'язаний з триманням під вартою запобіжний захід, заявлене під час апеляційного розгляду.
Оскільки, як вбачається з вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 визнано винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 286 КК України, на підставі якої призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
До набрання вироком законної сили, застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.
Строк покарання відраховувати з дня взяття обвинуваченої під варту. Зараховано в строк відбування покарання період перебування ОСОБА_9 під вартою з 01.09.2021 по 06.09.2021 включно.
Обраний щодо ОСОБА_9 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, а ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження в наявності не зменшились та продовжують існувати.
Крім того, жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились та перестали існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_9 та в її інтересах захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_9 - залишити без зміни.
Клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 стосовно повернення суми застави - задовольнити.
Суму застави у розмірі 41 500 грн., яка була внесена заставодавцем ОСОБА_14 відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.09.2021 року, що підтверджується квитанцією №0.0.2255250655.1 від 06.09.2021 року, повернути ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суму застави у розмірі 299 000 грн., яка була внесена заставодавцем ОСОБА_15 відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 02.09.2021 року, що підтверджується квитанцією №0.0.2255242062 від 06.09.2021 року, повернути ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов'язаний з триманням під вартою - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, у той же строк з дня вручення її копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)