Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6632/23 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 19 Доповідач Трояновська Г. С.
21 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 295/6632/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі
У травні 2023 АТ «Житомиргаз» звернулося до суду із названим позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2540,75 грн за послуги з розподілу природного газу та судові витрати.
В обгрунтування позову зазначено, що між АТ «Житомиргаз» та ОСОБА_1 укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом фактичного споживання природного газу за об'єктом споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який приєднаний до газорозподільної мережі.
У період із липня 2021 року по травень 2023 року АТ «Житомиргаз» надавало послуги за Типовим договором розподілу природного газу, а саме підтримувало річну замовлену потужність на об'єкті боржника та забезпечувало цілодобовий доступ даного об'єкту до газорозподільної системи. У порядку, визначеному п.6.6 Типового договору розподілу природного газу, на адресу боржника направлялися рахунки на оплату за період липень 2021 - травень 2023 року та вимогу №100-Сл-8489-0523 від 04.05.2023 року. Оскільки у добровільному порядку заборгованість не сплачена, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» заборгованість у розмірі 2 540,75 грн за період з 01.07.2021 по 31.05.2023.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано жодного допустимого доказу, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» володіє на законних підставах газотранспортною системою в АДРЕСА_1 , тобто є незрозумілим, як частина газопроводу могла потрапити в законне володіння позивача. Вказує, що АТ «Житомиргаз» не є стороною Договору розподілу природного газу, в рішенні суду відсутня інформація про початок дії договору. Зазначає, що заяву-приєднання не підписував, Типовий договір розподілу природного газу не укладав, тому не приєднався до Договору, відтак позивач не довів належними доказами укладення Договору.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено , що АТ «Житомиргаз» на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із фінансового стану розрахунків за послуги з розподілу природного газу (а.с.13).
Згідно з довідкою АТ «ОГС «Житомиргаз» від 10.05.2023 заборгованість ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 по 31.05.2023 становить 2 540,75 грн (а.с. 12).
Аналогічні дані щодо суми заборгованості містить розрахунок річної замовленої потужності та місячної вартості послуг споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 (а.с. 14-16).
З фінансового стану ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , вбачається, що 14.03.2023 ОСОБА_1 здійснив оплату послуг, наданих АТ «ОГС «Житомиргаз», у сумі 1 347,53 грн (а.с. 13).
Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області, місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.08.1990 (а.с. 48).
04 травня 2023 року на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості, що підтверджується копією вимоги від 04.05.2023 та списком згуртованих відправлень №1 (а.с.17, 41).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є споживачем послуг розподілу природного газу, між сторонами укладено типовий договір розподілу природного газу, що відповідачем не спростовано, при цьому відповідач не виконав зобов'язань за договором розподілу природного газу щодо своєчасної і в повному обсязі оплати за отримані послуги, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494(далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
У відповідності до ст.12 цього Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року №847 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП №1026 від 02 липня 2019 року та №3 06 січня 2021 року) АТ «Житомиргаз» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Бердичівського, Коростенського, Новоград-Волинського районів, міст Житомир, Радомишль та Чуднів, селищ міського типу Брусилів, Городок, Корнин, Любар, Миропіль, Новоборова, Новогуйвинськ, Попільня, Пулини, Романів, Хорошів, Черняхів та сіл Андрушки, Березівка, Високе, Вишевичі, Вільшанка, Волиця, Глибочиця, Курне, Оліївка, Потіївка, Станишівка, Тетерівка Житомирського району Житомирської області, а також території сіл Бухни та Морозівка Вінницького району та села Махаринці Хмільницького району Вінницької області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Житомиргаз».
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498(далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Таким чином, встановивши, що оператором газорозподільної системи на території м. Житомира на підставі відповідної ліцензії є АТ «Житомиргаз», а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , фактично споживає природний газ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.
Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на те, що він не приєднувався як побутовий споживач до виконання умов Типового договору розподілу природного газу, не підписував заяву-приєднання є необґрунтованими, оскільки приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (в нашому випадку оплата послуг 14.03.2023 відповідно до умов договору розподілу природного газу ( а.с.13).
Доводи апеляційної скарги про відсутність ліцензії АТ «Житомиргаз» є необгрунтованими, оскільки Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року №847 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП №1026 від 02 липня 2019 року та №3 06 січня 2021 року) АТ «Житомиргаз» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах м.Житомира .
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду скаржником не надано.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги розподілу природного газу за період із липня 2021 по травень 2023 року у сумі 2540,75 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді