Провадження № 11-сс/803/544/24 Справа № 201/1666/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 березня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 22023130000000261 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року було задоволено клопотання слідчого СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_7 погоджене першим заступником керівника Старобільскої окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023130000000261 від 03.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Накладено арешт на майно, яке було вилучене 08.02.2024 під час обшуку житлового будинку, літ. Е-2 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- 38 упаковок по 100 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 100 доларів, 4 упаковки по 100 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 50 євро, 1 упаковка по 82 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 50 євро, 1 упаковка перемотана резинкою, що вміщає в собі: 3 шт. аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 100 рублів, 7 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 500 рублів, 28 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 1000 рублів, 6 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 5000 рублів, які мають ідентифікаційні серію та номер згідно з протоколом огляду від 09.02.2024;
- «Свидетельство № 12-0000008/2015 О государственной регистрации юридического лица «СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕНОЕ ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕНОСТЬЮ «АВИС» від 26.03.2015, на 1 аркуші;
- копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші;
- копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші.
Слідчий суддя встановив, що вилучені предмети підпадають під ознаки ст. 98 КПК України, тобто мають ознаки речового доказу, і вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження, в рамках якого здійснюється досудове розслідування та є достатні підстави вважати, що вказані речі та документи можуть бути прихованим, пошкодженим, зіпсованим, знищеним, у зв'язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
Слідчий суддя зазначив, що доводи представників власника майна не заслуговують на увагу та спростовуються наданими матеріалами клопотання, зважаючи на встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за яким здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно може містити відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження та може бути використане як доказ факту протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження. Матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою адвокат ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат зазначив, що повний текст ухвали слідчого судді було отримано лише 26.02.2024 року, просив визнати причини пропуску строку поважними.
Вказує, що ухвала є незаконною та необгрунтованою, оскільки при її прийнятті слідчий суддя неповно та однобічно дослідив надані докази.
Зазначає, що клопотання про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку у громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , - було подано до суду із пропущенням строків, визначених чинним кримінальним процесуальним законодавством України, а тому зазначене майно мало бути негайно повернуто власникам.
Ухвалу про арешт майна (вступну та резолютивну частини) було проголошено 21.02.2024 року, тобто через 9 днів після отримання клопотання про арешт.
Вказує, що орган досудового розслідування під час звернення до слідчого судді із клопотанням про надання дозволу на обшук житлового будинку, літ.Е-2 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_10 (справа №201/1036/24), - в своєму клопотанні просив суд надати дозвіл на обшук вищезазначеного будинку з метою відшукання та вилучення: чорнових записів (блокноти, зошити, окремі аркуші паперу), документальні матеріали, а саме накази, розпорядження, офіційні листи, запити або інші розпорядчі документи на ім'я або з підписами ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , як засновників підприємства СТОВ «Вікторія Плюс»; комп'ютерну техніку, мобільні телефони, флеш-накопичувачі, на яких зберігаються електронні файли; грошові кошти, отриманні злочинним шляхом в результаті протиправної діяльності; скан копії, фотокопії документів, які містять у собі інформацію про провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною владою ООО «Сельскохозяйственное «Виктория Плюс».
В результаті розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя частково задовольнив його, надавши дозвіл на проведення обушку в зазначеному житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами з метою відшукання та вилучення чорнових записів (блокноти, зошити, окремі аркуші паперу), документальні матеріали, а саме накази, розпорядження, офіційні листи, запити або інші розпорядчі документи на ім'я або з підписами ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , як засновників підприємства СТОВ «Вікторія Плюс»; комп'ютерну техніку, мобільні телефони, флеш-накопичувачі, на яких зберігаються електронні файли; скановані копії, фотокопії документів, які містять у собі інформацію про провадження господарської діяльності у взаємодії з окупаційною владою ООО «Сельскохозяйственное «Виктория Плюс». Тобто, фактично слідчий суддя відмовив у клопотанні щодо відшукання і вилучення грошових коштів.
Однак, слідчим 2-го відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_13 та слідчим 1-го відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_7 08.02.2024 року під час виконання вищезазначеної ухвали та проведення обшуку житлового будинку, літ.Е-2 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_10 , - не маючи на те правових підстав та фактично маючи пряму заборону суду, було вилучено грошові кошти та документи, які ніяким чином не відносяться до діяльності СТОВ «Вікторія Плюс» чи ООО «Сельскохозяйственное «Виктория Плюс». Стосовно цих порушень ані слідчим, ані прокурором в судовому засіданні не було надано будь-яких пояснень, та судом першої інстанції не надано будь-якої оцінки.
Відповідно до чинного КПК України, тимчасово вилученим може бути майно, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, викладеним в ч.2 ст.167 КПК України. Такі підстави відсутні в нашому випадку, тому слідчим суддею було частково відмовлено в клопотанні про обшук з метою відшукання та вилучення грошових коштів.
Зазначає, що єдиною підставою для арешту вилученого майна суд першої інстанції вказує необхідність збереження речових доказів, посилаючись на твердження слідчого, який в своєму клопотанні так аргументує необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно: «незастосування у даному випадку арешту вищевказаних речових доказів, призведе до їх втрати, оскільки згідно ч. 3 та ч. 6 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення майна особі у якої воно було вилучено, тобто особі причетній до скоєння особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що ОСОБА_9 , отримавши речові докази, які підтверджують його причетність до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення, з метою уникнення від кримінальної відповідальності знищить отримані речові докази». Таким чином, слідчий суддя разом із слідчим вважають доведеним припущення причетності ОСОБА_9 до кримінального провадження, що не відповідає дійсності. Оскільки, насамперед, громадянину ОСОБА_9 на теперішній час не було повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення чи пред'явлено обвинувачення.
Вказує, що під час вилучення грошових коштів, слідчими було поставлене питання щодо наявності підтвердження законності набуття цих грошових коштів, для чого громадянином ОСОБА_9 було надано податкові документи, які повністю підтверджують законність їх набуття. В судовому засіданні, під час розгляду клопотання про арешт майна, було наголошено на цьому факті. Слідчий та прокурор підтвердили дані обставини, але не змогли надати будь-якого коментаря з цього приводу. Так само слідчий суддя, не надав будь-якої оцінки даному факту.
Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21.02.2024 року було накладено арешт, серед іншого, на:
- копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші;
- копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші.».
Але таких довіреностей не існує. Копії довіреностей, на які орган досудового розслідування просив накласти арешт, та які були тимчасово вилучені зовсім інші, оскільки вони не надають права громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяти в інтересах ОСОБА_11 .
Тобто, слідчим суддею не тільки було взято до уваги доповнення слідчого до клопотання про арешт майна, які не передбачені чинним кримінальним процесуальним законодавством України, та які були висловлені в судовому засіданні з урахуванням підказок слідчого судді, а ще й слідчий суддя вийшов за межі клопотання про арешт майна, та своєю ухвалою наклав арешт на не існуючі документи.
Просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
В суді апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що повний текст ухвали було проголошено 26 лютого 2024 року, та в той же день було надано копію захиснику, а тому, враховуючи необхідність часу для складання апеляційної скарги, колегія суддів вважає причини пропуску строку поважними, тому з метою забезпечення доступу до правосуддя строк на оскарження необхідно поновити.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:
- перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;
- з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;
- враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про задоволення клопотання накладення арешту на майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Апеляційним переглядом встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023130000000261 від 03.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
08.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2024, проведено обшук житлового будинку, літ. Е-2 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено, зокрема: 38 упаковок по 100 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 100 доларів, 4 упаковки по 100 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 50 євро, 1 упаковка по 82 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 50 євро, 1 упаковка перемотана резинкою, що вміщає в собі: 3 шт. аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 100 рублів, 7 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 500 рублів, 28 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 1000 рублів, 6 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 5000 рублів, які мають ідентифікаційні серію та номер згідно з протоколом огляду від 09.02.2024; «Свидетельство № 12-0000008/2015 О государственной регистрации юридического лица «СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕНОЕ ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕНОСТЬЮ «АВИС» від 26.03.2015, на 1 аркуші; копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші; копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші.
Відповідно до протоколу огляду від 09.02.2024 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023130000000261 від 03.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, проведено огляд пакету №1, чорного кольору, горловина якого перев'язана ниткою з биркою та пояснювальними записами, в якому знаходяться речі вилучені 08.02.2024 в ході проведення обшуку житлового будинку, літ. Е-2 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
09.02.2024 року постановою слідчого слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_7 38 упаковок по 100 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 100 доларів, 4 упаковки по 100 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 50 євро, 1 упаковка по 82 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 50 євро, 1 упаковка перемотана резинкою, що вміщає в собі: 3 шт. аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 100 рублів, 7 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 500 рублів, 28 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 1000 рублів, 6 шт. перемотаних резинкою, аркушів паперу за зовнішніми ознаками схожих на банкноти номіналом 5000 рублів, які мають ідентифікаційні серію та номер згідно з протоколом огляду від 09.02.2024; «Свидетельство № 12-0000008/2015 О государственной регистрации юридического лица «СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕНОЕ ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕНОСТЬЮ «АВИС» від 26.03.2015, на 1 аркуші; копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші; копію нотаріально засвідченої довіреності на ім'я ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_11 від 27.01.2022 року, на 1 аркуші визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023130000000261 від 03.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
10 лютого 2024 року слідчий СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Старобільської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке було вилучено в ході обшуку житлового будинку, літ. Е-2 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2024 року вказане клопотання було задоволено та накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 131,132,167,170-173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для збереження речових доказів.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на майно належне ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на зазначене майно.
А тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаного майна, не є переконливими.
Посилання представника в апеляційні скарзі на те, що слідчим суддею в ухвалі не визначено, в чому полягає необхідність арешту майна, є безпідставними, та в даному випадку не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи сумнівного.
Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб і обраний належний спосіб такого арешту.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Що стосується посилань адвоката на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони є його особистою суб'єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.
Також, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання адвоката ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4