СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/22/24
ун. № 759/2530/15-ц
21 березня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії: Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), Святошинського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), боржник : ОСОБА_1 ,
Скаржник Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернувся до Святошинського районного суду міста Києва зі скаргою на дії Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), Святошинського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якій просить:
1) поновити ПАТ АБ "Укргазбанк" строк на оскарження рішень та дій державних виконавців щодо закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 04.10.2016 року та повернення виконавчого документа стягувачу від 19.01.2017 року.
2) постанову державного виконавця Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві від 04.10.2016 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 визнати протиправною та скасувати.
3) рішення державного виконавця Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві від 19.01.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання визнати протиправним та скасувати.
4) зобов'язати Дніпровський РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві поновити виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №759/2530/15 від 18.01.2015 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ "Укргазбанк".
Скаргу обґрунтовано тим, у провадженні Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №759/2530/15 від 18.01.2015 року Святошинського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк".
04.жовтня 2016 року Дніпровським РВ ГТУЮ у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на передано матеріали ВП НОМЕР_1 до Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві, як вказано за місцезнаходженням майна боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 не надходила на адресу ПАТ АБ "Укргазбанк".
19 січня 2017 року Святошинським РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з порушенням порядку передачі, яке також не надходило на адресу стягувача - ПАТ АБ "Укргазбанк" .
15 листопада 2023 року на адресу Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було направлено запит на одержання інформації щодо пістав для передачі виконавчого провадження від Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві до Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві.
Як наслідок, Дніпровським РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві надано відповідь на вищевказаний запит за вих. №09/54659 від 20 листопада 2023 року, згідно якої матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 не містили підтвердження наявності будб-якого майна боржника у Святошинському районі м. Києва, а отже, рішення про передачу виконавчого провадження НОМЕР_1 від Дніпровськогог до Святошинського ВДС було абсолютно необгрунтованим та, як наслідок, похідне рішення Святошинського ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали скарги, та додані до неї документи, суддя вважає встановленим наступне.
Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.
Приписами ч. 1 ст. 449 ЦПК визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
В свою чергу ч. 2 ст. 449 ЦПК України зазначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Зі змісту скарги не вбачається, коли саме заявник дізнався про порушення вказаних в скарзі своїх прав, оскільки в додатках до скарги не додано відповідних доказів.
Цивільне судочинство, відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.
У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
Отже, виходячи з того, що скарга не містить поважності причин неможливості вчинити певні процесуальні дії у визначений законом строк, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення скаржнику строку для подачі скарги на дії державного виконавця.
Керуючись статтями 126, 127, 260, 449 ЦПК України, суддя,
Скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на дії: Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), Святошинського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), боржник : ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ключник А.С.