1Справа № 335/3063/24 2-о/335/136/2024
22 березня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
19.03.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місценародження: місто Пологи Запорізької області), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , заведеної (заповненої) 01.12.1980 на ім'я ОСОБА_3
Заява мотивована тим, що відсутність на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки колгоспника дати та місяця народження Заявниці є підставою для неврахування періодів трудової діяльності Заявниці згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.12.1980 до страхового стажу. Встановлення юридичного факту необхідне їй для призначення пенсії.
Дослідивши вказану заяву та надані до неї матеріали, доходжу висновку про таке.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.
Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, у тому числі належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, відповідно до статей 293,315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться
У відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Законом, а саме Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Порядок), визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.
Згідно п. 1.5. Порядку питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 2.6 Порядку якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Верховний Суд у постанові по справі № 347/576/18 від 10.06.2020, № 947/14019/20 від 27.08.2021, вказав, що, відповідно до пункту 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У судовому порядку відповідно до пункту 2.6 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі-Порядок), встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження. Тобто встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 2.11 Порядку відомості про працівника записуються на першій сторінці, титульному аркуші, трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства або печатка відділу кадрів, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, пункт 2.12 Інструкції № 58.
Пунктом 2.13. визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно п. 2.8 Порядку якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2023 року, справа № 938/792/21, провадження № 61-5405 св 22, зазначив, що дійсно, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі - роботодавець) зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.
Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій. (Постанова ВС від 08 лютого 2023 року, справа № 938/792/21, провадження № 61-5405 св 22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Відповідно до записів у трудовій книжці, місцем роботи ОСОБА_1 є приватне підприємство "Агрофірма ім.Шевченка» ЄДРПОУ 30791194, і з вказаним підприємством і наразі перебуває у трудових відносинах заявник, про припинення ПП "Агрофірма ім.Шевченка" відомостей в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань немає.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, чи звертався заявник до організації, яка є її місцем роботи з заявою щодо виправлення помилок у її трудовій книжці, та яке ними було прийняте рішення з цього приводу(відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді).
Неможливість внесення виправлень до трудової книжки заявник обґрунтував тим, що підприємство, що допустило помилку на сьогодні знаходиться на окупованій території України.
Попри це, у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією в редакції, яка діє з 21.03.2024 року, с.Новоселівка Пологівського району Запорізької області не віднесена до тимчасово окупованої території України, а заявником не надано відомостей щодо ліквідації /припинення "Агрофірма ім.Шевченка» ЄДРПОУ 30791194, або відомостей щодо місця знаходження органу управління роботодавця на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
А тому суд вважає за необхідне запропонувати заявнику зазначити докази на підтвердження того, що він не має іншої можливості відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно із ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Тобто зі змісту наведеної норми слідує, що суди встановлюють юридичні факти лише у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи для отримання необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.
Окрім того, заявником не встановлено та не обґрунтовано для відновлення яких саме прав, свобод чи інтересів йому необхідно встановити факт належності трудової книжки.
Так, заявник вказує, що факт необхідний для отримання пенсії за віком при цьому доказів, що він позбавлений можливості отримання пенсії заявник не надає, тобто заявником не було додано до заяви відмови або роз'яснення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови у призначенні пенсії і з яких саме підстав, що свідчить про те, що у поданій заяві відсутня мета встановлення юридичного факту, а саме мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, які існують на момент подання такої заяви.
Отже, заявником у заяві не зазначено докази на підтвердження того, що такий факт породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав заявника і не пов'язане зі спором про право.
Разом з тим, слід мати на увазі, що вирішення питання про майбутні правовідносини сторін, знаходяться за межами компетенції суду. Встановлення юридичних фактів встановлюється на момент виникнення або настання якоїсь події, а не в майбутньому і встановлення юридичних фактів на майбутнє, законом не передбачено.
Крім того, частиною 4 статті 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заінтересованою особою заявник визначила Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області при цьому, у заяві не зазначено, у чому полягає юридичний інтерес ГУПФУ в Запорізькій області у результатах розгляду даної справи, з огляду на ті обставини, що доказів відмови у призначенні пенсії з наведених у заяві підстав не зазначено.
Також у заяві не зазначено щодо наявності інших заінтересованих осіб, зокрема, ПП «Агрофірма ім.Шевченка», з огляду на ті обставини, що ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з ПП "Агрофірма ім.Шевченка» ЄДРПОУ 30791194, і саме це підприємство вносило відповідні записи у трудову книжку і згідно з Порядком має здійснювати оформлення трудової книжки заявника та внесення до неї змін.
Таким чином, суд вважає за необхідне запропонувати заявнику визначити коло осіб, що мають юридичну заінтересованість у результатах розгляду та вирішенні даної цивільної справи, та залучити їх до участі у даній справі.
Таким чином, заявнику слід усунути недоліки заяви шляхом конкретизації у ній, які юридичні наслідки для неї породжує такий факт, а також, залежно від цього, визначити та залучити до участі у справі осіб, які мають юридичний інтерес у результатах розгляду даної справи.
Разом з тим, звертає увагу заявника, що до розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту, що має юридичне значення, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити своє право в майбутньому.
Отже, заявнику необхідно привести свою заяву згідно з вимогами діючого законодавства згідно вищенаведених роз'яснень.
Враховуючи вищенаведені обставини, вважаю за необхідне залишити заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду та з наданням копій заяви з доданими матеріалами у кількості примірників для вручення заінтересованим особам.
Частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що згідно з правилами ч. 3 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 175,318 ЦПК України суддя, -
Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, залишити без руху.
Надати заявнику строк - десять днів з моменту отримання копії ухвали суду для надання суду оновленої заяви в редакції, яка б відповідала вимогам ст. ст. 175,294,318 ЦПК України та її копій відповідно до кількості заінтересованих осіб, які беруть участь у справі.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.В. Апаллонова