Справа № 749/996/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/369/24
Категорія - ч. 4 ст. 185 КК України. Доповідач ОСОБА_2
22 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із Щорським районним судом, об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023270290000631 від 03 серпня 2023 року та №12023275360000169 від 18 жовтня 2023 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2024 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з професійною технічною освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 07 вересня 2023 року Щорським районним суду Чернігівської області за ст. 356, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року обмеження волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 4 ст. 185 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ст. 356 КК України до 2 місяців арешту, за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання, призначеного вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2023 року, ОСОБА_6 визначено покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 4 ст. 185 КК України та остаточно за сукупністю вироків йому призначено покарання з частковим приєднанням невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі.
Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2023 року, яким ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 111-1 КК України призначене покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на 10 років, відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 6 930,64 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.
Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Як установив суд:
1) 05 червня 2023 року, близько 23 год., ОСОБА_6 прибув до домогосподарства по АДРЕСА_2 , де, діючи умисно та протиправно, реалізовуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, через незамкнені ворота проник на територію подвір'я господарства, звідки, із незамкнутого приміщення гаражу, повторно, таємно викрав двигун до насосної станції марки «АИП», моделі «71С2», вартістю 2 571, 33 грн., який належав ОСОБА_10 , чим заподіяв останній матеріальну шкоду.
2) 20 липня 2023 року, ОСОБА_6 , близько 13 год., правомірно знаходячись у дворі домогосподарства по АДРЕСА_3 , за усним проханням ОСОБА_11 , з метою проведення ремонту, отримав у тимчасове користування бензокосу марки «Goodluck», моделі «GL4300BC», належну останній на праві приватної власності. У подальшому, ОСОБА_6 , діючи умисно, під приводом та на підставі уявного права власності на отриману в користування вказану бензокосу, права на яку у дійсності не мав, самовільно, не маючи відповідного дозволу власниці на реалізацію, у денну час 27 липня 2023 року, перебуваючи на подвір'ї по АДРЕСА_1 , продав бензокосу, вартістю 1 158, 20 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду..
3) 01 серпня 2023 року, близько 18 год., ОСОБА_6 , правомірно перебуваючи в коридорі будинку по АДРЕСА_4 , діючи умисно та протиправно, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав акумуляторний дриль - шуруповерт, марки «Луч - профи», моделі «АШЛ - 18», 1408, 85 грн., наручний годинник, бренду «Smart Watch», моделі «LK3 Max», вартістю 500 грн., жіночий рюкзак бренду «Sol's», серії «Rider», вартістю 275, 10 грн., що належали ОСОБА_12 , чим заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 2 183, 95 грн.
4) 06 серпня 2023 року, близько 23 год., ОСОБА_6 прибув до домогосподарства по АДРЕСА_2 , де, діючи умисно та протиправно, реалізовуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, через незамкнені ворота проник на територію подвір'я господарства, звідки з незамкнутого приміщення гаражу, повторно, таємно викрав, піч опалювальну конвекційну, марки «RUD», типу «Кантрі», моделі «00», 13 665 грн., належну потерпілій ОСОБА_10
5) 20 жовтня 2023 року, близько 20 год., ОСОБА_6 прибув до господарства ОСОБА_13 по АДРЕСА_5 , де, діючи умисно та протиправно, реалізовуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, через пошкоджений паркан, шляхом вільного доступу, проник на подвір'я господарства, де пройшовши до незамкнутого погребу, повторно, таємно викрав банки з домашньою консервацією в асортименті на загальну суму 1 308, 15 грн., чим спричинив ОСОБА_13 матеріальну шкоду.
6) 21 жовтня 2023 року, близько 21 год., ОСОБА_6 прибув до господарства ОСОБА_14 по АДРЕСА_6 , де, діючи умисно та протиправно, реалізовуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, перелізши через паркан із металевої сітки, проник на територію подвір'я господарства, звідки, із незамкнутого приміщення сараю, повторно, таємно викрав садово-будівельну тачку, марки «Forte», моделі «WB6407A», вартістю 1331, 32 грн. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел на викрадення чужого майна, ОСОБА_6 пройшов до незамкнутого приміщення іншого сараю, звідки, повторно, таємно викрав алюмінієвий бідон, об'ємом 40 л, вартістю 850 грн., алюмінієвий бідон, об'ємом 10 л, вартістю 300 грн., та тримісячну качку, породи «Мулард», вагою 2,5 кг, вартістю 325 грн., належні ОСОБА_14 , чим заподіяв останній шкоду на загальну суму 2 806, 32 грн.
В апеляційні скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи правильність кваліфікації своїх дій, доведеності вини та фактичних обставин справи, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, яке вважає занадто суворим та таким, що не відповідає його особі та ступеню тяжкості вчиненого, ухвалити новий більш м'який вирок, яким призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував підхід індивідуальності, не прийняв до уваги тих обставин, які пом'якшують його вину та істотно знижують відповідальність.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї в порядку ст. 403 КПК України прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання за ст. 356 КК України у виді 2 місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цей злочин повністю приєднати покарання за вироком Щорського районного суду від 18 січня 2023 року та призначити покарання у виді 2 місяців арешту з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 (десять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 , 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання вище призначеного покарання та покарання за вироком Щорського районного суду від 07 вересня 2023 року визначити ОСОБА_6 покарання у виді 1 року 2 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 (десять) років.
За ч. 4 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеної на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання за цим вироком за ч. 4 ст. 185 КК України, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 (десять) років.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 (десять) років виконувати самостійно. В решті вирок суду залишити без зміни.
Вказує на те, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судом не були дотримані правила призначення покарання за кількома вироками. Так, кримінальні правопорушення були вчинені обвинуваченим як після постановлення останнього за часом вироком, так і між двома останніми за часом вироками.
Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч. 1 ст. 32 КК України повторність та відповідають одному й тому ж складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання, тобто за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремим пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. (п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7)
Згідно з оскаржуваним вироком ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України 20 липня 2023 року, тобто до вироку від 07 вересня 2023 року, але в період невідбутого покарання призначеного вироком від 18 січня 2023 року, а злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України вчинив 05 червня, 01 серпня, 06 серпня, 20 жовтня та 21 жовтня 2023 року, тобто мала місце повторність тотожних кримінальних правопорушень.
Згідно висновку Об'єднаної палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08 лютого 2021 року 3390/235/19, якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст.32 КК України, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене ї санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків. Однак суд вказаного безпідставно не врахував, чим допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим вирок суду підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили зважити на всі встановлені пом'якшуючі обставини та обставини які знижують ступінь тяжкості вчиненого та призначити більш м'яке покарання, з апеляційною скаргою прокурора не погодились в частині визначення остаточної міри покарання, яку просить призначити сторона обвинувачення, адже вважають таке покарання занадто суворим, прокурора, який заперечив проти доводів сторони захисту, вказав на те, що обставин, які б давали підстави для призначення менш суворого покарання не встановлено, зважаючи на кількість епізодів злочинної діяльності та поведінку обвинуваченого, який маючи невідбуті покарання за двома вироками знову вдався до вчинення злочинів, що свідчить про неможливість його виправлення при більш м'якому покаранні, яке і так судом визначено в мінімальному розмірі, підтримав доводи апеляційної скарги прокурора та просив визначити ОСОБА_6 остаточне покарання за визначеним законодавцем алгоритмом призначення покарання як за сукупністю злочинів, так і за сукупністю вироків, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора підлягають частковому задоволенню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 в таємному викраданні чужого майна (крадіжках), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням в інші приміщення та сховище, в умовах воєнного стану, а також у самоправстві, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюються окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, відповідають фактичним обставинам у кримінальному провадженні, зібраним та перевіреним у судовому засіданні доказам, в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому в апеляційному порядку не перевіряються.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Визначаючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити з їх класифікації, що передбачена норами ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо кримінальне правопорушення вчинене групою осіб характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Отже, справедливість розглядається як рівновага між вчиненим кримінальним правопорушенням і наслідками для особи, яка його вчинила, тобто між вчинком і покаранням.
На несправедливість призначеного вироком суду першої інстанції покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_6 покарання, яке той має відбувати реально, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України належать до тяжкого кримінального правопорушення та кримінального проступку, наслідки вчинення злочинів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про особу винного, який не працює, не одружений, раніше неодноразово притягувався як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо.
Врахував обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданих потерпілим збитків, а також обставину, яка його обтяжує - рецидив злочинів.
Вказуючи на суворість та несправедливість призначеного судом покарання, сторона захисту не наводить жодної обставини, яка б позитивно характеризувала ОСОБА_6 , не посилається на відомості про те, які ж дані про особу винного дають підстави стверджувати, що більш м'яка міра покарання, буде достатньою для його виправлення.
Будучи особою працездатного віку, ОСОБА_6 не працює, суспільно корисною працею не займається, при цьому, для задоволення своїх життєво необхідних потреб обрав шлях вчинення кримінальних правопорушень проти власності інших громадян, за що притягувався до кримінальної відповідальності, що вказує на те, що він не став на шлях виправлення, не усвідомив наслідків своєї протиправної поведінки, що в сукупності з іншими встановленими обставинами свідчить про неможливість його виправлення при призначенні більш м'якого покарання, як про це йдеться в апеляційних скаргах.
Більш того, саме врахування всіх вище наведених обставин дало суду підстави для призначення ОСОБА_6 мінімально можливого покарання, визначеного санкцією найтяжкого кримінального правопорушення, в якому він визнаний винним, за ч. 4 ст. 185 КК України. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не встановлено та стороною захисту не наведено.
Доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначення обвинуваченому остаточного покарання, колегія суддів вважає обґрунтованими, однак не погоджується з тим порядком, який був запропонований стороною обвинувачення для визначення ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. В даному разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.
07 вересня 2023 року вироком Щорського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 був засуджений за ст. 356, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, які він вчинив 05 червня, 20 липня, 01 серпня та 06 серпня 2023 року, тобто до постановлення вироку від 07 вересня 2023 року.
Епізоди 20 та 21 жовтня 2023 року крадіжок чужого майна були вчинені ОСОБА_6 після постановлення вироку від 07 вересня 2023 року.
Крім того, 18 січня 2023 року вироком Щорського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 був засуджений за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 років.
Отже, всі епізоди злочинної діяльності, за які ОСОБА_6 засуджений були ним вчинені після постановлення вироку від 18 січня 2023 року, а епізоди крадіжок, вчинені до 07 вересня 2023 року і після вироку 20 та 21 жовтня 2023 рок, мають одну кваліфікацію, по епізодах покарання не призначається. Відповідно крадіжки чужого майна були вчинені після постановлення вироків від 18 січня 2023 року та 07 вересня 2023 року, у таких випадках покарання призначається за правилами ст. 71 КК України.
Таким чином, не зважаючи на те, що частина епізодів у даному провадженні була вчинена ОСОБА_6 після постановлення вироку 07 вересня 2023 року, а частина до постановлення цього вироку, остаточне покарання засудженому має бути призначене спочатку за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а після цього за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки всі епізоди злочинної діяльності були вчинені ОСОБА_6 після постановлення вироку від 18 січня 2023 року, який не був врахований при призначенні остаточного покарання за вироком від 07 вересня 2023 року.
Відповідно до п. 20, 25 постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», в яких викладено аналогічні підходи до алгоритму призначення покарання, в п. 25 зазначено, що коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.
До того ж, призначаючи покарання у даному провадженні, суд першої інстанції фактично змінив вид покарання, призначений ОСОБА_6 вироком Щорського районного суду від 18 січня 2023 року, що є неприпустимим.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині покарання, обвинуваченому має бути визначене покарання за вчинення кримінальних правопорушень, вчинених ним до постановлення вироку від 07 вересня 2023 року за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, після чого має бути визначений строк покарання за кримінальні правопорушення, вчинені після цього вироку і за сукупністю всіх трьох вироків за правилами ст. 71 КК України, з урахуванням вироків від 18 січня 2023 року та 07 вересня 2023 року.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
ОСОБА_6 за ст. 356 КК України призначити покарання у виді 2 місяців арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом часткового складання покарань, за це кримінальне правопорушення і покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2023 року, за сукупністю кримінальних правопорушень визначити ОСОБА_6 покарання у виді одного року двох місяців обмеження волі.
ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК України призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2023 року та повністю приєднати покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 18 січня 2023 року, і остаточно за сукупністю вироків ОСОБА_6 визначити покарання у виді п'яти років чотирьох місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 (десять) років.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 (десять) років, виконувати самостійно.
У решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набуває законної сили після його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії вироку.
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17