Справа № 751/1465/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/362/24
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2024 року,
Цією ухвалою обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжений строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до19 квітня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжуючи строк тримання під вартою місцевий суд обґрунтував свої висновки тим, що інший більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатний забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_7 , та уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду та обрати відносно неї більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце ппоживання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з процесуальних документів, доданих до клопотання прокурора, не вбачається обґрунтованість підозри щодо неї у вчиненні інкримінованого злочину, а ухвала не містить належного обґрунтування прийнятого рішення. Вказує, що прокурор не намів ризиків, які б давали достатні підстави вважати, що вона може здійснити дії, передбачені п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише той факт, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не є безальтернативною підставою для застосування до неї найсуворішої міри запобіжного заходу - тримання під вартою. Стверджує, що судом не враховано дані, щодо її особи, а саме, має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання негативно не характеризується, до адміністративної відповідальності не притягувалась, працювала не офіційно, має сталі стосунки, сестру та неповнолітнього сина, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за час перебування у слідчому ізоляторі погіршився стан її здоров'я та неможливість отримання належного лікування. Крім того, не має умислу переховуватись від суду.
Заслухавши доповідача, обвинувачену, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 суд першої інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої, так як ризики, які були підставою для застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися. Крім того, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, не допитані свідки, які проживають з обвинуваченою в одному будинку.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на більш м'який.
Так, місцевим судом вірно враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі, вагомість доказів та суворість очікуваного покарання, скоєння інкримінованого злочину в період іспитового строку, сімейний та майновий стан, репутацію, вік та стан здоров'я, у зв'язку з чим наявні ризики втечі, незаконного впливу на свідків, які проживають в одному будинку з обвинуваченою та не допитані судом першої інстанції та можливість вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції не є слушними.
Крім того, всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, у тому числі й щодо стану здоров'я обвинуваченої, були предметом розгляду судом першої інстанції при розгляді клопотання прокурора, та знайшли своє відображення у прийнятому рішенні
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2024 року про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4