Справа №751/713/24
Провадження №2/751/701/24
15 березня 2024 р. місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого судді - Павлова В.Г.,
при секретарі - Овдій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко Алла Григорівна про визнання права власності в порядку спадкування -
І. Виклад позиції позивача та відповідача, третіх осіб.
Адвокат Ступак С.О. звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на будівлі (об'єкти нерухомого майна), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок Б-1 (кімнати: 2-2 площею 18,1 кв.м., 1-2 площею 28,0 кв.м.), прибудови Б4-1, Б5-1 (прибудови Б4-1: передпокій 2-1 площею 11,1 кв.м, кухня 2-3 площею 10,0 кв.м., прибудова Б5-1: кімната 1-3 площею 8,3 кв.м., кухня 1-1 площею 11,2 кв.м.) веранда б3 (приміщення 1-ІІ площею 8,5 кв.м.), тамбур б4 (приміщення 1-І площею 2,2 кв.м.), сараї 3,31.
В обґрунтування позову зазначав, що 05.02.2014 р. померла мати позивача - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина до складу якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
При зверненні до нотаріуса з питання проведення процедури спадкування вище вказаного будинку позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що спадкодавицею не було зареєстровано право власності, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Враховуючи вказані обставини звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на спадкове майно.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просили прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко А.Г. у вирішенні спору посилалась на розсуд суду.
ІІ. Пояснення сторін, заяви (клопотання) учасників справи.
В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 25.01.2024 р. позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 14.02.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Згідно копії свідоцтва про одруження 30.05.1957 р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після реєстрації одруження присвоєно прізвища чоловіку - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_5 /а.с.12/
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с.13/.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 213, що підтверджується свідоцтвом про смерть /а.с.18/. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 423, що підтверджується свідоцтвом про смерть /а.с.19/.
Згідно копії будинкової книги вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом на день смерті останнього за адресою АДРЕСА_1 /а.с.108-114/.
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилася, єдиними спадкоємцем, що прийняла спадщину за померлим була ОСОБА_2 , яка не звернулася за отриманням свідоцтва про право на спадщину та не зареєструвала право власності на будинок.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.08.2014 р. спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 /а.с.15-16,17/.
З довідки № 1245 виконкому Киїнської сільської ради від 14.08.2014 р. вбачається, що згідно запису в земельно-шнуровій книзі сільськогосподарської артілі ім. Шевченка Чернігівського району за 1963-1970 роки в розділі «с. Жовинка (колхозники)» № 13, стор. № 166 за гр. ОСОБА_3 значиться земельна ділянка в розмірі 0,15 га відповідно до наказу № 4 від 05.04.1967 р.; згідно запису в земельно-шнуровій книзі радгоспу ім. Фрунзе Чернігівського району за 1970-1971 роки в розділі «Рабочие и служащие производства по с.Жовинка» № 47, стор. № 177 за гр. ОСОБА_3 значиться земельна ділянка в розмірі 0,15 га.
Відповідно розпорядження Кабінету міністрів УРСР № 117-Р від 13.03.1978 р. вище вказана земельна ділянка перейшла до м. Чернігів /а.с.20/.
З технічного паспорту на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 вбачається, що роками їх спорудження/реконструкції зазначено 1960-1971 р.р. За життя ОСОБА_3 не провів державної реєстрації вищезазначеного нерухомого майна, оскільки на момент їх будівництва закон цього не вимагав.
Згідно повідомлення КП ЧМБТІ № 23475 від 01.07.2014 р. станом на 31.12.2012 р. право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 не зареєстровано /а.с.21/.
Відповідно до відповіді АТ «Чернігівобленерго» Чернігівські МЕМ від 04.12.2023 р. договір про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 було укладено з ОСОБА_3 27.09.2001 р.
Станом на 04.12.2023 р. особовий рахунок 365/62 (310046104) рахується за вищезазначеним споживачем. Жодних заяв з приводу переоформлення договору до Товариства не надходило /а.с.28/.
Згідно відповіді Чернігівської районної військової адміністрації Чернігівської області від 14.12.2023 р. № 01-24/5266 документ на підставі якого ОСОБА_3 надана земельна ділянка 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній; генеральний план забудови с. Жовинка Чернігівського району, чинний на 1960-1970 роки, відсутній; рішення про присвоєння адреси земельній ділянці площею 0,115 га, що знаходиться в с. Жовинка Чернігівського району наданої в якості присадибної ділянки ОСОБА_3 , відсутнє /а.с.47/
З відповіді Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради вбачається, що рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради про присвоєння чи зміну адреси об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 не приймалося /а.с.49/.
Згідно копії будинкової книги вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом на день смерті останнього за адресою АДРЕСА_1 /а.с.108-114/.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2754/02-31 від 06.08.2014 р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 /а.с.137-138/.
V. Оцінка суду.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вимога для захисту порушеного права має відповідати змісту цього права та характеру його порушення. Одним зі способів захисту цивільних прав, з яким особа має право звернутися до суду, є вимога про визнання права.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що батько позивача отримав у користування земельну ділянку площею 0,15 га в с. Жавинка. На підставі розпорядження Ради Міністрів УРСР від 13.03.1978 р. № 117-р земельна ділянка, надана ОСОБА_3 була передана до земель м. Чернігова і згідно записів в будинковій книзі перші записи про реєстрацію (прописку) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 датовані 23.07.1977 р., місце прописки зазначено АДРЕСА_3 .
Наступні записи про прописку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 датовані 12.01.1982 р. та відповідно 26.06.1982 р. і адресою прописки зазначено АДРЕСА_1 .
На теперішній час право власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстроване.
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.
Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.
Так, суд враховує, що спірний житловий будинок був споруджений з дотриманням вимог, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами, що підтверджується відсутністю приписів чи заперечень з боку представників органів місцевого самоврядування, і є об'єктом права власності відповідно до вимог ст.380 ЦК України.
Відповідно до п.78 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.
Згідно з п.80 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, також може проводитися на підставі документів, передбачених статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Матеріали справи не містять відомості про самочинне будівництво будинку з господарськими будівлями та спорудами. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами побудований на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням, що належала на праві приватної власності померлому ОСОБА_3 . Органом місцевого самоврядування підтверджено факт облікування житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами за померлим.
В конкретному випадку ОСОБА_3 за життя, будучи власником земельної ділянки, наданій йому в установленому законом порядку, збудував на ній житловий будинок, в якому проживав та був зареєстрований, але не оформив та не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на вказане домоволодіння, а ОСОБА_2 , яка після смерті ОСОБА_3 (мати позивача) прийняла у спадщину все належне йому майно, також не зареєструвала право власності на вказаний будинок.
Судом враховано, що до набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки та споруди не залежало від державної реєстрації.
Позивач, відповідно до ст.1261 ЦК України, як спадкоємець першої черги за законом, після смерті матері фактично прийняв спадщину у вигляді буд. АДРЕСА_1 , однак не має можливості належним чином оформити спадщину у вигляді домоволодіння з господарськими спорудами в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.
Належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно є звернення спадкоємців до суду з вимогами про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування.
Оскільки позивач є єдиним спадкоємцем, який належним чином прийняв спадщину після померлої матері; спорудження/будівництво житлового будинку з господарськими будівлями відбулося у 1960-1971 р.р. та на момент виникнення права власності померлого на нерухоме майно діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації права власності на нерухоме майно; визнання права на нерухоме майно - житловий будинок не порушує права інших осіб, у тому числі відповідача, і іншим шляхом вирішити спір про право у позасудовому порядку неможливо, суд приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити.
VI. Судові витати
Згідно ч.ч.1,9 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 1211 грн 20 коп., про що свідчить квитанція про сплату судового збору /а.с.1/.
Зважаючи на позицію позивача щодо покладення судових витрат на нього, суд судові витрати не розподіляє та залишає їх за позивачем.
Керуючись ст.ст.12,13,81,89,263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко Алла Григорівна про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на будівлі (об'єкти нерухомого майна), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок Б-1 (кімнати: 2-2 площею 18,1 кв.м., 1-2 площею 28,0 кв.м.), прибудови Б4-1, Б5-1 (прибудови Б4-1: передпокій 2-1 площею 11,1 кв.м, кухня 2-3 площею 10,0 кв.м., прибудова Б5-1: кімната 1-3 площею 8,3 кв.м., кухня 1-1 площею 11,2 кв.м.) веранда б3 (приміщення 1-ІІ площею 8,5 кв.м.), тамбур б4 (приміщення 1-І площею 2,2 кв.м.), сараї 3,31.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 )
Відповідач: Чернігівська міська рада (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, буд. 7, код ЄДРПОУ 34339125).
Третя особа: Державний нотаріус Другої чернігівської державної нотаріальної контори Кравченко Алла Григорівна (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, буд. 19).
Суддя: В.Г.Павлов