21 березня 2024 року м. Дніпросправа № 331/6910/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2024 року (суддя Жукова О.Є.) по справі №331/6910/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного Управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 29.09.2023 року № 3, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 42 КУпАП закрити.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2024 року адміністративний позов залишено без розгляду.
Підставою для залишення позову без розгляду стали висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, який визначений ч.2 ст.286 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду про залишення позову без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Фактично позиція позивача полягає в тому, що у випадку встановлення факту пропуску строку звернення з позовом до суду, після відкриття провадження у справі, суд повинен був надати позивачу можливість звернутися до суду із заявою про поновлення такого строку і вже після оцінки причин пропуску строку звернення з позовом до суду, на предмет їх поважності, повинен вирішити питання про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
З цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що виходячи з предмету спору, позивач мав право звернутися до суду протягом десяти днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови.
У спірному випадку встановлено, що оскаржувану постанову винесено 29.09.2023, а з позовом до суду позивач звернувся 13.10.2023, тобто з пропуском строку, який встановлено ч.2 ст.286 КАС України.
Отже, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що після відкриття провадження у справі у суду першої інстанції були наявні підстави для вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Конструкція зазначеної норми процесуального права вказує на те, що позивач наділений правом зробити заяву про поновлення пропущеного строку, і лише у випадку, якщо підстави для поновлення строку, вказані в такій заяві, судом будуть визнані неповажними або якщо позивач взагалі не звернувся з такою заявою, то суд має право залишити позов без розгляду.
Очевидним, з огляду на вказану норму права, є і те, що реалізувати своє право на звернення з заявою позивач може лише у випадку, якщо він буде обізнаний про те, що судом, після відкриття провадження у справі, вирішується питання щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.
У спірному випадку позивач був обізнаний про те, що судом розглядалося вказане питання, оскільки позивач та його представник приймали участь у судовому засіданні 11.01.2024, в якому було постановлено оскаржувану ухвалу судом першої інстанції. При цьому, під час розгляду судом питання щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, а ні позивачем а ні його представником не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду, як і не було зроблено інших заяв з цього приводу, зокрема, щодо надання стороні часу для підготовки відповідної заяви. У свою чергу, позиція позивача, під час розгляду судом першої інстанції справи, полягала в тому, що у спірному випадку не можливо стверджувати про пропуск строку звернення з позовом до суду, оскільки, за тлумаченням позивача, 10-ти денний строк для звернення до суду, в силу положень ч.2 ст.286 КАС України, починає перебіг з дня, коли особі було вручено постанову у справі про адміністративне правопорушення. З такою позицією позивача обгрунтовано не погодився суд першої інстанції, правильно зазначивши те, що такий порядок оскарження стосується виключно постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.
Таким чином, за наслідками розгляду питання щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, враховуючи позицію позивача щодо цього питання, суд першої інстанції мав повноваження залишити позов без розгляду з підстав, передбачених ч.3 ст.123 КАС України.
Отже, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції не може погодитися з позицією позивача про те, що судом першої інстанції, при вирішенні питання дотримання строків звернення з позовом до суду, було допущено порушення норм процесуального законодавства, в частині ненадання стороні можливості звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 11 січня 2024 року по справі №331/6910/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст.329 КАС України.
Повний текст постанови складено 21.03.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк