18 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7812/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року
у справі № 160/7812/22
за позовом управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради
до ОСОБА_1
про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва,-
У червні 2022 р. управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило зобов'язати відповідача за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 160/7812/22 адміністративний позов управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва задоволено.
Зобов'язано відповідача за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року у справі № 160/7812/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 160/7812/22 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 160/7812/22 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/7812/22 залишено без змін.
В подальшому, 29 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі № 160/7812/22, у якій відповідач просив ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позову управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі №160/7812/22 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі № 160/7812/22 - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі № 160/7812/22 за позовом управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва залишено в силі.
Судом зазначено, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом як орган державного архітектурно-будівельного контролю, а не як власник або користувач земельної ділянки, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва. З огляду на предмет позову та підстави заявлених управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради позовних вимог, зазначені у заяві відповідача про перегляд рішення обставини не є істотними для цієї справи. Тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відсутні.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 160/7812/22, як таку що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково не дослідив обставини, які є істотними для справи, оскільки відповідно до положень ч.5.6 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб, а особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництва, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. Зазначає, що жодних доказів того, що спірна реконструкція квартири (яка стала самочинною внаслідок відхилення від проекту) порушує права інших осіб - позивач суду не надав, а отже немає підстав саме за позовом управління зносити самочинно збудоване нерухоме майно.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.361 КАС України).
Частиною 4 статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За своєю правовою природою, нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.
З аналізу наведених норм вбачається, що істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
В той же час не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Як правильно досліджено судом першої інстанції, підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі № 160/7812/22 відповідач зазначає обставини, які стали йому відомі з матеріалів кримінального провадження № 42021042020000052 від 28.05.2021 за ч. 3 ст. 197-1 КК України. У доданій до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами копії постанови прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 25.09.2023 про скасування постанови про залучення представника потерпілого зазначено, що у кримінальному провадженні № 42021042020000052 проводиться досудове розслідування за фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .
01.02.2023 постановою слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області визнано Дніпровську міську раду потерпілим та залучено представника потерпілого у кримінальному провадженні. Під час досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 1,4730 га, перебуває у володінні Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Враховуючи, що Дніпровська міська рада не є власником самовільно зайнятої земельної ділянки, прокурором скасовано постанову слідчого від 01.02.2023. Також до заяви ОСОБА_1 додано копію листа Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара № 88-905-286, датованого груднем 2013 року (дату листа на копії відтворено не в повному обсязі), адресованого ОСОБА_2 , яким надано відповідь на запит від 18.11.2013 про надання дозволу на реконструкцію квартири за адресою: АДРЕСА_3 . У листі вказано, що ДНУ не є суб'єктом владних повноважень, який надає дозвіл на виконання будівельних робіт. Враховуючи, що житло, яке планують реконструювати, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває на балансі ДНУ, останній не заперечує проти проведення реконструкції квартири за умови наявності правовстановлюючих документів на житло та дотримання процедури будівництва згідно з приписами законодавства України.
Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до положень статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
За приписами частини сьомої статті 34 Закону №3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Отже, виконання фізичною або юридичною особою будівельних або підготовчих робіт без повідомлення про їх початок вважається самочинним будівництвом.
Згідно із статтею 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено будівництво триповерхової будівлі, яка складається з монолітного каркасу та газобетону, вікон та двохскатної покрівлі за адресою: АДРЕСА_1 , натомість в поданому ним повідомленні про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначено, що ним буде здійснюватись реконструкція квартири житлового будинку з надбудовою мансардного поверху, при цьому відповідач вказав такі характеристики об'єкта реконструкції: загальну площа - 92,5 кв.м; поверховість - 1 поверх. Тобто, будівництво триповерхової будівлі, яка складається з монолітного каркасу та газобетону, вікон та двохскатної покрівлі, здійснено відповідачем без документа, який дає право виконувати такі будівельні роботи.
При цьому, вимоги припису щодо демонтажу самочинно збудованої триповерхової будівлі відповідачем виконано не було.
Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 суд дійшов наступних висновків.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
Як слушно звернув увагу суд першої інстанції, у цій справі управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом як орган державного архітектурно-будівельного контролю, а не як власник або користувач земельної ділянки, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2023 року у цій справі вказав, що для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вказані у заяві відповідача про перегляд рішення обставини щодо власника земельної ділянки не є істотними для цієї справи, та відхиляє доводи скаржника про те, що згідно положень ч.5.6 ст. 376 ЦК України суд першої інстанції помилково не дослідив обставини, які є істотними для справи.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 320/1889/17-ц, №653/104/19, колегія суддів вважає помилковими, адже правовідносини у цих справах та справі №160/7812/22 не є подібними. Так, у цих справах відмінні фактичні обставини та їх правове регулювання.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 160/7812/22 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 160/7812/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко