21 березня 2024 р. Справа № 480/7039/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/7039/22
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
У жовтні 2022 року Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Сумській обл.) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу, в якому просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) на загальну суму (основний платіж) 12 968,77 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42,4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначив, що сума грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішенням від 24.09.2021 №0670676-2406-1819 є узгодженим та набуло статусу податкового боргу.
Звернув увагу, що при постановці на облік до контролюючого органу відповідач вказав адресу реєстрації - АДРЕСА_1 , що підтверджується обліковими даними платника, які надавалися до суду першої інстанції, за зазначає, що всупереч чт. 70 ПК України ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, у зв'язку з чим податкова вимога від 20.01.2022 №0000409-1303-1819 направлена за внесеними інформаційно-телекомунікаційну систему ДПС за місцем реєстрації.
Апелянт посилався на висновок Верховного Суду у справі №640/8096/19 від 23.09.2021, згідно якого процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення контролюючого органу із відповідною заявою за формою №5ДР.
Крім цього просив врахувати, що Верховний Суд у справі № 140/30/20 в постанові 20.10.2020 зазначив, що жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган здійснювати заходи для з'ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв'язку, кур'єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 та п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Відповідач є платником податків і зборів, встановлених ПК України.
Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC “Податковий блок”, у відповідача наявний податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) на загальну суму (основний платіж) 12 968,77 грн.
З огляду на наявність суми заборгованості, яка не сплачена відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що податкова вимога від 20.01.2022 № 0000409-1303-1819 направлена на адресу фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , в порядку, встановленому законодавством, в т.ч. і Податковим кодексом України, а тому посилання податкового органу на те, що сума, яка заявлена до стягнення є узгодженою та надає право звернення ГУ ДПС в Сумській області до суду, є безпідставними, вимоги заявлені передчасно, у податкового органу не виникло право звернення до суду відповідно до норм Податкового кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно із пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Підпунктом 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Не сплачені платником податків, у встановлений ПК України строк, суми узгоджених грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ПК України);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ПК України);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ПК України).
Відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 42.2, 42.5 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
За приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку у контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Отже, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.
Водночас, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.
У такому випадку право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає в контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня скерування на адресу платника податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/12162/17, від 20.11.2018 у справі № 804/7638/16, від 04.12.2018 у справі № 806/4015/15.
Відповідно до пунктів 95.1. та 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно із пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 87.6. ст 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання в установлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
Податковий борг, вимоги про стягнення якого є предметом цього позову, включає несплачені податкові зобов'язання узгоджені за наслідками закінчення строків оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.09.2021 №40670676-2406-1819 на суму 12968,77 (а.с. 8).
Податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №40670676-2406-1819 на суму 12968,77 грн. направлялося засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1 , однак було повернуто до контролюючого органу з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання"(а.с.8).
Таким чином, суми грошового зобов'язання, визначені даним податковим повідомленням-рішенням є узгодженими та набули статусу податкового боргу.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.09.2021 №40670676-2406-1819 на суму 12968,77 грн. в адміністративному чи судовому порядку, тому визначена ним сума грошового зобов'язання є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
У зв'язку з несплатою відповідачем в установлені строки узгодженої суми податкового зобов'язання, позивачем було винесено податкову вимогу від 20.01.2022 №0000409-1303-1819, в якій було визначено суму податкового боргу на момент винесення податкової вимоги у розмірі 12968,77 грн. (а.с. 7).
Зазначена вимога направлялася засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1 , однак була повернута до контролюючого органу з відміткою пошти "За закінченням терміну зберігання" (зв. бік а.с. 7).
Відповідно до ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів справи, при постановці на облік до контролюючого органу ОСОБА_1 вказав адресу реєстрації - АДРЕСА_1 , що підтверджується обліковими даними платника податків.
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі - Порядок №610).
Пунктом 1 розділу IІІ Порядку №610 встановлено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) податкових органів з урахуванням інформації про податковий борг з митних платежів, отриманої в порядку обміну інформацією відповідно до п. 41.2 ст. 41 ПК України.
Тобто, податкова вимога була сформована в інформаційно-телекомунікаційній системі та направлена відповідачу на адресу, яка вказана ним при постановці на облік до контролюючого органу - АДРЕСА_1 .
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174) (далі - Положення № 822).
Відповідно до абз. 2 п. 1 розд. VI Положення №822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Розділом IX Положення №822 регламентовано порядок подання заяви про зміну даних, які вносяться до облікової картки та повідомлення
Згідно з п. 1 розд. IX Положення №822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою №5ДР або заяви за формою №5ДРГІ відповідно.
Пунктом 4 розділу ЇХ Положення №822 передбачено, що внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або заяви за формою № 5ДРГ1 до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п'яти робочих днів.
Відповідно до пп. 21.1.10 п. 21.1 ст. 21 ПК України до обов'язків контролюючого органу належить внесення до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.
З огляду на викладене, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 по справі №640/8096/19.
Жодна норма законодавства не зобов'язує контролюючий орган вживати заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження на дату направлення податкової вимоги та направляти податкову вимогу на неї.
Враховуючи зазначене, колегія судів вважає помилковими твердження суду першої інстанції про те, що матеріали справи не підтверджують правомірність дій податкового органу в частині належним чином виконання обов'язку надсилання податкової вимоги від 20.01.2022 №0000409-1303-1819 платнику податків за місцем проживання відповідача, який до 2019 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та на яку позивачем направлялося податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021.
Таким чином, ГУ ДПС у Сумській обл. податкову вимогу від 20.01.2022 №0000409-1303-1819 направлено на податкову адресу в порядку, встановленому законодавством.
Колегія суддів зазначає, що час розгляду даної справи, узгоджена сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) загальною сумою 12968,77 грн., відповідачем не погашена, докази самостійної сплати податкового боргу відповідачем не надано, під час судового розгляду не встановлено.
Враховуючи, що позивачем надано до суду документи, які підтверджують несплачену відповідачем суму податкового боргу, а відповідачем не надано до суду доказів погашення вищевказаної суми податкового боргу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 12968,77 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300).
На підставі вище викладеного, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення вимог ГУ ДПС у Сумській обл. про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) загальною сумою 12968,77 грн.
Отже доводи апеляційної скарги позивача є слушними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року по справі № 480/7039/22 - скасувати.
Ухвали постанову, якою позов Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) на загальну суму (основний платіж) 12 968 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 77 коп., отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/18010300 на р/р UA838999980314080512000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк