21 березня 2024 р. Справа № 520/6923/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., повний текст складено 30.10.23 по справі № 520/6923/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 31.05.2016 включно та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, в сумі 49 785,24 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправність дій відповідача полягає в застосуванні відповідачем вересня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно та застосування відповідачем січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.01.2016 по 31.05.2016 включно та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно, замість застосування до спірних періодів базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування вересня 2015 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 31.05.2016 включно та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції змінити рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року, виклавши абзац четвертий резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року та з 01.01.2017 року по 20.11.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 49785,24 грн». В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих сумах. Вказує, що такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав позивача. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 28.08.2023 року у справі №420/17338/22, від 26.09.2023 року у справі №200/4531/22, від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 02.11.2023 року у справі №420/21528/21, в яких надано детальні роз'яснення щодо: визначення січня 2008 року у якості базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно та відсутність у даному питанні дискреційних повноважень відповідача; необхідності визначення судом у рішенні суми індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати, та відсутність у даному питанні дискреційних повноважень відповідача, оскільки механізм розрахунку індексації один єдиний, який, власне, наведений позивачем та альтернативних механізмів розрахунку не існує.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 03.11.2014 по 20.11.2017.
У позовній заяві позивач зазначив, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося йому не в повному обсязі, а саме: у період з 01.12.2015 по 20.11.2017 не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення.
Позивач звернувся до адміністративного суду для вирішення адміністративного спору.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 по справі №520/2705/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 01.06.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.06.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі №520/2705/21 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 р. по 31.12.2016 р., з урахуванням виплачених сум, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року.
У позовній заяві позивач вказує, що відповідачем на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі №520/2705/21 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 31.12.2016 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 18 662,60 грн.
Однак, за позицією позивача, при встановленні місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) відповідачем не враховано пункти 5 та 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" та за періоди з 01.12.2015 по 01.06.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 виплачено індексацію грошового забезпечення в меншому розмірі, а саме: 2629,52 грн. замість 52414,76 грн., внаслідок протиправного встановлення базових місяців - вересня 2015 року та січня 2016 року, замість січня 2008 року.
Позивач вважає, що за періоди з 01.12.2015 по 01.06.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення на загальну суму 49785,24 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно застосовано вересень 2015 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно, та січень 2016 року - в період з 01.01.2016 по 31.05.2016 включно та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за періоди з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення позивача, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі по тексту - Закон №1282-ХІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Приписами ст.2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка згідно змінам, внесених згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі по тексту - Порядок №1078).
Згідно із п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078, та цифри "101" замінено цифрами "103.
Абзац 2 пункту 1-1 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. (справа №638/9697/17), від 30.09.2019 р. (справа №750/9785/16-а), від 20.11.2019 р. у справі №522/11257/16-а.
Отже, заробітна плата підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постанові від 26.12.2019 р. по справі № 610/1175/17.
Колегія суддів звертає увагу, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Продовжуючи апеляційний розгляд справи, суд зазначає, що відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже, відповідно до приписів наведеної вище норми Порядку №1078 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" були внесені значні зміни у Порядок №1078 у зв'язку з чим з 01.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Отже, із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Аналіз приписів Законів України №2011-XII та №1282-ХІІ вказує на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації
Наведене вище узгоджується з постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20.
Колегія суддів зазначає, що у справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2,5,10-2 Порядку №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
На підставі вказаного вище, Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Колегія суддів звертає увагу, що в контексті спірних правовідносин у даній справі, із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 за №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а саме місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Колегія суддів зазначає, що навіть за умов виплати у період проходження позивачем військової служби відповідачем на користь позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тобто збільшення розміру його грошового забезпечення, вказаним збільшенням не відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" було збільшено грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з дня втрати чинності указів Президента України, що визначають умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01 січня 2008 року.
Указ Президента України "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14.04.1999 за №379 та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" набрав чинності з 01.01.2008.
Доказів підвищення у період з 01.01.2008 року (після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007) по 28.02.2018 тарифної ставки (посадового окладу) позивача матеріали справи не містять.
Таким чином, в силу норм Порядку №1078 січень 2008 року є місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за спірний період.
Суд вважає, що індексація грошового забезпечення за спірний період (з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017) повинна була нараховуватися та виплачуватися позивачу із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.06.2022 по справі №640/8991/21, від 28.09.2022 по справі №560/3965/21, від 28.06.2022 по справі №420/4841/21.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу за спірний період, а саме: з 01.12.2015 по 31.12.2015 протиправно виплачувалася індексація грошового забезпечення з встановленням базового місяця - вересня 2015 року; з 01.01.2016 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 - січня 2016 року.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказані періоди.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно в сумі 49785,24 грн., суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату винесення даного рішення нарахування сум індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року за спірні періоди позивачу не здійснено.
Однак, згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, обраний позивачем спонукальний спосіб захисту порушеного права, зокрема, щодо зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Суд має дослідити питання обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за спірний період.
Так, згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком (а.с. 22-24) розмір непралечної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно становить 49785,24 грн.
Означений розрахунок позивачем зроблено з урахуванням таких складових: індексу споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Дежстату, індексу споживчих цін для визначення порогу, наростаючого індексу споживчих цін, величини приросту індексу споживчих цін, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суми індексації.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок індексації за період з 01.12.2015 по 31.05.2016 та з 01.01.2017 по 20.11.2017 включно, врахувавши коефіцієнт індексації та прожитковий мінімум, перевіривши наведений розрахунок на Калькуляторі розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp) та на офіційному сайті Мінфіну України (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/), колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату індексації за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року в розмірі 49785,24 грн.
Під час судового розгляду справи суб'єктом владних повноважень не наведено жодного доводу щодо неправильності вказаного розрахунку.
При цьому, у даному випадку відсутні дискреційні повноваження відповідача щодо розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки механізм розрахунку індексації один, який, власне, наведений позивачем, та альтернативних механізмів розрахунку не існує.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, є саме зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року та з 01.01.2017 року по 20.11.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в розмірі 49785,24 грн., що безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, зі зміною судового рішення в частині визначення розміру індексації грошового забезпечення з спірний період.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 520/6923/22 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 року по 31.05.2016 року та з 01.01.2017 року по 20.11.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в розмірі 49785,24 грн».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 520/6923/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий