21 березня 2024 року справа №200/4094/20-а
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Никифорова І.М., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року) у справі № 200/4094/20-а (суддя в І інстанції Кошкош О.О.) за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2019 №0020955204. В обґрунтування зазначено, що погашення податкового боргу, що виник до 01.07.2015 у відповідності до ст. 87 Податкового кодексу України, здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих в банках. Перерахування грошових коштів у рахунок податкової заборгованості протиправно здійснено з електронних рахунків податку на додану вартість позивача. Позивач зазначав, що грошові кошти в розмірі 2 950 000,00 грн та 654 325,00 грн направлені на погашення поточних податкових зобов'язань, однак, контролюючим органом протиправно спрямовані на погашення штрафних санкцій, стягнення по яким здійснено на підставі рішень Донецького окружного адміністративного суду (№2а/2121291/2011 від 24.11.2011, №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012, №2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012, №805/2426/15-а від 09.07.2015, №805/2079/14 від 24.02.2014, №805/16715/13 від 28.11.2013). Позивач вважав, що фінансові санкцій у розмірі 1 026 460,77 грн застосовані відповідачем не у спосіб, передбачений п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.
Окрім того, штрафні санкції застосовані понад строк (після закінчення 1095 днів) притягнення платника податків до відповідальності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.
Вважав протиправним зарахування грошових коштів не за призначенням платежу.
Зауважив, що стягнення коштів з рахунку платників податків у системі електронного адміністрування здійснюється лише за рішенням суду.
Ухвалою місцевого суду від 23 листопада 2023 року замінено Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44070187).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 №0020955204 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 613 583 грн 71 коп.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду частково щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Донецькій області від 26.12.2019 №0020955204 з застосування штрафних санкцій в сумі 410 062,87 грн, нарахованих за грошовими зобов'язаннями відповідно до декларацій з ПДВ з серпня по жовтень 2017 року, ухвалити нове рішення у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 з застосування штрафних санкцій в сумі 410 062,87 грн, нарахованих за грошовими зобов'язаннями відповідно до декларацій з ПДВ з серпня по жовтень 2017 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції в частині відмови в позові взагалі не містить позиції суду стосовно порушення відповідачем порядку погашення податкового боргу за деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2017 року - жовтень 2017 року, які зазначав позивач у позовній заяві та щодо підстав застосування штрафних санкцій в цій частині, які було залишено до стягнення з позивача.
На переконання скаржника, на момент прийняття оскаржуваного ППР, а також на момент розгляду цієї справи судом 1-ї інстанції, у відповідача не було судових рішень щодо стягнення з рахунків позивача у СЕА податкового боргу, який виник на підставі декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року - жовтень 2017 року, що свідчить про порушення відповідачем встановленого законом порядку.
Зауважує, що є достатньо підстав для часткового скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі № 200/4094/20-а та ухвалення нового рішення, в частині задоволення позовних вимог про скасування ППР з застосування штрафних санкцій у розмірі 410 062,87 грн, нарахованих за грошовими зобов'язаннями відповідно до декларацій з ПДВ з серпня по жовтень 2017 року внаслідок неправомірної поведінки відповідача.
У той же час, позивач не заперечує щодо обґрунтованості прийнятого судом 1-ї інстанції рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2814,19 грн, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2017 за № 0000455008, № 0000465008, оскільки передбачений строк для їх судового оскарження минув.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 26.12.2019 № 0020955204 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 613 583,71 грн, суд зазначив, що:
«Під час застосування статті 102 ПК України Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що приписи пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України пов'язують початок перебігу строку давності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Наведену правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а, від 29 січня 2019 року у справі № 820/495/18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 820/3543/17, від 05 червня 2018 року у справі № 824/760/17-а, від 10 травня 2018 року у справі № 820/3544/17».
Таким чином, суд висновував, що визначення кінцевим строком сплати зобов'язань, розстрочених судовими рішеннями, дату набрання законної сили цими рішеннями є таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства. Із врахуванням змісту рішень Донецького окружного адміністративного суду у зазначених вище справах та періоду виникнення визначених в них податкових зобов'язань, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності під час застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату. Сума штрафних санкцій в цій частині складає 613 583,71 грн.
Відповідач наголошує, що судом першої інстанції не враховано висновок, сформований 24 липня 2023 року у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 821/850/18, з якого вбачається, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Апелянт зазначає, Головним управлінням ДПС у Донецькій області на законних підставах, в межах встановлених строків прийнято податкове повідомлення-рішення №0020955204, яким відповідно до акту перевірки від 28.11.2019 №310/05-99-52-04/3337119 за затримку на 700, 705, 706, 707, 708, 711, 712, 728, 729, 730, 751, 752, 1030, 1031, 1036, 1459, 1462, 1550, 1553, 1555, 1556, 2360, 2361, 2367, 2398, 2399, 2406, 2419, 2420, 2521 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1 026 460,77 грн.
З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що сума штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної заборгованості складає 1 026 460,77 грн, в т.ч. 162 959,25 грн у зв'язку із надходженням сум в рахунок погашення податкового боргу та 863 501,52 грн - надходження сум в системі електронного адміністрування ПДВ.
Відповідач звертає увагу, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймається судом за заявою платника податків, який усвідомлює, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, позивач обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме платника, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для останнього, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду в частині задоволених позовних вимог та прохання залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а судове рішення - без змін.
Позивач не погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, вважає, що обставини поточної справи не є подібними до обставин, щодо яких сформована правова позиція Верховного Суду, яка викладена у справі № 821/850/18 (постанова від 24.07.2023). Окрім того, апелянт не виклав у скарзі всі фактичні обставини справи, що були предметом розгляду у суді 1-ї інстанції і мають вирішальне значення при розгляді поточної справи.
З рішень суду в цій справі вбачається, що у кожному з них був встановлений спосіб його виконання - стягнення коштів підприємства з рахунків у банках, спосіб виконання залишається незмінним і на поточний час. Окрім того, має місце погашення заборгованості, яка виникла станом до 1 липня 2015 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 в частині відмови позивачу в задоволені позовних вимог на суму 412 877,06 грн без змін.
Відповідач наголошує, що контролюючий орган зазначає, що правила пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачають, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплат заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу
Визначальним, на переконання податкового органу, при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу, що підтверджено наявними в матеріалах справи № 200/4094/20-а документами, та не заперечується ні позивачем, ні відповідачем. При цьому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.
Верховний Суд неодноразово вирішував справи із застосуванням наведених норм права та у постановах зокрема, від 02 жовтня 2018 року (справа № 820/1824/17), від 23 травня 2019 року (справа № 806/2699/16), від 17 квітня 2020 року (справа № 806/124/17), від 13 лютого 2020 року (справа № 806/129/17), від 13 серпня 2021 року (справи № 806/46/17, № 806/126/17, № 806/43/17), від 10 березня 2023 року (справа № 520/7293/19), від 11 грудня 2018 року (справа № 804/2573/16), від 11 листопада 2019 року (справа № 2а-2235/12/0970) вказав, що пунктом 87.9 статті 87 ПК України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивача. Останній свого представника до апеляційного суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
28 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.09.2017 по 13.11.2019, за результатом якої складено акт №310/05-99-52-04/3337119. Встановлено порушення підприємством підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1, пункту 57.3 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011, рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 07.12.10 № 927 №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012, рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, наказу ДПА України від 07.12.2010 № 927 №2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012, рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №805/2426/15а від 28.07.2015, рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №805/16715/13-а від 28.11.2013, рішенню суду про розстрочення/відстрочення податкового боргу №805/2079/14 від 28.11.2016 та згідно декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року.
З акту вбачається, що несвоєчасна сплата грошових зобов'язань за період з 30.09.2017 по 13.11.2019 обрахована по сумам узгодженого податкового зобов'язання, визначеним в наступних документах:
податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2017 року №9191939390 від 20.09.2017 (строк сплати узгодженого податкового зобов'язання - 30.09.2017);
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012 (нараховано в ІКП 02.10.2017, строк сплати - 29.03.2013),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 (нараховано в ІКП 16.10.2017, строк сплати - 07.05.2013),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДФС від 14.04.2016 №328 №805/2079/14 від 28.11.2016 (нараховано в ІКП 24.10.2017, строк сплати - 28.12.2016),
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 №0000465008 (строк сплати - 25.10.2017),
податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 №0000455008 (строк сплати - 25.10.2017),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №805/2426/15 від 28.07.2015 (нараховано в ІКП 27.10.2017, строк сплати - 28.07.2015),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №805/16715/13-а від 28.11.2013 (нараховано в ІКП 27.10.2017, строк сплати - 30.10.2015),
податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2017 року №9218590078 від 20.10.2017 (строк сплати узгодженого податкового зобов'язання - 30.10.2017);
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012 (нараховано в ІКП 31.10.2017, строк сплати - 29.03.2013),
рішення суду про розстрочення податкового боргу №2а/0570/2129/2011 від 24.11.2011 (нараховано в ІКП 16.11.2017, строк сплати - 04.12.2012),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/4516/2012 від 27.04.2012 (нараховано в ІКП 16.11.2017, строк сплати - 07.05.2013),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДФС від 14.04.2016 №328 №805/2079/14 від 28.11.2016 (нараховано в ІКП 23.11.2017, строк сплати - 28.12.2016),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №805/2426/15 від 28.07.2015 (нараховано в ІКП 28.11.2017, строк сплати - 28.07.2015),
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №805/16715/13-а від 28.11.2013 (нараховано в ІКП 28.11.2017, строк сплати - 30.10.2015),
податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2017 року №9244601155 від 20.10.2017 (строк сплати узгодженого податкового зобов'язання - 30.11.2017);
рішення суду про розстрочення податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 №2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012 (нараховано в ІКП 30.11.2017, строк сплати - 29.03.2013).
За результатом розгляду скарги Головним управлінням ДПС у Донецькій області надана відповідь від 23.12.2019 №36923/10/05-99-52-04 згідно якої висновки акту залишені без змін.
26 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020955204, яким відповідно до акту перевірки від 28.11.2019 №№310/05-99-52-04/3337119 за затримку на 700, 705, 706, 707, 708, 711, 712, 728, 729, 730, 751, 752, 1030, 1031, 1036, 1459, 1462, 1550, 1553, 1555, 1556, 2360, 2361, 2367, 2398, 2399, 2406, 2419, 2420, 2521 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 1 026 460,77 грн.
З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що сума штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної заборгованості складає 1 026 460,77 грн, в т.ч. 162 959,25 грн у зв'язку із надходженням сум в рахунок погашення податкового боргу та 863 501,52 грн - надходження сум в системі електронного адміністрування ПДВ.
За результатом адміністративного оскарження Державною податковою службою України прийнято рішення від 13.03.2020 №9371/6/99-00-08-05-05-06 про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд зазначав, що штрафні санкції у розмірі 412 877,06 грн за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, визначених позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2017 року (9191939390), за вересень 2017 року (9218590078), за жовтень 2017 року (9244601155) та відповідачем в податкових повідомленнях-рішеннях від 13.07.2017 №0000465008, №0000455008 на загальну суму погашення - 2 064 385,30 грн, застосовані відповідачем у межах строків притягнення платника податків до відповідальності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками окружного суду, які відповідають нормам матеріального законодавства.
Щодо зарахування грошових коштів, які надійшли від позивача як на погашення податкового боргу, так і в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, без врахування визначеного позивачем призначення платежу суд зазначав таке.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові у справі № 440/4082/18 від 30.07.2019 в разі, коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.
Враховуючи наявність судових рішень про стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року (від 28.11.2016 у справі № 805/2079/14; від 28.07.2015 у справі № 805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі № 805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі № 2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі № 2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі № 2а/0570/21291/2012) та виникнення податкового боргу на підставі наданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року - жовтень 2017 року, та прийнятих контролюючим органом податкових повідомлення-рішень від 13.07.2017 №№0000465008, 000045508 після липня 2015 року, окружний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення вимог Податкового кодексу під час зарахування в рахунок сплати цих зобов'язань коштів з рахунків електронного адміністрування. В цьому випадку, на стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року наявні судові рішення, що свідчить про недопущення відповідачем порушень ст. 95 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та враховуючи доводи апелянтів, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Слід зазначити, що відповідачем була здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку, про що зазначено в п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Статтею 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Приписами п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Стосовно доводів позивача щодо порушення строків давності під час застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань під час сплати чергових платежів по розстрочці на підставі судових рішень, якими розстрочено (відстрочено) сплату податкового боргу.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/2079/14 від 24.02.2014 з розрахункових рахунків обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість стягнуто кошти в розмірі 8 467 806,00 грн. За змістом постанови заборгованість з податку на додану вартість виникла через несплату узгодженого грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість № 9088359641 від 20.01.2014. Зазначеним рішенням встановлений порядок і строк його виконання шляхом відстрочення виконання судового рішення на 12 місяців та розстрочення його виконання на 60 місяців з моменту набрання постановою законної сили.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/2426/18-а від 28.07.2015 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 21 314 654,00 грн. В зазначеній постанові встановлено, що товариством позивача не сплачено у встановленні строки зобов'язання з податку на додану вартість задекларовані в деклараціях за звітні податкові періоди січень, лютий, березень та квітень 2015 року. Ухвалою від 28.07.2015 виконання цієї постанови розстрочено шляхом стягнення з липня 2015 року по листопад 2015 року щомісячно в сумі 3000 грн., з грудня 2015 року по травень 2020 року по 387 266,44 грн. та у червні 2020 року в сумі 387 266,24 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 805/16715/13 від 28.11.2013 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 16 289 551,98 грн. Відповідно до цієї постанови заявлена до стягнення заборгованість виникла через несплату податкового боргу, що виник через несплату чергового платежу по розстрочці узгодженого грошового зобов'язання згідно рішень ДПС у Донецькій області, що задекларований в деклараціях за березень травень 2013 року, липень вересень 2013 року, податкового повідомлення рішення № 0001822340 від 03.07.2013 та пені. Наведеною постановою встановлено порядок та строк її виконання здійснення стягнення з рахунків, починаючи після набрання чинності судовим рішенням по справі та шляхом перерахування протягом 59 місяців по 271 492,53 грн. щомісячно та в останній 60-й місяць в сумі 271 492,71 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/2702/2012 від 19.03.2012 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго стягнуто заборгованість з податку на додану вартість в сумі 17 476 498,72 грн. Зазначеною постановою встановлено несплату товариством позивача у встановлені строки зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2011 року, січень 2012 року та чергового платежу по розстрочці боргу згідно договору розстрочки від 30.01.2012. Наведеною постановою встановлено строк її виконання, відстрочено виконання строком на 12 місяців від дня набрання нею законної сили та розстрочено її виконання строком на 60 місяців шляхом внесення щомісячно в сумі 291 274,98 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/4516/2012 від 19.03.2012 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго стягнуто кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 32 858 540,42 грн. Відповідно до цієї постанови судом встановлено несплату товариством позивача у встановлені строки зобов'язання з податку на додану вартість в деклараціях № 9013356365, № 9016615521, № 9016615204, № 9016622639 та уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість № 9020134022. В постанові встановлено строк її виконання, шляхом відстрочення виконання строком на 12 місяців та розстрочення на 120 місяців, починаючи з травня 2013 року, шляхом сплати суми боргу у розмірі 32 858 540,42 грн. щомісячними платежами у розмірі 273 821,17 щомісячно, а в квітні 2023 року в сумі 273 821,19 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/21291/2011 від 24.11.2011 з рахунків у банках, обслуговуючих обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго стягнуто кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 18 140 187,41 грн. В зазначеній постанові встановлено несплату товариством позивача у встановлені строки зобов'язання з податку на додану вартість визначених в деклараціях № 9002874743 за червень 2010 року, № 9003629842 за квітень 2011 року, №9004324624 за травень 2011 року, № 9005058618 за червень 2011 року, № 9006981689 за липень 2011 року, № 9008065702 за серпень 2011 року, № 9009354497 за вересень 2011 року (звітний період, за який виправляються помилки серпень 2011р.), № 90080000307 за серпень 2011 року (звітний період, за який виправляються помилки червень 2011 року) та несплату штрафних санкцій, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 30.06.2011 № 0006661542 в сумі у розмірі 673 735,23 грн. та від 30.06.2011 № 0006651542 у розмірі 1 363 089,58 грн. В постанові встановлено строк її виконання шляхом відстрочення виконання строком на 12 місяців та розстрочення на 60 місяців: по 302 336,46 грн. копійок щомісячно, починаючи з грудня 2012 року, до повного погашення зазначеної суми боргу з останнім платежем у розмірі 302 336, 27 грн. у березні 2017 року.
В акті камеральної перевірки кінцевим строком сплати зобов'язань, сплату яких розстрочено судовими рішеннями, визначено дату набрання законної сили такими рішеннями.
Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтями 31, 37 та 38 Податкового кодексу України передбачено, що податковий обов'язок припиняється його виконанням, яке відбувається шляхом сплати в повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.
Порядок, сплати та умови розстрочення та відстрочення податкового зобов'язання визначені ст. 100 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, надає підстави для висновку, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу здійснюється як контролюючими органами, так і судами, на підставі відповідної заяви юридичної особи, яка бере участь у справі. Розстрочення (відстрочення) сум грошових зобов'язань та платежів не вважається їх сплатою, а є лише перенесенням (зміною) строків сплати на більш пізній період. Несплачене у строк, визначений договором або судовим рішенням про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання набуває статус податкового боргу. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника, оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями.
Отже, розстрочення (відстрочення) сплати податкового боргу згідно судового рішення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу та не є окремим способом погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року (справа №805/4622/16-а), від 08 травня 2018 року (справа № 802/777/16-а).
Суд першої інстанції висновував, що визначення кінцевим строком сплати зобов'язань, розстрочених судовими рішеннями, дату набрання законної сили цими рішеннями є таким, що не відповідає положенням чинного податкового законодавства. Із врахуванням змісту рішень Донецького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 у справі №805/2079/14; від 28.07.2015 у справі № 805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі № 805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі № 2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі №2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі № 2а/0570/21291/2012 та періоду виникнення визначених в них податкових зобов'язань, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності під час застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату. Сума штрафних санкцій в цій частині складає 613 583,71 грн.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Верховним Судом (постанова у справі № 821/850/18 від 24.07.2023) було сформовано наступний висновок: «датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання».
Тобто, застосування штрафної санкції згідно ст.126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. А відтак, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов'язання у повному обсязі. Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст. 126 ПК України є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
Так, у постанові від 24.07.2023 по справі № 821/850/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформував такий правовий висновок:
«25. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
26. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
27. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
28.За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
29. Аналогічні приписи зазначено підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III: Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
30. Згідно з підпунктом 257.5 ст.257 ПК України, сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
31. Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
32. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, і фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
33. Згідно зі статтею 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
34. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
35. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
36. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 ПК України).
37. Статтею 102 ПК України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п.102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п.102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).
38. Зокрема, пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
39. Суд зауважує, що платником податків самостійно задекларовано суми податкових зобов'язань, а податковим органом не проводилась перевірка подачі декларації і правильність задекларованих показників, а відтак, граничний строк подання податкової декларації не має жодного значення у цьому спорі. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п.п.76.3 ст. 76, 113, 114, 115 ПК України.
40. Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
41. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
42. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
43. За правилами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
44. Згідно з підпунктом 257.5 ст.257 ПК України, сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
45. Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
46. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема, і фінансова відповідальність. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
47. Згідно зі статтею 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
48. Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов'язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.
49. Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
50. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (стаття 114 ПК України).
51. Статтею 102 ПК України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п.102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п.102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).
52. Зокрема, пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
53. Тобто, підпунктом 102.1 ст. 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
54.Суд зауважує, що платником податків самостійно задекларовано суми податкових зобов'язань, а податковим органом не проводилась перевірка подачі декларації і правильність задекларованих показників, а відтак, граничний строк подання податкової декларації не має жодного значення у цьому спорі. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п.п.76.3 ст. 76, 113, 114, 115 ПК України.
55. Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 ПК, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
56. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
57. Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього кодексу, тобто не пізніше закінчення 1095 дня (з дня сплати).
58. Аналогічний підхід щодо початку відліку строку проведення камеральної перевірки застосовано Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі № 819/1569/16, та зазначено, що проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.
59. Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
60. - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
61. - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
62. Тобто, розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень ст. 126 ПКУ, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
63. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом України у справах № 21-279а14, № 813/6774/13а, № 813/6793/13-а.
64. Специфіка застосування штрафної санкції у відповідності до приписів ст. 126 ПК полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання. Тобто, базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу, або сума грошового зобов'язання у повному обсязі.
65. Отже, з урахуванням того, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафної (фінансової) санкції на підставі ст.126 ПКУ є сплата грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, то відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання починається з дня, наступного за днем фактичної сплати такого грошового зобов'язання.
66. Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
67. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу (п.п.115.1 ст. 115).
68. Таким строком є строк 1095 днів, початком відліку якого є дата сплати податкових (грошових) зобов'язань.
69. Отже, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як в частині проведення податковим органом камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання, так і застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України за несвоєчасну сплату платником податків узгодженого грошового зобов'язання, - є дата фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
70. Задля правильного вирішення спору у цій справі суди мають встановити дату фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, з якої буде обчислюватись 1095-денний строк, визначений пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Як вже було зазначено вище, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що такі висновки Верховного Суду не можуть бути застосовними до цих правовідносин, оскільки за змістом викладеного в акті перевірки, вона була проведена з приводу повноти та своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за період з 30.09.2017 по 13.11.2019, відносно рішень суду з розстрочення.
Проте, апеляційний суд вважає застосовним до обставин нинішньої справи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.07.2023 по справі № 821/850/18, оскільки в ній сформована правова позиція щодо строку застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Як вже зазначалось вище, позивач не заперечує щодо обґрунтованості прийнятого судом 1-ї інстанції рішення в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 2814,19 грн, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2017 за № 0000455008, № 0000465008, оскільки передбачений строк для їх судового оскарження минув.
Тому, в цій частині (у розмірі 2814,19 грн) суд не надає оцінку дотримання строків, а також правомірності застосування таких штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями.
Щодо зарахування грошових коштів, які надійшли від позивача як на погашення податкового боргу, так і в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості без врахування визначеного позивачем призначення платежу.
Відповідачем до суду наданий витяг з інтегрованої картки платника ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з ПДВ, з якого випливає, податковий борг був погашений шляхом зарахування коштів, які позивач сплачував на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
З інтегрованої картки вбачається, що в рахунок погашення податкового боргу зараховані суми, а саме:
814 796,26 грн, що надійшли в рахунок погашення податкового боргу згідно платіжних доручень: №5277416506 від 22.10.2019, №4220/15 від 23.10.2019, №2232 від 23.10.2019, №4193/15 від 28.10.2019, № J10299SRJ3 від 29.10.2019, №4187/15 від 29.10.2019, №J10299Q7N2 від 29.10.2019, №J10299VW3V від 29.10.2019, №J1029M5SN0 від 29.10.2019, №304690006 від 30.10.2019, №304690006 від 30.10.2019, №301818306 від 30.10.2019, №2896116806 від 05.11.2019 (штраф - 814 796,26 х 20% = 162 959,25 грн),
а також 4 317 507,73 грн, що надійшли з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ згідно платіжних доручень: №4596538306 від 21.10.2019, №210094502 від 22.10.2019, №210889229 від 23.10.2019, №211147998 від 24.10.2019, №211147997 від 24.10.2019, №211812083 від 25.10.2019, №212390904 від 28.10.2019, №212488688 від 28.10.2019, №212858405 від 29.10.2019, №213453098 від 30.10.2019, №214105862 від 31.10.2019, №214281331 від 31.10.2019, №214281330 від 31.10.2019, №216316330 від 05.11.2019, №216619007 від 06.11.2019, №217391909 від 07.11.2019, №217920761 від 08.11.2019, №218691753 від 11.11.2019, №219160810 від 12.11.2019, №219632935 від 13.11.2019 (штраф - 4 317 507,73 х 20% = 863 501,55 грн),
що збігається з розрахунком до податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 87.1 ст. 87 ПК України передбачено, що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 200-1.5 і п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України передбачено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.
На запит платника податку йому шляхом надсилання електронного повідомлення надається інформація про рух коштів на його рахунках у системі електронного адміністрування податку.
Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Відповідно до п. 25 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, передбачено, що сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.
При цьому, п. 21 указаного Порядку встановлено, що якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року.
З наведених законодавчих приписів випливає, що в разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в установлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.
При цьому, норми пункту 87.9 ПК України встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 ПК України регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.
Непогашення податкового боргу, зокрема зі сплати штрафних (фінансових) санкцій та пені, дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це вимагається частиною другою статті 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб'єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб'єкта.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, які наведені в постанові від 10 вересня 2019 року в справі № 1840/3549/18 і в постанові від 30 липня 2019 року в справі № 440/4082/18.
На момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також на момент розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, у відповідача не було судових рішень щодо стягнення з рахунків позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість податкового боргу, який виник на підставі декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017 року.
Інша частина податкового боргу, зазначеного в акті перевірки і відповідних зведених даних, виникла до 01.07.2015, а тому, з огляду на приписи п. 87.1 ст. 87 ПК України, цей податковий борг не може погашатися за рахунок коштів на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. При цьому, наведені в акті перевірки судові рішення щодо стягнення податкового боргу з позивача не передбачають стягнення з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, яка є спеціальною відносно стягнення коштів з рахунків електронного адміністрування, передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Враховуючи відсутність в судових рішеннях про стягнення податкового боргу, що виник до липня 2015 року (від 28.11.2016 у справі №805/2079/14; від 28.07.2015 у справі 805/2426-15а; від 28.11.2013 у справі 805/16715/13-а, від 19.03.2012 у справі 2а/0570/2702/2012, від 27.04.2012 у справі 2а/0570/4516/2012; від 24.11.2011 у справі 2а/0570/21291/2012) щодо стягнення з рахунків позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість податкового боргу та виникнення податкового боргу на підставі наданих позивачем декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 року - жовтень 2017 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення вимог Податкового кодексу під час зарахування в рахунок сплати цих зобов'язань коштів з рахунків електронного адміністрування.
Отже, за наведених висновків та фактичних обставин справи апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг учасників справи, та, як наслідок необхідності часткового скасування рішення місцевого суду.
Слід також врахувати, що позивач в апеляційній скарзі погодився зі штрафними санкціями у розмірі 2814,19 грн, які нараховані за податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2017 за № 0000455008, № 0000465008, оскільки передбачений строк для їх судового оскарження минув.
Кошти, на які нараховані штрафні санкції в розмірі 2814,19 грн, надійшли з рахунку в системі електронного адміністрування, що вбачається з розрахунку фінансових санкцій (а.с.35, платіжний документ № 211812083 від 25.10.2019).
Кошти, що надійшли з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ згідно платіжних доручень та неправомірно зараховано відповідачем в порушення п. 95.3 ст. 95 ПК України сумі 4 317 507,73 грн, штраф від якої (20%) складає 863 501,52 грн.
Як вже було зазначено в цьому рішенні, з розрахунку фінансових санкцій вбачається, що сума штрафних санкцій у розмірі 20% погашеної заборгованості складає 1 026 460,77 грн, в т.ч. 162 959,25 грн у зв'язку із надходженням сум в рахунок погашення податкового боргу та 863 501,52 грн - надходження сум в системі електронного адміністрування ПДВ
З урахуванням визнання позивачем правомірності штрафу в розмірі 2814,19 грн., податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в сумі 860 687,33 грн (863 501,52 - 2814,19), а в іншій частині - на суму 165 773,44 грн (162 959,25 + 2814,19) - оскаржене рішення податкового органу є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
Також апеляційний суд зазначає, що неприйнятними є доводи позивача про визначення ним призначення платежу в рахунках на сплату податкового боргу, що призвело до протиправного нарахування штрафних санкцій, з огляду на таке.
Відповідно до п. 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Оскільки наявність податкового боргу позивача підтверджено наявними в матеріалах справи документами та не заперечується позивачем, відповідачем у відповідності до вимог податкового законодавства здійснюється зарахування сплачених позивачем коштів в порядку календарної черговості без врахування визначеного позивачем призначення платежу.
Враховуючи наведене вище, мотиви апеляційних скарг, за результатом апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів наголошує, що за правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом
Отже, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в основі обґрунтованого рішення лежать повнота і всебічність з'ясування обставин справи, це виключає існування будь-яких не спростованих судом належним чином розбіжностей між доказами, поданими сторонами.
Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору (за подання апеляційної скарги), за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 15 354,70 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 23 095,37 грн., загальний розмір складає 38 450,07 грн.
Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення на загальну суму 1 026 460,77 грн, за результатом апеляційного перегляду судом задоволені позовні вимоги на суму 860 687,33 грн.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції присуджує позивачу часткове відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в сумі 32 240,39 грн., виходячи з наступного розрахунку: 38 450,07 * 860 687,33 : 1 026 460,77.
Керуючись статтями 139, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та Головного управління ДПС у Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 200/4094/20-а - скасувати частково.
Прийняти нову постанову.
Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 26 грудня 2019 року № 0020955204 на суму 860 687,33 грн.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат наступним чином:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03337119) судовий збір в розмірі 32 240 (тридцяти двох тисяч двісті сорока) гривень 39 коп.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук