21 березня 2024 року справа №200/4833/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 06 грудня 2023 року) у справі № 200/4833/23 (суддя в І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
09 вересня 2023 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Лозінська О.О., представниця позивачки ОСОБА_1 , подала до суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та відмови позивачці виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок;
- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачці та виплачувати пенсію з 01.03.2022 на вказаний позивачкою банківський рахунок згідно з заявою від 04.07.2023, а саме поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначала, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, через підприємство поштового зв'язку АТ «Укрпошта», яка зазначена у пенсійній справі. У зв'язку з військовою агресією позивачка залишилась у смт. Талаківка Маріупольського району Донецької області. З березня 2022 року позивачка не отримує пенсійні виплати. Позивачка вважала такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії та відмови ОСОБА_1 виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплачувати пенсію з 01 березня 2022 року на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що листом від 25.08.2023 № 16564-15893/Н-02/8-0500/23 ОСОБА_1 повідомлено, що заява про поновлення виплати подається особисто, роз'яснено порядок звернення до органів Фонду та наведено перелік документів, які необхідно додати до заяви.
Підставою для вчинення дій, спрямованих на поновлення виплати пенсії, зміну способу її виплати є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України у встановленому законом порядку.
Позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення.
Окрім того, особа, яка звертається до органів Фонду з заявою про призначення пенсії, самостійно обирає більш зручний для неї спосіб виплати пенсії, про що в заяві ставиться відповідна відмітка. Органи Пенсійного фонду не мають права самостійно змінювати спосіб виплати призначеної пенсії, оскільки таким правом наділений виключно пенсіонер. При цьому, для виплати пенсії через установу банку необхідна наявність реквізитів банківського рахунку, які у 2022 році та до серпня 2023 року позивачем до органів ПФУ не надавалися.
З огляду на наведене, будь-яке порушення прав позивача на пенсійне забезпечення з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відсутнє.
Апелянт звертає увагу суду на те, що при неотриманні призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, виплата пенсії припиняється підсистемою автоматично без стороннього втручання відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058, про що ставиться відповідна відмітка в електронній пенсійній справі пенсіонера.
Будь-яке окреме рішення або інший розпорядчий документ про припинення виплати пенсії норми чинного законодавства не містять прямого обов'язку органів ПФУ самостійно змінювати спосіб виплати пенсії особі у зв'язку з припиненням роботи відділень АТ «Укрпошта» та відкривати поточні рахунки в банку. Тобто, вказана норма не є імперативною.
Між цим, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження, своєчасне внесення інформації до відповідних держаних реєстрів не проводиться та мають місце інші негативні наслідки, зумовлені окупацією.
Наявність окупації також спричинила зростання кількості злочинів та інших протиправних діянь, які полягають у незаконному отриманні грошових коштів, в тому числі пенсій, сторонніми особами замість їх законних одержувачів. У зв'язку з цим існує необхідність для загострення контролю з боку органів державної влади та інших розпорядників бюджетних коштів при проведення процедури ідентифікації громадян які звертаються до уповноважених органів з відповідними заявами тощо.
До Головного управління позивачка за поновленням виплати пенсії не зверталася та оновлені документи не надавала.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (з дислокацією у м. Маріуполь) та отримує пенсію за віком поштовому відділенні.
Через військову агресію Російської Федерації відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта» індекс 87594 смт. Талаківка перестало функціонувати, у зв'язку з чим з березня 2022 року позивачці була припинена виплата пенсії.
04 липня 2023 року позивачка звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України про зміну способу виплати пенсії через ПАТ КБ «Приватбанк».
11 серпня 2023 року позивачка звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про поновлення виплати пенсії на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
25 серпня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 16564-15893/Н-02/8-0500/23 повідомило позивачку, що заява про поновлення виплати подається особисто та роз'яснено про порядок звернення до органів Пенсійного фонду та перелік документів, які необхідно додати до заяви.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон №1058-VI ).
Відповідно до преамбули до Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 4 статті 4 Закону № 1058-VI передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, про що зазначено в частині 1 статті 7 Закону № 1058.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що за загальним правилом право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-VI , пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 27 «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року №16/98-ВР передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Згідно з частиною 1 статті 47 Закону № 1058-VI пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3-5 частини 1 статті 49 Закону № 1058-VI передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону № 1058-VI поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Слід зазначити, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом №1058-VI не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як «тривала неоплата».
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06), п.п.48, 49).
Слід також зазначити, що не можна вважати не отримання позивачкою пенсії з березня 2022 року її виною, оскільки пенсія перестала їй надходити з 01.03.2022 у зв'язку із припиненням функціонування відділення АТ «Укрпошта» № 87594 смт. Талаківка через військову агресію Російської Федерації та подальшої тимчасової окупації території смт. Талаківка Маріупольського району Донецької області.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Переліку територій України, тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (із змінами), територія Маріупольського району з 05.03.2022 відноситься до територій України, тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Отже, твердження відповідача про наявність вини ОСОБА_1 у неотриманні пенсійних виплат з березня 2022 року не відповідають дійсності, оскільки неможливість отримання пенсії позивачкою була спричинена військовою агресією Російської Федерації та подальшою окупацією нею Маріупольського району, на території якого розташоване відділення АТ «Укрпошта» №87594 смт. Талаківка, в якому позивачка й отримувала пенсійні виплати.
Відповідно до положень абзацу 7 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2022 року № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - Постанова № 162) одержувачам, яким у визначених населених пунктах АТ «Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату та доставку пенсій, Пенсійний фонд України відповідні суми пенсій перераховує на їх поточні рахунки, які відкриваються в банку за зверненням органів Пенсійного фонду України без отримання від одержувачів заяв про виплату пенсії з відкриттям рахунка в банку, відповідно до «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, і вони виплачуються одержувачам після укладання ними договору банківського рахунка з банком. На таких же умовах виплата пенсій за поточний місяць здійснюється у разі, коли до Пенсійного фонду України до 15 числа поточного місяця надійде додаткове повідомлення АТ «Укрпошта», погоджене з відповідною військовою адміністрацією про населені пункти, в яких АТ «Укрпошта» не має технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій одержувачем. При цьому до такого повідомлення Пенсійному фонду України додаються відомості на виплату пенсій.
Отже, на виконання Постанови № 162, відповідач був зобов'язаний, як мінімум, вжити заходів для відкриття у банку поточного рахунка для перерахування пенсії позивачки та проінформувати її про порядок отримання перерахованих банку коштів.
Відкриваючи поточний рахунок у банку для отримання пенсійних виплат самостійно, ОСОБА_1 по суті виконала обов'язки, які були покладені законодавцем на орган владних повноважень.
Крім того, суди не погоджуються з аргументами відповідача про те, що для отримання пенсії ОСОБА_1 повинна особисто звернутись до будь-якого відділення Пенсійного фонду України із відповідною заявою, з огляду на таке.
Як вже зазначалось раніше, у припиненні нарахування та виплати пенсії не має вини позивачки. У зв'язку із військовою агресією російської федерації відповідач повинен був самостійно усунути порушені ним права позивачки на отримання пенсії, як того вимагає Постанова № 162.
Позивачка зазначала, що на даний час вона фізично не може особисто звернутись до будь-якого територіального органу ПФУ із заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території.
Стаття 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.ХІ.1950) з Протоколами №№ 1, 4, 6, 7, 12, 13 та 16, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11, 14 та 15, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями статті 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції має місце втручання у право власності позивачки, і таке втручання не є законним, оскільки відповідач припинив виплату пенсії не у спосіб, що передбачений законом.
З приводу правомірності дій відповідача, які полягали у відмові виплачувати пенсію позивачці через банківську установу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 49 Закону № 1058-VI поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статті 46 цього Закону.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, (далі - Порядок № 1596).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1596 цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 1596 визначено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі установи уповноважених банків).
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку № 1596 для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, за виключенням осіб, зазначених в абзаці 18 п. 2 цього Порядку, уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк».
При цьому слід зауважити, що норми абзацу 2 п. 6 Порядку № 1596 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки місцем фактичного проживання позивачки є смт. Талаківка Маріупольського району Донецької області, а позивачка не є внутрішньо переміщеною особою.
За приписам пункту 8 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 1596 між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
За правилами пункту 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
Уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови.
Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3у трьох примірниках.
Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів.
Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки, а також документи та відомості, необхідні для відкриття рахунків одержувачам за зверненнями органів Пенсійного фонду України, органів соціального захисту населення, можуть подаватися в електронній формі з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які містять вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів і їх копіювання.
Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України та Мінсоцполітики.
Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, яких із різних причин не було внесено до основних списків, а також у разі перерахунку пенсій та грошової допомоги.
Для виплати допомоги на поховання, суми пенсії, грошової допомоги, недоотриманої у зв'язку із смертю одержувача, пенсії, грошової допомоги у разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, складаються додаткові списки, які подаються до уповноважених банків органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення в день їх формування. Перерахування коштів проводиться не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем формування списків.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Під час централізованого перерахування Мінсоцполітики перераховує необхідні для виплати грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів кошти уповноваженим банкам за списками органів соціального захисту населення.
Для забезпечення своєчасної виплати пенсій та грошової допомоги кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1596 зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії та грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 двома способами або особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду, або від установи уповноваженого банку. За наявності такої заяви органи Пенсійного фонду зобов'язані здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 25.08.2023 №16564-15893/Н-02/8-0500/23 відмовило у виплаті пенсії, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до Порядку №22-1 та Порядку №1596 ОСОБА_1 належить особисто надати відповідну заяву до органів Пенсійного фонду України.
Суд першої інстанції правомірно відхилив ці аргументи відповідача, оскільки а ні Закон № 1058-VI, а ні Порядки № 22-1 та № 1596 не передбачають такої підстави для відмови у виплаті призначеної довічно пенсії через банківську установу, як надання заяви про виплату пенсії або грошової допомоги особисто.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в ст. 46 Конституції України.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованих російською федерацією територіях, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають на таких територіях, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Крім того, до теперішнього часу Порядок № 22-1 та Порядок № 1596 не приведені у відповідність до Конституції України в частині регулювання порядку виплати пенсій пенсіонерам, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території України.
Як вже було зазначено судами, наразі відсутній чіткий механізм відновлення виплати пенсій особам, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись відповідачем з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося не з їх вини, а знаходячись в окупації такі особи є постраждалими від дій агресора.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, виключно з метою особистого звернення до пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права.
В умовах воєнного стану ще більш очевидною стає невідповідність надмірного формалізму при застосуванні відповідачем Порядків №22-1 та №1596 принципу верховенства права, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, стає в умовах воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 04.07.2023 та 11.08.2023 через вебпортал Пенсійного фонду України надала інформацію щодо відкриття рахунку у відділенні АТ КБ «Приватбанк».
До того ж пенсія ОСОБА_1 призначена довічно; поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії, а знаходження позивачки на даний час на тимчасово окупованій російською федерацією території України жодним чином не свідчить про припинення позивачкою громадянства України.
Отже, відмова в поновленні виплати пенсії через банківську установу є протиправною.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 200/4833/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук