21 березня 2024 року справа №200/6251/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 28 листопада 2023 року) у справі № 200/6251/23 (суддя в І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
07 листопада 2023 року представник позивача Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась з позовом до суду з вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 21 серпня 2023 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити з 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713) з урахуванням раніше виплачених сум.
Так, представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначав, що на виконання судового рішення від 14 січня 2022 року у справі №200/18052/21 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, та незаконно припинено виплату доплати до пенсії у сумі 2000,00 грн, передбачену Постановою № 713.
Позивач вважав такі дії протиправними та такими, що порушують його конституційні права, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 з 01 грудня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713 з 01 грудня 2022 року.
У іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги спершу звертає увагу суду, що доплату в сумі 2000,00 грн з 01.12.2022 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, тому отримавши пенсійну виплату за грудень 2022 року, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів.
З тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що Позивач звернувся до суду з цим позовом лише 03.11.2023 (згідно даних з електронного суду), тобто позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку.
Щодо суті спірних правовідносин зазначає, що після виконання судового рішення розмір пенсійної виплати збільшився на більш ніж 2000,00 грн. Розмір пенсії позивача переглянуто після 01.03.2018, а тому підстави для встановлення надбавки відповідно до Постанови № 713 відсутні.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, до 01.03.2018 йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. № 2146-IX “Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо пенсій в разі втрати годувальника”), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Згідно Постанови № 713 позивачу була призначена доплата в розмірі 2000 грн.
Після проведення перерахунку, з 01.04.2019 згідно рішення суду, розмір його пенсії збільшився більше ніж на 2000 грн, тому пенсійним органом припинено нарахування цієї доплати, що позивач вважає необґрунтованим.
Зазначені фактичні обставини підтверджуються матеріалами справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечуються сторонами.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, колегія суддів враховує, що аналогічні спори були предметом розгляду Верховним Судом України.
У постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 (та в подальших численних аналогічних справах) Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«44. Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
45. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
47. У зв'язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.».
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно припинено нарахування цієї доплати до пенсії.
Разом із тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив провести визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати до пенсії згідно Постанови № 713 та зобов'язати нарахувати та виплатити таку доплату з 21.08.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
З цього приводу місцевий суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено, що після перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі № 200/18052/21 відповідач фактично припинив нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати відповідно до Постанови № 713 з 01 грудня 2022 року, а не з 21 серпня 2023 року, як помилково визначив у позові представник позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу саме з 01 грудня 2022 року щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, є протиправними.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).
З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. При цьому такий вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.
Вказаний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, постанови від 18 травня 2018 року у справі № 826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі № 807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі № 804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі № 826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі № 815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі № 826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі № 820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі № 805/3147/16-а.
Повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).
При цьому, у постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Аналогічні правові висновки підтверджені Верховним Судом і в постанові від 11 травня 2023 року в справі № 260/1549/21 (пункти 56-62).
У позовній заяві представник позивача просив, зокрема, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713 з урахуванням раніше виплачених сум з 21.08.2023, тому, враховуючи вище зазначені норми права та правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції не мав права виходити за межі періоду позовних вимог, заявлених позивачем.
Крім того, згідно ч.2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Серед обставин, які мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, слід визнавати також причини пропущення строку для звернення до суду тощо.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В апеляційній скарзі відповідач наголошував на порушенні позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Отже, задовольнивши позов за межами вимог позивача та строку для звернення до суду, суд першої інстанції, здійснив вихід за межі позовних вимог з порушенням норм процесуального законодавства, що обумовлює зміну оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є задоволення позову шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 21.08.2023 доплати до пенсії згідно Постанови № 713 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити з 21.08.2023 ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до Постанови № 713 з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані зі сплатою судового збору (за подання апеляційної скарги), за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 200/6251/23 - змінити.
В абзацах другому та третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 200/6251/23 слова та цифри «з 01 грудня 2022 року» замінити словами та цифрами «з 21 серпня 2023 року».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі № 200/6251/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 21 березня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук