19 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/10701/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження максимальним розміром пенсії та невиплати йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2021 р. №713 згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. у справі №340/4514/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити з 01.09.2023 року пенсію без обмеження фіксованим максимальним розміром з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, згідно Постанови КМУ №713, починаючи з 01.09.2023 року, відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. у справі №340/4514/23.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.02.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.24).
Позов мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також вказує, що на виконання рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії. Однак, перерахунок його пенсії здійснено з обмеженням максимального розміру його пенсії. Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованим тим, що обмеження пенсійних виплат позивача здійснене на підставі статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а позивач не належить до кола осіб, на яких поширюється рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022. Стверджуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" з квітня 2021 року фінансування виплат пенсій здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а ГУ ПФУ в Кіровоградській області не має таких функцій, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (а.с.33).
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. по справі №340/4514/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22.12.2022 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22.12.2022 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Дане рішення набрало законної сили 26.08.2023 року.
У жовтні 2023 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання цього рішення суду здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.10.2023 року та застосовано обмеження максимальним розміром (підсумок пенсії - 22314,14 грн., до виплати з урахуванням максимального обмеження - 20930,00 грн.) (а.с.81зв.).
Позивач, не погоджуючись із обмеженням максимального розміру пенсії, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами п.п.1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте вказаний Закон містить посилання на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який є спеціальним законом щодо призначення та виплати пенсії військовослужбовців. Норма щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців у вказаному спеціальному законі визнана неконституційною, тобто Конституційний Суд України визнав неконституційним обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, а тому відповідач не може застосовувати положення ст.2 Закону України №3668 від 08.07.2011 при призначенні/перерахунку пенсії позивача.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також на користь зазначеного висновку суду свідчить стала практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Отже, відповідачем протиправно обмежено максимальним розміром належну позивачу пенсію.
Так само суд визнає безпідставним посилання відповідача на пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", який передбачено встановлення щомісячної доплати у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, оскільки на час перерахунку, здійсненого у жовтні 2023 року на виконання рішення суду у справі №340/4514/23.
Оскільки чинне законодавство не містить норм, які б визначали розмір такого максимального обмеження, наявні підстави для регулярної виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром аж до того можливого моменту, коли відбудеться зміна законодавства.
Суд прийшов до висновку, що відповідач при виплаті позивачу пенсії незаконно обмежив розмір нарахованої пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, фактично позбавивши позивача права на отримання встановлених йому підвищень та доплат до пенсії.
Тож такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням усіх встановлених йому підвищень та доплат, починаючи з дати, про яку просить позивач - з 01.09.2023 року.
Щодо посилань на постанову Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги”, якою внесені зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Механізм виплати, зокрема, пенсій їх одержувачам головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, в уповноважених банках, визначає Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою КМУ від 30.08.1999 року №1596 (далі Порядок №1596).
Згідно п.3 Порядку №1596 виплата і доставка пенсій здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду.
Відповідно до абзацу 5 п.10 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду України формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів.
У відповідності до п.12 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
- списки на зарахування пенсій на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
- опис списків на зарахування пенсій на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Згідно п.13 Порядку №1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія, подаються органами Пенсійного фонду відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.
Відповідно до п.14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів.
У відповідності п.15 Порядку №1596 зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України.
Для забезпечення своєчасної виплати пенсій кошти перераховуються не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати.
З системного аналізу вказаних норм судом встановлено, що саме на Головне управління Фонду покладено обов'язок призначення (перерахунку) та виплати пенсій. При чому, така виплата здійснюється за відповідним механізмом, передбаченим Порядком №1596 через відповідні рахунки в банках за процедурою, шляхом забезпечення, в тому числі, централізованого перерахування коштів для виплати пенсій за списками, обов'язок складання та подання установам уповноважених банків через Пенсійний фонд України яких, покладено на Головні управління.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосуванням обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність при здійсненні її перерахунку з 01 вересня 2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити нараховану з 01.09.2023 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням усіх встановлених йому підвищень та доплат до пенсії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України. Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повний текст рішення виготовлений 19.03.2024 року у зв'язку з тим, що суддя Дегтярьова С.В. в період з 01.03.2024 року по 15.03.2024 року не здійснювала правосуддя.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА