19 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/9812/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00046250901 від 20.06.2023 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач протиправно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки матеріали перевірки не містять належних доказів про порушення вимог законодавства позивачем, а сама перевірки проведена без наявності законних підстав.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області, на підставі наказу №644-п від 18.05.2023, відповідно до приписів пп.80.2.5 ст.80 ПК України проведено фактичну перевірку бару "Севен Паб", розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
В ході перевірки проведено обстеження місце торгівлі бару "Севен Паб". Обстеженням встановлено:
- на момент перевірки у місці торгівлі зберігались тютюнові вироби для подальшої реалізації споживачам немарковані марками акцизного податку встановленого зразка:
- тютюн для куріння кальяну в кількості 19 пачок вартістю по 100 грн. на загальну суму 1900 грн.
Результати перевірки оформлені актом №4045/11-28-09-01/3536210400 від 29.05.2023, в якому зафіксовано порушення абз.3 ч.4 ст.11 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зберігання тютюнових виробів з метою подальшої реалізації споживачам без МАП встановленого зразка).
На підставі Акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.06.2023 за №00046250901, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 17000 грн.
Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки не погоджується із рішенням контролюючого органу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.
Вирішуючи у цій справі питання щодо правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача за наказом від 18.05.2023р. №644-п, які наведені у ньому, зокрема, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 ст.80 ПК України: з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, судом враховується правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 21 лютого 202 року у справі №826/17123/18, який полягає у наступному.
«Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист».
Окрім того, відповідно до усталених висновків Верховного Суду, зокрема, які містяться і у пункті 47 постанови від 27.11.2023р. у справі №420/11790/22, вказано, що оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.
Відтак, адміністративний суд повинен здійснити перевірку правомірності (наявності/відсутності) підстав для призначення і проведення фактичної перевірки позивача, за наведеним вище наказом від 18.05.2023 р. №644-п, в першу чергу.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16) Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК щодо визначення цієї підстави фактичної перевірки кореспондується з нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями).
Водночас, у постановах від 16.09.2021 (справа №120/1431/20-а), від 12.10.2021 (справа №120/5729/20-а) Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення (відповідно до підстав, визначених нормами цього підпункту).
При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
Таким чином, норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, однак в наказі від 18.05.2023 №644-п підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК, не зазначена.
Також, варто наголосити, що передбачені у пп.80.2.2, 80.2.3 та пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов'язані виключно з фактом отримання конкретної інформації про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства під час здійснення розрахункових (касових) операцій, наявності ліцензій/патентів в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.
Однак, зі змісту наказу на проведення перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.
Навіть за наявності у податкового органу права на проведення перевірки, у зв'язку із здійсненням функцій контролю, вказане не позбавляє такий податковий орган обов'язку конкретизувати у наказі на призначення перевірки одну з передбачених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстав.
Формулювання конкретного змісту наказу хоча і є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього п.81.1 ст.81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а.
Отже, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував та не навів суду, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача.
Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки, а в подальшому утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.
З наказу про призначення перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірок.
Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (п.п.19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16).
Водночас суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями податковий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.
У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховий Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання. Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду і в постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.
Зважаючи на викладене, та беручи до уваги відсутність у наказі про призначення перевірки фактичних підстав для їх проведення, які не були доведені відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно.
Такі допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 призводять до відсутності правових наслідків такої, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за її результатами.
Поряд з цим, при вирішенні спору суд вважає за доцільне перевірити висновки фактичної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та, які зводяться до встановлення порушень позивачем абз. 3 ч. 4 ст.ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" у зв'язку з встановленням факту зберігання тютюнових виробів з метою подальшої реалізації споживачам без марок акцизного податку встановленого зразка.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи нагрівання.
Аналогічне визначення містить і підп. 14.1.252 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 11 цього Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
За визначенням, наведеним у підп. 14.1.107. п. 14.1 ст. 14 марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку (підп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
У відповідності до п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Тобто, марка акцизного збору є підтвердженням факту оплати акцизного податку і, що така оплата здійснюється в момент придбання марок акцизного податку.
Відповідно до пунктів 226.1, 226.2 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
За п. 226.3 ст. 226 ПК України, виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 226.8 статті 226 ПК України встановлено, що кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - «тютюн імпортний», ТВ - «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.
За п. 226.9. ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:
- алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;
- алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимогположення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
- вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
- алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
-сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;
-рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.
Відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону (п. 228.9 ПК України).
Частиною 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
З матеріалів справи встановлено, що в ході проведення перевірки проведено обстеження місця торгівлі бару "Севен Паб". Обстеженням встановлено, що на момент проведення перевірки у місці торгівлі зберігались вироби для подальшої реалізації споживачам немарковані марками акцизного податку встановленого зразка, а саме - тютюн для куріння кальян в кількості 19 пачок вартістю 100 грн. на загальну суму 1900 грн.
Асортимент тютюнових виробів: 16 пачок тютюну для кальяну «DAIM» масою по 50 грам (в асортименті), країна походження - Турція, МАП відсутня; 3 пачки тютюну для кальяну «JIBAR» масою по 50 грам (в асортименті), країна походження - Турція.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем зроблено висновок про зберігання для подальшої реалізації позивачем тютюнових виробів, без марок акцизного податку встановленого зразка, але доказів, на підставі яких був зроблений такий висновок контролюючим органом не надано, акт не містить посилань на конкретні документи (крім асортименту виявлених тютюнових виробів).
Акт перевірки не містить достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил маркування тютюнових виробів, з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, повних реквізитів оглянутої продукції, опису дій, вчинених посадовими особами контролюючого органу в ході фактичної перевірки.
Контролюючим органом не було також проведено досліджень щодо складу виявленої кальянної суміші. Тобто, на присутність у товарі тютюну.
Складання посадовими особами відповідача акта фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку встановленого зразка є недостатнім і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото- або відеозасобами, відібрання зразків продукції, вилучення такої продукції, детального опису порушників, а також обставин, що перешкоджали таким діям, у разі якщо вони мали місце.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.09.2022 у справі № 640/14640/19.
Пунктом 228.2. ст. 28 ПК України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пачках (упаковках) тютюнових виробів та на ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи.
Відповідно до п. 228.3 ст. 28 ПК України у разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, контролюючі органи, зазначені у пункті 228.2 цієї статті, вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).
Матеріали справи не підтверджують вилучення у позивача тютюнових товарів.
Отже, склад правопорушення, за яке вищенаведеною нормою ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 215.3.2 пункту 215.3 ст.215 Податкового кодексу України, акцизній податок справляється з товару «Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн «гомогенізований» або «відновлений»; тютюнові екстракти та есенції» код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2403 за одиницю виміру 1 кілограм (нетто) у розмірі 2836,08 гривень. При цьому, вагою нетто вважається вага товару (продукції) без урахування ваги будь-якої тари чи упаковки. У разі якщо складовими частинами (елементами) підакцизного товару (продукції) є сукупно підакцизні товари (продукція) та інші види продукції, для цілей оподаткування акцизним податком врахуванню підлягає лише вага тих складових частин (елементів), які належать до підакцизних товарів (продукції).
Відповідно до групи 24 «Тютюн і промислові замінники тютюну» Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), коду УКТ ЗЕД 2403 відповідає «Інший тютюн промислового виробництва та замінники тютюну промислового виробництва; «гомогенізований» або «відновлений» тютюн; тютюнові екстракти та есенції» до складу якого входить «тютюн для куріння, з вмістом або без вмісту замінників тютюну у будь-якій пропорції» до складу якого, в свою чергу, входить під кодом 2403 11 00 00 «тютюн для кальяна, зазначений в примітці 1 до цієї групи». Згідно з приміткою 1 до цієї групи «В підпозиції 2403 11 термін «тютюн для кальяна» означає тютюн, призначений для куріння за допомогою кальяна, що складається з суміші тютюну та гліцерину, з вмістом або без вмісту ароматичних масел і екстрактів, меляси або цукру, який має або не має фруктового аромату. Проте продукти, що не містять табаки, призначені для куріння за допомогою кальяна, виключаються з цієї підпозиції.». Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп, що є одним з правил класифікації товарів в УКТ ЗЕД.
Згідно до підпозиції 24 розділу ІV пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 року № 401 «Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності», до підпозиції 2403 11: «До цієї товарної підпозиції включаються, серед іншого (іnter alіa), продукти, що складаються з суміші тютюну, меляси чи цукру, ароматизованої фруктами, гліцерином, ароматичними оліями та екстрактами (наприклад, «Meassel» чи «Massel»). Крім того, сюди також включаються продукти, що не містять меляси чи цукру (наприклад, «Tumbak» чи «Ajamі»). Проте, до підпозиції не включаються продукти для кальяну, що не містять тютюн (наприклад, «Jurak») (підпозиція 2403 99). Кальян також відомий під такими назвами, як «наргіле», «аргіла», «бурі», «гуза», «хуках», «шиша», «хабл-бабл».
Також, відповідно до абзацу 2 ст.2 Директиви про структуру та ставки податків на тютюнові вироби (Директива 2011/64/ЄС), вироби, які повністю або частково складаються з інших речовин, окрім тютюну, що в іншому відповідають критеріям, викладеним у статті 3 або частині 1 статті 5, вважаються сигаретами і тютюном для куріння. Згідно з ст.5 Директиви 2011/64/ЄС, 1. для цілей цієї Директиви тютюн для куріння означає: (a) тютюн, який був порізаний або іншим чином подрібнений, скручений у вигляді джгутів або спресований у блоки і який можна курити без подальшої промислової переробки; (b) залишки тютюну, розфасовані для роздрібної торгівлі, що не підпадає під статтю 3 та частини 1 статті 4, і які можна курити. Для цілей цієї статті, залишками тютюну вважаються залишки листя тютюну і побічні відходи, одержувані від переробки тютюну чи виробництва тютюнових виробів.
Слід підкреслити, що відповідно до ч.3 ст.2 Директиви 2011/64/ЄС, незважаючи на існуючі положення Союзу, визначення, зазначені у частині 2 цієї статті та статті 3, 4 і 5, не повинні ущемляти вибір системи або рівнів оподаткування, які застосовуються до різних груп товарів, зазначених у цих статтях.
При цьому, відповідно до п.5.2. ст.5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Податкове законодавство України ґрунтується, окрім іншого, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час проведення перевірки не було досліджено вміст тютюну в сумішах для кальяну з метою подальшого його ідентифікації як тютюновий виріб.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Частиною 2ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно дост. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв поза межами повноважень, наданих йому законодавством, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 20.06.2023 за №00046250901 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 17000 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО