про відмову в забезпеченні позову
20 березня 2024 року 320/12607/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" до Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" з позовом до Антимонопольного комітету України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України №2849-р/пк-пз від 14.02.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Антимонопольного комітету України №2850-р/пк-пз від 14.02.2024;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України провести новий розгляд та прийняти нове рішення по скарзі ТОВ "Нафтогазхім Сервіс" в межах процедури публічної закупівлі UA-2023-11-17-010027-а із врахуванням висновків суду;
- зобов'язати Антимонопольний комітет України провести новий розгляд та прийняти нове рішення по скарзі ТОВ "Нафтогазхім Сервіс" в межах процедури публічної закупівлі UA-2023-11-17-007053-а із врахуванням висновків суду.
До позовної заяви позивач долучив заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони Акціонерному товариству "Укргазвидобування" та Товариству з обмеженою відповідальністю "УА-Системи" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення в процедурі закупівлі UA-2023-11-17-010027-а ШГВ24П-00250410000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування систем автоматизації Хрестищенської ДКС)", у тому числі укладати договір про закупівлю та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладання та виконання такого договору до набрання законної сили рішенням у справі;
- заборони Акціонерному товариству "Укргазвидобування" та Товариству з обмеженою відповідальністю "УА-Системи" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення в процедурі закупівлі UA-2023-11-17-007053-а ШГВ24П-00150410000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування систем автоматизації Юліївської ДКС)", у тому числі укладати договір про закупівлю та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладання та виконання такого договору до набрання законної сили рішенням у справі.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив про існування ймовірності того, що в межах процедур закупівлі UA-2023-11-17-010027-а ШГВ24П-00250410000-2 та UA-2023-11-17-007053-а ШГВ24П-00150410000-2 замовником, Акціонерним товариством "Укргазвидобування", будуть укладені договори про закупівлі з ТОВ "УА-Системи", а в подальшому такі договори будуть виконуватися, що призведе до неможливості поновлення прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що “умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача”.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити Акціонерному товариству "Укргазвидобування" та Товариству з обмеженою відповідальністю "УА-Системи" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення в процедурі закупівлі UA-2023-11-17-010027-а ШГВ24П-00250410000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування систем автоматизації Хрестищенської ДКС)" та UA-2023-11-17-007053-а ШГВ24П-00150410000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування систем автоматизації Юліївської ДКС)", у тому числі укладати договори про закупівлю та вчиняти будь-які дії, спрямовані на укладання та виконання такого договору до набрання законної сили рішенням у справі.
В свою чергу, предметом позову у даній справі є оскарження рішень Антимонопольного комітету України №2849-р/пк-пз від 14.02.2024 та №2850-р/пк-пз від 14.02.2024, якими відмовлено позивач у задоволенні скарг від 02.02.2024 №UA-2023-11-17-010027-a.b2 та №UA-2023-11-17-007053-a.а2, замовником яких є Акціонерне товариством "Укргазвидобування".
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач у відповідних скаргах просив відповідача скасувати рішення Акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 29.01.2024 та від 30.01.2024 про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "УА-Системи" переможцем процедур закупівлі UA-2023-11-17-010027-а ШГВ24П-00250410000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування систем автоматизації Хрестищенської ДКС)" та UA-2023-11-17-007053-а ШГВ24П-00150410000-2 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Послуги з технічного обслуговування систем автоматизації Юліївської ДКС)".
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад врегульовані спеціальним Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (далі-Закон №922, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закон №922 замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон №922 до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад; 2) Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування); 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків; 4) юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб'єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об'єктивних критеріїв.
Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань засновником (акціонером) АТ "Укргазвидобування" (ідентифікаційний код 30019775) є Акціонерне товариство "Національна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".
АТ "Укргазвидобування" було створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 13.06.2012 №360-р.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань засновником (акціонером) Акціонерного товариства "Національна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 20077720) є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Отже, публічні закупівлі були проведені АТ "Укргазвидобування" від імені держави.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі №640/20189/20.
Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
У заяві про забезпечення позову позивач зазначив, що процедури закупівлі UA-2023-11-17-010027-а ШГВ24П-00250410000-2 та UA-2023-11-17-007053-а ШГВ24П-00150410000-2 вже є завершеними, а тому заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не матиме наслідки у вигляді припинення, відкладення, зупинення чи іншому втручанні у проведення публічної закупівлі.
Проте, такі твердження позивача є помилковими, з огляду на таке.
Так, пунктом 25 частини першої статті 1 Закону №922 визначено:
- публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом;
- договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною шостою статті 33 Закону №922 замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів.
Отже, процедура публічної закупівлі вважається завершеною після укладання з переможцем відповідного договору.
Таким чином, з огляду на те, що публічна конкурсна процедура проводиться АК "Укргазвидобування" тобто від імені держави, підстави для вжиття заходів забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб в силу вимог частини шостої статті 151 КАС України відсутні.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Враховуючи, що спірні правовідносини стосуються оскарження рішень Антимонопольного комітету України №2849-р/пк-пз від 14.02.2024 та №2850-р/пк-пз від 14.02.2024, прийнятих за результатами розгляду скарг позивача, суд вважає, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони Акціонерному товариству "Укргазвидобування" та Товариству з обмеженою відповідальністю "УА-Системи" вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення в процедурах закупівлі UA-2023-11-17-010027-а ШГВ24П-00250410000-2 та UA-2023-11-17-007053-а ШГВ24П-00150410000-2 не стосується предмета спору, що не відповідає вимогам ст.151 КАС України.
Отже, в силу вимог пункту 5 частини третьої та частини шостої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб не допускається.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазхім Сервіс" про забезпечення позову.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Дудін С.О.