21 березня 2024 року Справа № 280/715/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
23.01.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 25.12.2023 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №280/5973/22;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, випаленої 25.12.2023 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №2805973/22.
Ухвалою суду від 25.01.2024 відкрито провадження у справі №280/715/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№3524 від 23.01.2024). Зокрема зазначено, що позивач у період з 18.04.2017 по 16.03.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Водночас вказано, що 25.12.2023 відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №280/5973/22 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 18.04.2017 по 16.03.2020 у сумі 123 239,84грн, що підтверджується банківською випискою. Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вважаючи, що командуванням військової частини НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№5693 від 05.02.2024). Зокрема зазначено, що позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення, яка нарахована за період з 18.04.2017 по 16.03.2020, в той час як зміни до Закону 2050-ІІІ, якими частину другу статті 2 доповнено абзацом шостим та добавлено в перелік суми індексації грошових доходів громадян були внесені лише 04.02.2021 Законом України від 04.02.2021 № 1214-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». А також з метою приведення до відповідності норм діючого законодавства Постановою Кабінету Міністрів України №355 від 14.04.2021 «Про внесення змін до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» 14.04.2021 внесено зміни до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), а саме пункт 3 доповнено абзацом, що стосується індексації грошових доходів громадян. Оскільки в переліку нормативно правових актів на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, вимога позивача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення є цілком не обґрунтованою та безпідставною. Додатково відзначено, що індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань, а тому стягнення з бюджету військової частини, який і так є обмежений, ще різного роду компенсацій, середніх заробітків призводить до неможливості нараховувати в повному об'ємі ту саму індексацію, компенсацію за речове майно, інші види соціальних виплат. З огляду на вищенаведене у сукупності представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 18.04.2017 по 16.03.2020.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.03.2020 №122 старшого солдата механіка-водія 1 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15.02.2020 №24-РС з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказано вважати таким, що 16.03.2020 справи та посаду здав та вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, зазначеним наказом ОСОБА_1 з 16.03.2020 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення (а.с.19).
З даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення сум та присуджено до стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.04.2017 по 28.02.2018 включно в сумі 26221,15 грн. (двадцять шість тисяч двісті двадцять одна гривня 15 копійок) з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 по справі №280/5973/22 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2020 включно у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням вже виплачених сум індексації.
25.12.2023 відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №280/5973/22 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 18.04.2017 по 16.03.2020 у сумі 123 239,84грн, що підтверджується банківською випискою №37770255821 (а.с.14).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 25.12.2023 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №280/5973/22, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закон №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Слід зазначити, що в постанові від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:
«…судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові».
Також, у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 по справі №460/4188/20 та від 18.08.2023 по справі №460/4166/20 було сформовано правовий висновок відповідно до якого необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що після отримання 25.12.2023 грошових коштів на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.03.2023 у справі №280/5973/22 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 у справі №280/5973/22, позивач звертався до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів.
Як не містять матеріали справи і доказів на підтвердження того, що позивачу було відмовлено у виплаті відповідної компенсації.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звернення позивача з позовом до суду є передчасним, оскільки права позивача на отримання компенсації втрати частини доходів не порушено.
На підтвердження сталості судової практики у цій категорії спорів свідчать також висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постановах від 26.12.2023 по справі №280/4962/23 та від 05.03.2024 по справі №160/23107/23.
На підставі системного аналізу положень законодавства України та враховуючи, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення та відмови відповідача у виплаті відповідної компенсації, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21.03.2024.
Суддя І.В.Садовий