Справа № 761/1271/24
Провадження № 4-с/761/79/2024
18 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за скаргою боржника скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», -
В січні 2024 р. боржник ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», в якій просила визнати неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та зобов'язати їх скасувати арешти накладені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_1 від 18.05.2013 р., та постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_2 від 05.05.2016 р., вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про державну реєстрацію обтяжень (номери записів про обтяження №1243499, №14480289).
Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі №2-10440/10 стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом в загальному розмірі 834760,50 грн.
10.06.2013 р. Кіровським відділом ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №2-10440/10 від 05.04.2013 р., накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 01.09.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі ст. 47 ч.1 п.2 Закону України «Про виконавче провадження».
05.05.2016 р. Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа №2-10440/10 від 05.04.2013 р., накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 15.06.2016 р. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі ст. 47 ч.1 п.2 Закону України «Про виконавче провадження».
Боржник звертає увагу, що строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-10440/10 від 05.04.2013 р. закінчився, на примусовому виконанні він не перебуває.
Крім цього, 07.10.2014 р. укладено угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , кошти від реалізації якої були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-К/903-Н від 06.04.2007 р.
Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача порушує право боржника на володіння майном, що стало підставою для звернення до суду з скаргою.
У відзиві на скаргу представник Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) заперечує щодо її задоволення, оскільки будь-які звернення на адресу відділу щодо скасування арешту не надходили. Звертає увагу, що боржником не було сплачено борг, витрати на проведення виконавчих дій, виконавчий збір, а тому в державного виконавця були відсутні підстави для скасування арешту про повернення виконавчого листа стягувачу.
Ухвалою судді від 11.01.2024 р. відкрито провадження в цивільній справі за скаргою,витребувано з Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (адреса: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, 4-й поверх) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-10440/10 про стягнення боргу з ОСОБА_4 ; з Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (адреса: м. Дніпро, пр. Слободанський, буд. 42) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-10440/10 про стягнення боргу з ОСОБА_4 .
В судове засідання заявник не з'явилась, представник подала заяву про вирішення скарги без їх участі.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялись про день та час розгляду скарги, причини неявки суду не відомі.
Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі №2-10440/10 стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом в загальному розмірі 834760,50 грн.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Згідно з інформацією ВП-спецрозділ, яка надана Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), виконавчий лист №2-10440/10 від 05.04.2013 р. щодо ОСОБА_4 перебував на виконанні в Центральному ВДВС м. Дніпра ГТУЮ, виконавче провадження НОМЕР_1 було відкрито 18.05.2013 р., винесено постанову від 18.05.2013 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 27.05.2013 р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 83476,05 грн, 29.08.2014 р. винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 80,00 грн, 01.09.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 47 ч.1 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з інформацією ВП-спецрозділ, яка надана Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), на виконанні перебував виконавчий лист №2-10440/10 від 05.04.2013 р. щодо ОСОБА_4 , виконавче провадження НОМЕР_2 було відкрито 05.05.2016 р., винесено постанову від 05.05.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 15.06.2016 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 47 ч.1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з інформаційної довідки від 13.12.2023 р. щодо ОСОБА_1 в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень»:
- 10.06.2013 р. державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Хабло К.О. зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.05.2013 р., ВП НОМЕР_1, видавник - заступник начальника ДВС ОСОБА_6 ;
- 12.05.2016 р. державним реєстратором Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Вонсовіч О.В. зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2016 р., ВП НОМЕР_2, видавник - головний держвиконавець АНД ВДВС м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській облсті Посадська О.В.
Спір у справі виник у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державними виконавцями, які здійснювали виконавчі дії у виконавчих провадженнях НОМЕР_1, НОМЕР_2 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2013 та 2016 роках.
Станом на час виникнення спірних правовідносин був чинний Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.
Згідно з пунктом 2, 9 частини першої статті 47 наведеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше
майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо
проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає
можливість виконання відповідного рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 50 наведеного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
У разі повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15-г.
Варто зазначити, що повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, поновити строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що державні виконавці в рамках виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 виносили постанову про закінчення виконавчого провадження по зазначеній справі, внаслідок чого у них не було правових підстав для скасування примусових заходів, прийнятих під час примусового виконання рішення. Також матеріали не містять відомостей про те, що скаржник оскаржував дії державного виконавця з приводу невинесення ним вищезазначеної постанови.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі №137/1649/17 (провадження №61-26969св18) зазначено, що згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
Відтак, повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, оскільки це різні стадії виконавчого провадження, які мають різні підстави виникнення та наслідки. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне звернення виконавчого документу до примусового виконання. Та, як зазначалося вище, стягувач, який пропустив строк звернення виконавчого документу до виконання, не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку виконання рішення суду із заявою про поновлення пропущеного строку.
Оскільки у державних виконавців був відсутній обов'язок знімати такий арешт самостійно, підстави для визнання неправомірною бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) відсутні.
Щодо зобов'язання відділів ДВС скасувати арешти накладені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_1 від 18.05.2013 р., та постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_2 від 05.05.2016 р., вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про державну реєстрацію обтяжень (номери записів про обтяження №1243499, №14480289), варто зазначити наступне.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Між тим, матеріали справи не містять доказів повного виконання боржником виконавчого документа та сплати витрат виконавчого провадження, пов'язаних з його примусовим виконанням.
Надане боржником повідомлення ПАТ «КБ «Надра» щодо добровільної реалізації заставного майна - квартири, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , та направлення коштів від її реалізації на погашення заборгованості не свідчить про відсутність майнових претензій стягувача, поза як після укладення угоди купівлі-продажу від 07.10.2014 р., стягувач ПАТ «КБ «Надра» повторно пред'явив 04.05.2016 р. виконавчий лист щодо ОСОБА_4 на примусове виконання (ВП НОМЕР_2). При цьому, сума грошових коштів, які підлягають стягненню під час ВП НОМЕР_2, не зменшилась та складає 834760,50 грн, що підтверджується інформація ВП-спецрозділ.
З огляду на викладене, порушення державними виконавцями Закону України «Про виконавче провадження» під час виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 судом не встановлено, а тому відсутні підстави для зобов'язання відділів ДВС скасувати арешти накладені на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_1 від 18.05.2013 р., та постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП НОМЕР_2 від 05.05.2016 р., вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про державну реєстрацію обтяжень (номери записів про обтяження №1243499, №14480289).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Тлумачення положень статті 447 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов'язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов'язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.
У порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.
По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим, саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.
Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.
Аналогічна правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.
За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії державних виконавців щодо не зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого листа стягувачу в рамках виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 є правомірними, а тому скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», -, - потрібно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи або без участі учасників зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: А.А.Осаулов