Дата документу 20.03.2024
Справа № 334/2133/24
Провадження № 1-кс/334/747/24
20 березня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023087050000595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.5 ст. 361, ч.1 ст. 364-1 КК України,
15 березня 2024 року слідчий відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на 100% статутного капіталу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789, шляхом заборони розпорядження та відчуження вказаного майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні слідчого відділу Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023087050000595 від 27 жовтня 2023 року, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.5 ст. 361, ч.1 ст. 364-1 КК України. До СВ Запорізького РУП надійшла заява представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , згідно якої містяться наступні відомості про обставини правопорушення. ОСОБА_5 являється учасником ТОВ «СТІЛБРОК» із часткою у статутному капіталі в розмірі 1 290 158 грн, що становить 33,74%. У свою чергу, ТОВ «СТІЛБРОК» володіло часткою в ТДВ «СК «КРЕДО» у розмірі 41,98%, а ОСОБА_5 , відповідно, опосередковано володів часткою в розмірі 14,16% (що у грошовому еквіваленті становить 29 015 441,00 грн). Унаслідок незаконних та шахрайських дій, на думку заявника, вчинених організованою групою осіб, Заявника було позбавлено його права власності на корпоративні права в КРЕДО шляхом зменшення розміру частки Заявника до 3,03% (що у грошовому еквіваленті становить 6 208 812,60 грн). Вказані події відбувались за нижче наведених обставин. Протиправні дії були вчинені Директором СТІЛБРОК ОСОБА_7 (який одночасно є учасником КРЕДО) у змові з учасником КРЕДО - ОСОБА_8 та новими учасниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за пособництва приватного нотаріуса ОСОБА_11 , який здійснив державну реєстрацію цих незаконних дій з відчуженню (шляхом дарування) компанією СТІЛБРОК належних їй часток в розмірі 32,98% (що у грошовому еквіваленті становить 67 579 748,90 грн) в КРЕДО без попереднього погодження учасників СТІЛБРОК та всупереч вимогам чинного на момент відчуження (06.07.2023) законодавства наступним особам: ОСОБА_7 12,5% частки в КРЕДО (тобто Директор СТІЛБРОК подарував частку самому собі вартістю 25 613 913,00 грн); ОСОБА_8 7% частки в КРЕДО (тобто учаснику КРЕДО подарували додаткову частку в КРЕДО, вартістю 14 343 791,50 грн); ОСОБА_12 9% частки в КРЕДО (вартістю 18 442 017,50 грн); та ОСОБА_10 4,48% частки в КРЕДО (вартістю 9 180 0267,51 грн). Так, 05.06.2023 Заявник направив на адресу СТІЛБРОК пропозицію викупити його частку в СТІЛБРОК на підставі статті 25 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" До 05.07.2023 СТІЛБРОК володіло 41,98% частки в статутному капіталі КРЕДО і Заявник опосередковано володів 14,16% КРЕДО, що підтверджується витягом з ЄДР станом на 05.07.2023 за кодом 309190635050. 06.07.2023 відбулася незаконна зміна складу учасників в КРЕДО, реєстраційна дія НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з ЄДР станом на 24.08.2023 за кодом 445210876872. 22.08.2023 Заявник дізнався про незаконну реєстраційну дію з листа НБУ № 27-0037/51299 від 17.07.2023 та те, що він опосередковано володіє лише 3,03% частки в статутному капіталі КРЕДО. За період з червня 2023 року по дату підписання заяви Потерпілий не отримував жодної інформації про скликання загальних зборів СТІЛБРОК стосовно відчуження частки в розмірі 32,98% в КРЕДО та не надавав згоди на таке відчуження частки в розмірі 32,98% в КРЕДО. Більше того, до Заявника надходила інша кореспонденція (до прикладу від НБУ), а отже Заявник не міг не отримати запрошення на загальні збори СТІЛБРОК (якби вони скликалися) для надання згоди на відчуження частки в розмірі 32,98%, що свідчить лише про наступне: (а) такий протокол не існує; (б) такий протокол, якщо і існує, то він був підроблений, адже Заявник його не підписував, не був запрошений на загальну збори для проведення голосування. Таким чином, заявник має всі підстави вважати, що незаконне відчуження частки в розмірі 32,98% відбулося після того, як була надіслана вимога про викуп належної Заявнику частки та користуючись слабким становищем Потерпілого, який має тяжке захворювання та перебуває на лікуванні, відповідно не може здійснювати контроль над бізнесом. Відповідно до отриманих в ході досудового розслідування доказів було встановлено, що невстановлена особа незаконно відчужила частку у статутному капіталі ТДВ СК «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789, яка належала потерпілому ОСОБА_5 , чим завдала йому матеріальної шкоди у розмірі 67 579 748 грн. 90 коп. На теперішній час проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення законності набуття та відчуження часток у статутному капіталі ТДВ «СК «КРЕДО». На теперішній час існують вагомі підстави вважати, що статутний капітал ТДВ СК «КРЕДО» було незаконно відчужено у його законних власників, що підпадає під його визначення як речового доказу. Посилаючись на те, що метою накладення арешту на вказане майно є збереження речових доказів, заявник просить накласти арешт на зазначене вище майно.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явилися. Слідчий разом з клопотанням подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Представник ТДВ «Страхова компанія «Кредо» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду клопотання був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, а саме судової повістки, на офіційну електронну адресу ТДВ «Страхова компанія «Кредо», причини неприбуття суд не повідомив.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється, що передбачено частиною четвертою статті 107 КПК України.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання, дослідивши документи, додані до клопотання, дійшов наступних висновків.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає особливості розгляду та коло питань, які мають враховуватися слідчим суддею. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (ч. 3 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та відповідність його критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Крім того, ч. 1 ст. 171 КПК України визначені учасники кримінального провадження, які мають право звернутися до суду з клопотанням про арешт майна, зокрема вказаною нормою визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Таким чином, КПК України чітко визначено, що арешт майна у випадках визначених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України може бути накладено слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.
А випадку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто, з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Крім того, вимогами ч. 3 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;
2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий визначив мету накладення арешту - забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Критерії речових доказів передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України, яка визначає їх як матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, слідчим не обгрутновано під які саме критерії речових доказів, передбачені статтею 98 КПК України, підпадає 100% статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо".
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
Перелік таких обставин визначений ч. 1 ст. 91 КПК України та, серед іншого, стосується події кримінального правопорушення, його складу, виду та розміру завданої шкоди тощо.
Слідчим не доведено значення статутного капіталу ТДВ "Страхова компанія "Кредо" як речового доказу для підтвердження (спростування) відомостей, які мають значення для досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 128 ЦПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Як встановлено під час розгляду клопотання у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, цивільний позов не заявлявся.
З урахуванням наведених вище норм, слідчий суддя не вбачає передбачених законом підстав для накладення арешту на майно третіх осіб.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982).
Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
За таких обставин, принцип пропорційності втручання у право власності особи потребам досудового розслідування не може бути дотриманий, оскільки слідчим не обґрунтована наявність таких потреб.
Враховуючи те, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна є надмірно обтяжливим та неспівмірним із завданнями кримінального провадження і порушує право заявника на мирне володіння своїм майном, встановлене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175, 372 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023087050000595, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч.5 ст. 361, ч.1 ст. 364-1 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1