Справа № 308/5005/24
1-кс/308/1613/24
21 березня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , скаржника - ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Закарпатської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
18.03.2024 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Закарпатської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якій особа, що подала скаргу просить зобов?язати керівника Закарпатської обласної прокуратури внести відомості за письмовою заявою ОСОБА_3 в порядку статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за вчинення суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки; та направити вказані матеріали до органу досудового розслідування в порядку статті 216 цього Кодексу.
Скаргу мотивовано тим, що 07.03.2024 року керівнику Закарпатської обласної прокуратури направлено письмову заяву в порядку ст. 214 КПК України щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, щодо факту вчинення суддею Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Однак, як стверджує скаржник, керівник Закарпатської обласної прокуратури відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносив. Вказане, на переконання скаржника, свідчить про бездіяльність керівника Закарпатської обласної прокуратури.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримав подану скаргу, просив її задоволити.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки законодавством визначений спеціальний механізм притягнення судді до відповідальності.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази, в їх сукупності, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Вищезазначена бездіяльність виникає у зв'язку з невиконанням слідчим, дізнавачем чи прокурором передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК України обов'язку внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, і таким чином розпочати проведення досудового розслідування за відповідними фактами.
У свою чергу, за змістом положень ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, має бути критерієм внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
З наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Саме такий механізм початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про їх вчинення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, водночас забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень та захищає інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду, який у своїх постановах наголошує на такому:
(1) «... якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин ...» (постанова від 16.05.2019 у справі №761/20985/18);
(2) «… слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР» (постанова від 30.09.2021 у справі №556/450/18).
З урахуванням викладеного, бездіяльність, передбачена п.1. ч.1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
З долученої до скарги заяви вбачається, що скаржник порушував питання про необхідність реєстрації відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за фактом того, що суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_5 постановила ухвалу від 09.01.2024 року в той час, коли було заявлено відвід з підстав її заінтересованості в результатах кримінального провадження та її упередженості, та всупереч вимогам статті 75/81 КПК України перейшла до розгляду клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виглядів триманні під вартою, яке в свою чергу задоволила. А лише 10 січня 2024 року суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 розглянула відвід судді ОСОБА_5 , в якому було відмовлено.
Проаналізувавши подану скаргу та долучену до неї заяву, слідчий суддя вважає, що в них відсутні відомості, які би могли об'єктивно свідчити про ймовірність вчинення суддею кримінального правопорушення, а заявником не наведено будь-яких вагомих обставин, існування яких обґрунтовує необхідність початку досудового розслідування.
У поданій заяві відсутні конкретні обставини, які містили хоча б загальні ознаки об'єктивної сторони тих кримінальних правопорушень, про наявність яких стверджує скаржник.
Натомість у заяві висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, яке скаржник робить, ґрунтуючись виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності процесуальних дій судді під час здійснення нею правосуддя.
У цьому контексті важливим є висновок від 01.07.2013 Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства. Так, судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Також слідчий суддя наголошує, що, згідно зі ст. 129 Конституції України суддя при здійсненні правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права, а відповідно до ст. 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що незгода із процесуальними рішеннями та діями судді в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що самих лише припущень заявника та незгоди з процесуальним рішенням судді недостатньо для висновку про наявність кримінального правопорушення, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно судді за фактом прийнятих нею процесуальних рішень і дій в ході здійснення правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Закарпатської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 11 год. 50 хв. 22.03.2024 року.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1